REALME BLACK FRIDAY
Home Ігри Огляди ігор Огляд ностальгічного пака «Постапокаліпсис» від компанії «Бука»

Огляд ностальгічного пака «Постапокаліпсис» від компанії «Бука»

0
Огляд ностальгічного пака «Постапокаліпсис» від компанії «Бука»

Пост-апокаліпсис в іграх, мені здається, в даний момент знаходиться на піку своєї популярності. Скажімо, втомлений від монотонної життя середній клас споживачів бачить в даному сюжетному жанрі джерело того самого звіриного азарту, якого так не вистачає. Вижівальщік можуть перевірити свої навички, хоч і віртуальним чином. А любителі хороших комп’ютерних ігор просто насолоджуються якісним продуктом. Спеціально для цих громадян культовий видавець «Бука» підготував особливий пак ігор схожої тематики, і я із задоволенням про нього розповім.

Ex Machina

Почну, звісно, з самого смачного. Fallout 2 на колесах, такий же затишний і захоплюючий – Hard Truck Apocalypse, або Ex Machina – творіння студії Targem Games, призер КРІ 2006, котрий відхопив нагороду за кращий ігровий дизайн. І просто одна з найтепліших комп’ютерних ігор, створених в СНД.

Ex Machina

Маючи сюжет, який не претендує ні на що особливе, гра дивує і приємно радує невеликими твістами. Однак сюжет тут – лише двигун, який дозволяє відкривати нові локації, нових персонажів і нові цікаві квести. Так, в ньому є купа посилань, в основному неприкритих, і це надає Ex Machina шарму, який є унікальним. А якщо враховувати нелінійність сюжету, персонажів, що запам’ятовуються і харизматичні діалоги – так взагалі казка.

Ex Machina

Ця гра запам’ятовується при першому ж проходженні. Особливо – локація з Оракулом, зрозуміло. Якщо ти без підказок зміг знайти всі деталі на покинутому заводі, мій тобі уклін і повага. Відкритий світ дозволяє відчути повноцінну свободу на колесах, і будь-кому, хто на неї зробить замах, я підсмажу плазмою передній бампер і вставлю його перпендикулярно заднього.

Ex Machina

Рівні феноменально атмосферні і затишні – при мінімумі деталей практично кожна локація відчувається чимось іншим, і допомагає цьому музичний супровід. Саундтрек Ex Machina я іноді із задоволенням прослуховую окремо в плеєрі – він того вартий.

Ex Machina

Ну і «Флаг». Дробовик з розривними патронами, божественна рука, що кришать метал в тирсу, з далекобійністю, двічі перевищуючу снайперську. Я співав дифірамби цьому дробовика і буду продовжувати співати – він чудовий.

Загалом, Ex Machina в моїй свідомості дійсно відбилась, як Fallout 2 на колесах. Незважаючи на проблеми з запуском гри на Windows 7, вона все ще відмінно виглядає і грається.

Ex Machina: Меридіан 113

Якщо оригінальна гра – це Fallout 2, то Меридіан 113 є Fallout Tactics. Ні, не в плані покрокового бою. Сам концепт відкритого світу був замінений на лінійність і передбачуваність. Так, основа геймплея залишилася та ж, движок не поміняли, але  чи заради цього ми запускали Ex Machina?

Ex Machina

Втім, як у Fallout Tactics є свої плюси, так і в цій грі їх вистачає. Кількість машин мало не подвоїлася. Хочеш вдосталь накататися на бандитському міні-джипі? А на Хаммері? А як тобі ідея поїхати то багатоколісне чудовисько, що чатувола тебе недалеко від Оракула і залишало після себе цінний лут у вигляді тютюну і пляшок? Так ось, тут воно є, і в нього можна перелізти.

Ex Machina

Баланс перелопатили, ціни поміняли, тепер з ворогів падає не тільки товар, а й чисті гроші, міста і побічні квести залишилися, хоча і не відчуваються такими вже необхідними. Найприємніше зміна – тепер товар накшталт металобрухту і бензину можна пускати відповідно на лагодження та заправку автомобіля. Це дуже приємно, нічого не скажу.

Ex Machina

Персонаж мені запам’ятався лише один – це не головний лиходій, а просто місцевий лідер, Дядя Сем. Дослідження частково залишили, дизайн і комфортність локацій все ще на місці. У пам’яті після проходження у мене залишилися лише початковий рівень, Сем і останній бос, який для мене, напевно, Меридіан 113 зіпсував остаточно.

Спойлерити не буду, просто скажу, що фанати першої частини будуть шукати щелепу на підлозі. Ах да, і «Флаг» перетворили в рядову гармату, яку навіть брати соромно. Разом Ex Machina: Меридіан 113 отримує від мене 50% на 50% за якістю. Одне проходження вона точно заслуговує. На відміну від…

…Ex Machina: Arcade

Якщо Меридіан 113 був Fallout Tactics, то Arcade – практично Brotherhood of Steel. Що, ти не чув про таку частину Fallout? Не чув про абсолютно лінійний шутер на PlayStation 2? Правильно зробив, тому що це ганьба.

Ex Machina

Ex Machina: Arcade гідна займати місце в колекції лише через постійно низьку ціну і те, що це повноцінна частина серії. Усе. Замість затишних і спокійних рівнів у нас тепер практично голі простору. Перший же рівень представляє з себе пустелю (!) З озерами (!). Геймплей тепер нагадує 1nsane з гарматами, тільки жахливо зроблений і неймовырно нудний. У гри навіть ілюстрацій нормальних немає на сторінці в Steam – замість них стоять скріншоти з першої частини.

Ex Machina

Управління занадто чутливе, зброя обрадує лише глухонімих, можливість не вмирати відразу, заїжджаючи в воду, було б непоганим доповненням, якби в місіях були чекпоінти, а я їх не помітив. І найбільший гріх Ex Machina: Arcade – фіксована камера. Її не можна крутити разом з прицілом. Можна затиснути коліщатко, однак від цього ми просто подивимося назад.

Ex Machina

Від проекту дійсно віє аркадні, вторинністю, це продукт А-класу, практично треш. Всім тверезо мислячим людям я категорично не рекомендую купувати її заради проходження. У момент знижки можна відхопити її, аби була, та й колекційні картки на місці. В іншому, особливо фанатам першій частині – не треба.

Sledgehammer

І знову йдемо в позитивну сторону. Sledgehammer – гра від тих же Targem Games, теж гоночний симулятор, теж потрібно стріляти, і теж пост-апокаліпсис. Все інше відрізняється від Ex Machina так сильно, як тільки можна.

Ex Machina

Уяви собі Need For Speed Underground. А тепер заміни круті гоночні тачки на фури. Тепер встанови їм на дах і боки шестиствольні кулемети. Встановив? Ох ти і маніяк, але продовжимо! Установи в місце, де повинні знаходитися контейнери, турбореактивний двигун від винищувача. Так, дві штуки. Встановив? Молодчинка – тепер ти уявляєш, що таке Sledgehammer.

Ex Machina

Це не просто гонки і не просто дербі на виживання. У Targem вийшло зробити гру, яка, ховаючись під личиною чергового бюджетного перегонного СНД-виробу, таїть в собі первісні веселощі в дусі Twisted Metal і Carmageddon. Цинічний навколишній світ, пост-апокаліпсис, змішаний з пост-совковим духом свавілля, бандити, корупція і менти на стороні Зла, а сторони Добра-то і немає.

Різноманітність режимів приємно радує – тут вам не тільки гонка по колу, а й виживання, і дербі на знищення, і чекпоінт-траси, навіть покерувати шахід-машинкою є можливість! Між місіями можна і потрібно обважувати новою зброєю, яка, втім, не найцікавіша у світі, оскільки абсолютно лінійно підвищує стати тачки, а деякі гармати дико схожі на аналоги з Ex Machina.

Sledgehammer

Головний герой – окрема пісня, він вигідно відрізняється від інших побратимів по жанру тим, що… Ну… Він сам собі голова. Там, де інший би підкорився і подякував за спасіння, наш малий буде гнати до останнього, плювати в обличчя ситуації і робити, як йому захочеться. Сюжет в Sledgehammer теж є, і його подача по місіям, насправді, приємна.

Це не ААА-гонка, це просто хороший і веселий проект, де можна відпочити мозком від роботи, підірвавши пару сотень машинок на дорозі. Це, на щастя, зроблено на п’ять з плюсом, який швидше нагадує дві схрещені колоди з Vantablack, ніж арифметичний знак.

Maradeur

А це вже суміш Fallout і S.T.A.L.K.E.R. Пост-апокаліпсис на пост-совку за сюжетом однойменної книги Беркеля ель Атоми, цю гру я б порівняв з Van Buuren через тривимірний движок, але доведений до стану цукерки.

Maradeur

Сюжет я спойлерити не буду, і, всупереч моїм побоюванням, він не дуже-то насичений квасним патріотизмом. У всякому разі мені ситуація здається досить приземленою і повірити в неї легко. Проте, оцінить не кожен, так.

Maradeur

Як і бойову систему, яка взята з інших ігор студії Aperion – 7,62 і Бригади Е5. Тобто, вона складна, як для покрокової тактичний стратегії, і в цьому її принадність. Втягнувшись, відчувши на зуб всі можливості, переваги і недоліки, можна в «Maradeur» розчинитися всерйоз і надовго.

Maradeur

Ну і атмосфера, ще не «Сталкер», але дуже близько. Озвучка персонажів, як і в Sledgehammer, на подив приємна і переконлива. Так, в дизайні проскакують дрібні недоробки, а залучення часом переривається неакуратністю оповідання, особливо на початку. Проте особисто я це звик розпізнавати як особливість геймдизайну в СНД. Така маленька родзинка, яка може зіпсувати смак, а може і додати проекту знайомий і приємний аромат.

Підсумок по паку «Пост-апокаліпсис» від Буки

На цьому огляд пака закінчується. З п’яти ігор, що входять в нього, немає жодної, яка б себе не окупила як мінімум картками. Тому я його категорично рекомендую, і в цілях ін’єкції ностальгії, і в цілях освіти. Не кожен день можна проїхатися на фурі з реактивними двигунами по автобану, вірно? Придбати пак можна тут, і в Інтернет-магазині видавця, а якщо потрібна лише одна гра, то рекомендую поглянути на сторінку Буки – там на Sledgehammer хороша знижка йде!

Не соромся писати свою думку про статтю, про ігри та й взагалі. Пам’ятай – ми не техпідтримка, нам ДІЙСНО важлива твоя думка!

Subscribe
Notify of
guest

0 Comments
Newest
Oldest Most Voted
Inline Feedbacks
View all comments