Фільм “Тетріс”: викликає таке ж звикання, як і гра

Коли-небудь грали в Tetris? Тоді вам варто подивитись новинку від Apple TV+- фільм “Тетріс”. Точно не пошкодуєте.

Дія фільму відбувається у другій половині 1980-х років, головний герой — Хенк Роджерс (у виконанні Тарона Егертона). Роджерс — американський підприємець голландського походження, який живе у Токіо. Всепоглинаюча пристрасть до відеоігор привела його на ярмарок у Лас-Вегасі. Там випадково він отримує прозріння, коли відкриває гру “Тетріс” з Радянського Союзу. Роджерс одразу ж починає усвідомлювати величезний потенціал гри, а тому вирішує отримати ліцензійні права на неї. Але на своєму шляху він зустрічає як жадібних капіталістів, так і радянських бюрократів, які розраховують на швидкий заробіток.

Читайте також: Огляд Puyo Puyo Tetris 2 – Тетріс і його зведений брат з Японії

Фільм «Тетріс» – захоплююча кінематографічна головоломка

Як я писав вище, фільм «Тетріс» — не є черговою адаптацією відеогри, але, безперечно, для любителів ігор, особливо ретро, ​​це може бути чудовою розвагою з присмаком ностальгії. Починаючи з перших хвилин показу і до самого фіналу, темп тримається на дійсно високому рівні. Хто б міг подумати, що фільм про юридичні перипетії ліцензійної угоди гри може бути таким динамічним.

Требі зауважити, що за твердженнями творців фільму, усі показані у фільмі події (окрім сцени автомобільної погоні в третій дії, яка, здається, перекочувала сюди з бойовика) дійсно мали місце, тільки вони були більш рознесені у часі. А сам фільм «Тетріс» можна розглядати як розважальний мікс шпигунського трилера та комедії. Часом це створює відчуття хаосу, але, на мою думку, це доречно для фільму, в якому потрібно складати блоки, що падають.

Весь фільм надзвичайно легкий, що, з одного боку, є плюсом, а з іншого – мінусом цього продукту. Під час перегляду іноді складається враження, що цей фільм міг би бути чимось більшим, епічнішим, тут є сюжетні лінії, які могли б дати початок ще більш цікавій та амбітній історії. Роджерса також можна було б намалювати набагато яскравіше, і надати цьому персонажу більш драматичного відтінку. Тим більше, що актор Терон Егертон, який його грає, безсумнівно, є найкращою знахідкою цього фільму.

У підсумку “Тетріс” виявився просто приємною і якісно виконаною розважальною постановкою. Ми з самого початку фільму починаємо вболівати за Роджерса, тож швидко втягуємось в сюжет цієї історії. Комедійний тон відчувається навіть у найсерйозніші моменти, а відтінок ностальгії та ретро гарантує глядачам задоволення від сюжету. Тому фільм можна рекомендувати для сімейного перегляду, але якщо ви поставитесь до нього надто серйозно, то, можливо, будете трохи розчаровані.

Читайте також: Огляд Splatoon 3 – Все ще найкращий мережевий шутер

Капіталізм проти комунізму. Навіть не смішно

Насправді «Тетріс» — це дуже чорно-біла, майже мультяшна, історія про зіткнення Заходу з Совєтами. США проти Радянського Союзу. Капіталізм проти комунізму. Захід – це сонячна країна можливостей і свободи, а Радянський Союз – сумне, сіре місце, похмурий і позбавлений надії світ, все як у фільмах-антиутопіях. Майже як у фільмі «Матриця». Хенк Роджерс — втілення Америки та американської мрії — засмаглий, усміхнений, готовий до дії, завзятий, повний енергії. У свою чергу, творець гри «Тетріс» Олексій Пажитнов, як і всі інші радянські люди, зображені у фільмі, — сумна, пригнічена людина, яка тільки і мріє вирватися з цієї в’язниці. У фільмі з перебільшенням показали як радянську номенклатуру, так і представників західних корпорацій. Це все трохи карикатурно і скидається на дешеву пропаганду, але у непростій теперішній геополітичній ситуації, можливо, масовому глядачеві потрібно подивитись на серйозні проблеми протистояння світів в такій легкій розважальній формі.

Сім’я Роджерс також була показана якоюсь дивною. Дружина, хоч і не дуже задоволена тим, що робить її чоловік, зрештою, погоджується з усім, крім того, вона грає другорядну роль. У Хенка троє дітей, але в якийсь момент двоє з них кудись зникають, і у фіналі ми бачимо лише старшу дочку. Сам Хенк нібито робить усе задля майбутнього своєї родини, але складається враження, що він насправді робить це для себе. Творці фільму відверто це показують, тому я не дуже розумію акцент на показі його сім’ї у якості мотивації для дій героя. У всякому разі, якщо ви ставитеся до фільму «Тетріс» як до суто розважального твору, то це не повинно вас дуже сильно турбувати. Все виглядає досить добре.

Крім того, «Тетріс» насправді є за що похвалити. Требі відмітити хорошу операторську роботу, вдалий монтаж, цікаві візуальні відсилання до стилю ретро-ігор, чудову музику. Тут можна побачити потенціал для чогось більшого, як я вже говорив, але загалом «Тетріс», який він є, сподобається багатьом, особливо з огляду на те, що останнім часом стає все важче знайти дійсно успішний та якісний розважальний фільм.

Читайте також: Огляд Tetris Effect – Японський ремейк «Тетрісу» залишає позаду оригінал

Чи варто дивитися фільм “Тетріс”?

Однозначно, так, тому що це легкий і приємний фільм з цікавим сюжетом. Він сподобається, в першу чергу, любителям відеоігор – головний герой на ділових переговорах з кам’яним обличчям і повною серйозністю розповідає про Маріо і відвідує секретну лабораторію Nintendo, де японці працюють над своїм продуктом. Можна дізнатися, звідки пішла назва гри тетріс і побачити, як виглядала її перша версія.

У фільмі багато колоритних персонажів, серед яких перекладач Саша (Софія Лебедєва) і бізнесмени Кевін та Роберт Максвелли (Ентоні Бойл і Роджер Аллам) з компанії Mirrorsoft (не плутати з Microsoft!), яка також хотіла отримати права на “Тетріс” в обхід Хенка. А ще є Микола Бєліков (Олег Штефанко) з російської організації Elorg, який бере участь у переговорах з трьома зацікавленими американськими сторонами.

А головне, що цей неймовірний збіг обставин дійсно ґрунтується на фактах. Справжній Хенк Роджерс підтвердив, що його насправді звинувачували у крадіжці інтелектуальної власності, і тому він побоювався, що потрапить до в’язниці. Численні джерела також підтверджують, що навіть Михайло Горбачов, останній лідер Радянського Союзу, був на якомусь етапі причетний до перебігу придбання прав на «Тетріс». Джон С. Бейрд і Ной Пінк вказували також на участь у цій справі радянських державних служб і агентів КДБ.

Правда у сюжеті змішана з вигадкою в потрібних пропорціях, хоча після показу фільму «Тетріс» на Apple TV варто переглянути сторінку Вікіпедії, яка присвячена грі Олексія Пажитнова, або подивитися присвячений їй документальний фільм «Тетріс: З Росії з любов’ю», щоб відокремити реальні події від вигаданих Голлівудом.

Фільм справді сподобається багатьом, і не тільки прихильникам гри, але дійсно шедевральним я б його не назвав.

Також цікаво:

• Огляд гри Dungeon Alchemist: сам собі Dungeon Master
• Глобальна мережа: Як влаштований інтернет і зв’язність операторів