Сьогодні розкажемо про Панамський канал. Як він був створений, чому він такий важливий, і чому Трамп погрожує відібрати його у Панами і передати у власність США.
Панамський канал є однією з найважливіших водних артерій у світі. Він з’єднує Атлантичний океан з Тихим, дозволяючи кораблям економити тисячі кілометрів шляху. Як з’явилося це диво інженерної думки і чому його роль у світовій економіці така важлива? І чому Дональд Трамп так багато говорить про нього?
Теж цікаво: Наскрізне шифрування: що це таке та як працює
Коротко про Панамський канал
Панамський канал – це рукотворний водний шлях у Панамі завдовжки 82 км, який з’єднує Карибське море з Тихим океаном. Він перетинає найвужче місце Панамського перешийка і є найважливішим морським торговим шляхом між Атлантичним океаном і Тихим океаном.
Панамський канал – це не лише інженерне диво, а й ключова складова світової логістики. Його будівництво стало доказом людської рішучості, а сучасні події показують, що важливість цього місця не зменшується. Без цього водного шляху міжнародна торгівля була б набагато складнішою, а світова економіка – повільнішою.
Також цікаво: Як Тайвань, Китай і США борються за технологічне домінування: велика війна чипів
Хто почав будувати Панамський канал
Відомо, що ідея викопати канал на Панамському перешийку, що з’єднує Атлантику з Тихим океаном, зародилася ще у XVI столітті. Ще іспанські конкістадори, розуміючи стратегічну важливість цього місця, задумалися над будівництвом цієї водної артерії. Однак тільки в XIX столітті були зроблені перші реальні спроби.
Перша спроба будівництва каналу тодішньою колумбійською провінцією Панама почалася 1 січня 1881 року. Проект був натхненний дипломатом Фердинандом де Лессепсом, який зміг зібрати у Франції значні кошти завдяки величезним прибуткам, отриманим від успішного будівництва Суецького каналу.
План полягав у тому, щоб побудувати канал на рівні моря, чимось схожий на Суецький, для спрощення конструкції. Однак умови в Панамі виявилися кардинально іншими, ніж в Єгипті. У густих джунглях було повно отруйних змій, комах і павуків. Крім того, тропічний клімат, гірська місцевість і, перш за все, тропічні хвороби, такі як малярія і жовта лихоманка, швидко почали завдавати смертельної шкоди робітникам. Від цих хвороб загинули тисячі робітників, а в 1884 році смертність становила вже понад 200 осіб на місяць.
Початкові труднощі швидко перетворилися на серйозні інженерні та логістичні проблеми. Будівництво каналу на рівні моря в такій складній місцевості виявилося набагато складнішим і дорожчим процесом, ніж очікувалося. Замість піщаної місцевості, як у Суеці, будівельники каналу мали справу зі скелями та густою рослинністю. Робітникам доводилося постійно розширювати основні виїмки крізь гору в Кулебрі та зменшувати кути нахилу, щоб мінімізувати зсуви в канал.
Нарешті, після декількох років робіт і величезних фінансових втрат французьке підприємство зазнало невдачі. У 1889 році компанія де Лессепса збанкрутувала, і від проекту вирішили відмовитися. Перша спроба побудувати Панамський канал коштувала життя 22000 чоловік – переважно через хвороби і нещасні випадки на будівництві.
Теж цікаво: Нові технології – як вони полегшують подорожі?
У гру вступають Сполучені Штати
Після невдачі французів за будівництво каналу вирішили взятися США. Однак справа ускладнювалася нестабільною політичною ситуацією. Панама на той час була провінцією Колумбії, яку роздирала громадянська війна. США вирішили допомогти бунтівній Панамі здобути незалежність, заблокувавши перекидання колумбійських військ кораблями на морі. Буквально одразу Сполучені Штати визнали нову країну. Тісні зв’язки між США та Панамою були встановлені, країни обмінялись договорами про дружбу і співробітництво.
А 16 листопада 1903 року Філіп Бунау-Варілла, будучи послом Панами в США, підписав договір Хея-Бунау-Варілла, який надавав Сполученим Штатам права на будівництво та управління зоною Панамського каналу та його оборону. Цей договір надавав Сполученим Штатам деякі права на канал «назавжди», але в статті 22 обмежував інші права терміном оренди в 99 років. Крім самого каналу, США також отримали право на смугу землі шириною 16 км уздовж майбутнього каналу. Все це в обмін на 10 мільйонів доларів і щорічні виплати Панамі.
Колумбійський народ був обурений через втрату своєї землі. Під впливом громадського обурення сенат Колумбії відхилив договір і повідомив Рузвельта, що каналу не буде. Але США підписали договір з Панамою, яка відокремилась від Колумбії, тому ніякі заяви вже не могли стримати хід будівництва. Цей договір дозволив Сполученим Штатам побудувати, зміцнити та контролювати канал у Центральній Америці. Конгрес також уповноважив Комісію Волкера запропонувати можливі маршрути каналів у Панамі та Нікарагуа. Комісари спочатку віддавали перевагу нікарагуанському маршруту.
Теж цікаво: Як обрати ноутбук для навчання, роботи та геймінгу
10 років будівництва Панамського каналу
Сполучені Штати офіційно взяли під свій контроль володіння каналом 4 травня 1904 року, успадкувавши від французів величезний безлад, а також інфраструктуру та обладнання, більшість з яких перебували в поганому стані.
Будівництво, розпочате в 1904 році, поклало початок одному з найбільших і найамбітніших інженерних проектів в історії. Американці, зробивши висновки з помилок французів, з самого початку орієнтувалися на поліпшення умов праці робітників, гігієну, боротьбу з тропічними хворобами.
Доктор Вільям К. Горгас зіграв ключову роль у боротьбі з такими захворюваннями, як малярія і жовта лихоманка. Саме завдяки йому були запровадженні суворі санітарні програми, включаючи дренаж водно-болотних угідь, боротьбу з комарами та чистоту. Після двох років інтенсивної роботи хвороби, що передаються комарами, були практично ліквідовані.
Завдяки цим заходам вдалося значно знизити смертність серед працівників, що мало вирішальне значення для успіху проекту. Одним із найважливіших завдань було будівництво та перебудова будинків, кафе, готелів, систем водопостачання, ремонтних майстерень, складів та іншої інфраструктури, необхідної тисячам прибулих працівників. Незважаючи на величезні зусилля, близько 5600 робітників все одно загинули від хвороб і нещасних випадків під час американського етапу будівництва каналу.
У той же час американським інженерам довелося зіткнутися з величезними технічними викликами. Від концепції морського каналу відмовилися на користь системи шлюзів, що дозволяли піднімати і опускати судна на різних рівнях.
Будівництво Панамського каналу вимагало гігантських земляних робіт. Мільйони кубічних метрів землі та каміння були вилучені, щоб прорити канал та побудувати шлюзи. Найбільшою проблемою було риття каналу, де потрібно було видалити величезну кількість ґрунту, щоб з’єднати долину річки Чагрес з океаном.
Для цієї роботи використовувалися сучасні (на той час) машини, такі як парові екскаватори, земснаряди і паровози. Будівництво шлюзів, величезних бетонних конструкцій, було ще одним інженерним шедевром. Кожен шлюз складався з двох камер, в які входив корабель, а потім вони заповнювалися водою або спорожнялися, піднімаючи або опускаючи корабель до відповідного рівня.
Будівництво каналу було завершено у 1914 році.
Теж цікаво: Біомімікрія: Як природа надихає інженерів на інновації
Панамський канал – це система шлюзів і каналів
Канал складається зі штучних озер, декількох штучних каналів і трьох комплектів шлюзів. Додаткове штучне озеро, озеро Алахуела, діє як резервуар для каналу.
Оригінальні шлюзи мають ширину 33,5 м і дозволяють проходити суднам типу Panamax. Третій, більш широкий пояс шлюзів був побудований в період з вересня 2007 року по травень 2016 року. Подовжений водний шлях розпочав комерційну експлуатацію 26 червня 2016 року. Нові шлюзи дозволяють проходити більшим суднам нового типу Neopanamax.
Панамський канал зробив революцію в міжнародній торгівлі, скоротивши маршрут між Східним і Західним узбережжям США більш ніж на 13000 км. Замість того, щоб обходити всю Південну Америку, кораблі тепер можуть швидко подорожувати Панамським каналом, економлячи час і паливо. Це особливо важливо в торгівлі – через канал проходять такі товари, як нафта, зерно, електроніка або транспортні засоби.
Щорічний трафік каналом збільшився з приблизно 1000 суден у 1914 році, коли канал тільки відкрився, до 14702 суден у 2008 році.
Також цікаво: 10 прикладів найдивнішого використання AI
Які кораблі можуть проходити Панамський канал?
Спочатку ширина і довжина кораблів, які могли проходити каналом, були обмежені шлюзами Педро Мігеля. Розміри кораблів були обмежені глибиною каналу в 12,6 м, а їх висота – головним прольотом Мосту Америк в Бальбоа. Кораблі, побудовані в цих межах, відомі як кораблі типу Panamax. Це кораблі, які відповідають розмірам оригінальних шлюзів Панамського каналу. Вони мають довжину до 294,13 м, ширину до 32,31 м, осадка становить до 12,04 м, а висота до 57,91 м над водою
Вантажне судно Panamax зазвичай має водотоннажність 65000-80000 тонн, але його фактична вантажопідйомність обмежена приблизно 52500 тоннами через обмеження осадки. Найдовшим судном, яке будь-коли перетинало канал, було судно San Juan Prospector (нині Marcona Prospector). Це судно для перевезення руди та нафти, довжина якого 296,57 м і ширина 32,31 м. Цікаво, що сучасні американські авіаносці занадто великі, щоб поміститися в Панамському каналі.
У 2016 році десятирічний проект розширення створив більші шлюзи, що дозволило більшим кораблям проходити через глибші та ширші канали. Дозволені розміри суден Neopanamax з використанням цих шлюзів збільшилися на 25% в довжину, на 51% в ширину і на 26% в осадці. Ці судна більші, ніж Panamax, і можуть проходити нові розширені шлюзи (відкриті в 2016 році). Їх довжина доходить до 366 м, ширина до 49 м, а осадка наближається до 15,2 м.
Варто також згадати про судна спеціального призначення. До них відносяться контейнеровози, які часто використовують Панамський канал для швидкого транспортування товарів між східним узбережжям США та Азією. Також тут часто можна помітити танкери для перевезення нафти, природного газу та хімічних продуктів. Часто через Панамський канал проходять балкери. Це сухогрузи, які транспортують насипні вантажі, такі як зерно чи руду. Важко собі уявити Панамський канал без круїзних суден: пасажирські лайнери проходять через канал, забезпечуючи незабутній туристичний досвід.
Теж цікаво: ТОП-5 відеокарт для S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl
Збори за Панамський канал
Як і у випадку з платною дорогою, судна, що проходять каналом, повинні платити за користування ним. Збори за канал встановлюються Управлінням Панамського каналу і залежать від типу судна, його розміру та типу вантажу.
Найдорожчий тариф був стягнутий 14 квітня 2010 року з круїзного лайнера Norwegian Pearl, який заплатив $375600.
Середній прохід контейнеровоза може коштувати близько $450000-500000. Танкер із нафтою чи газом може заплатити близько $300000-400000. А прохід невеликого вантажного судна обійдеться власникам від $30000 до $80000. Якщо ви подорожуєте на приватній яхті, то плата за прохід може варіюватися від $1500 до $5000 залежно від розміру. Це дуже великі кошти, враховуючи велику кількість суден, які проходять Панамським каналом.
Читайте також: Телепортація з наукової точки зору та її майбутнє
Як США втратили контроль над каналом?
Після Другої світової війни контроль США над каналом і прилеглою зоною став предметом суперечок. До того ж відносини між Панамою і Сполученими Штатами ставали все більш напруженими. Вимоги до Сполучених Штатів передати канал Панамі посилилися після Суецької кризи 1956 року. Справа в тому, що саме США використовували фінансовий і дипломатичний тиск, щоб змусити Францію і Великобританію відмовитися від спроб відновити контроль над Суецьким каналом, раніше націоналізованим єгипетським режимом.
Ситуація ставала дедалі напруженішою. Часто виникали сутички між панамцями та американськими військовими, які охороняли Панамський канал. Найбільша трагедія відбулася в День мучеників 9 січня 1964 року. В цей день у Панамі відбулися масові заворушення, в ході яких було вбито близько 20 панамців і 5 американських солдатів. Потрібно було щось вирішувати.
За десять років, у 1974 році, почалися переговори з метою досягнення угоди, результатом якої стали договори Торріхоса-Картера. 7 вересня 1977 року такий договір був підписаний президентом Сполучених Штатів Джиммі Картером і лідером Панами Омаром Торріхосом.
Це запустило процес надання панамцям вільного контролю над каналом за умови, що Панама підпише договір, що гарантує збереження нейтралітету країни. Договір призвів до повного контролю над каналом, який набув чинності опівдні 31 грудня 1999 року. І Адміністрація Панамського каналу (Panama Canal Authority (ACP)) взяла на себе командування водним шляхом. Панамський канал залишається одним з основних джерел доходу Панами.
Перед цією передачею уряд Панами провів міжнародний тендер щодо 25-річного контракту на експлуатацію контейнерних портів, розташованих у гирлі Атлантичного та Тихоокеанського каналу. Контракт не був пов’язаний з операціями ACP або Панамського каналу і був виграний Hutchison Whampoa, судноплавною компанією, що базується в Гонконзі, яка належить Лі Ка-Шину, гонконгському бізнесмену та філантропу.
Тому багато хто вважає, що контроль над каналом де-факто здійснюють китайці. Звичайно, це дуже не влаштовує Сполучені Штати.
Також цікаво: Транзистори майбутнього: На нас чекає нова ера чипів
Чи нападуть США на Панаму?
Варто зауважити, що Сполучені Штати вже вторгалися в Панаму в середині грудня 1989 року, під час президентства Джорджа Буша-молодшого. Метою вторгнення було повалення фактичного правителя Панами генерала Мануеля Норьєги, який перебував у розшуку владою США за здирництво та торгівлю наркотиками. Операція “Справедлива справа” (Operation Just Cause) завершилася в кінці січня 1990 року капітуляцією Норьєги.
В операції взяли участь 27000 американських солдатів, 23 з яких загинули під час бойових дій.
І от 21 грудня 2024 року новообраний президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати повинні відновити контроль над Панамським каналом. Він стверджує, що оплата, яку Панама стягує з американських кораблів, є “непомірною” та порушує договори Торріхоса-Картера. Наступного дня він заявив, що канал “потрапляє не в ті руки”, маючи на увазі Китай.
Трамп також говорив про відновлення Панамського каналу під час своєї інавгурації 20 січня 2025 року. Тож схоже, що найближчим часом дійсно можна очікувати військового втручання США в Панаму, яке буде спрямоване на взяття каналу під контроль.
Така операція, ймовірно, вимагатиме участі багатьох тисяч солдатів, але чи наважиться Трамп та Пентагон на такі кроки, покаже час. Нам тільки залишається спостерігати і сподіватися.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також:
- OpenAI планує створити людиноподібних роботів
- Саудівська Аравія інвестує в роботів для будівництва футуристичного мегаполісу в пустелі
