В останні роки Netflix відкрив для себе нове джерело незліченних багатств – документальні міні-серіали. Якщо раніше подібний нехудожній формат асоціювався у людей з чимось нудним або повчальним (за рідкісним винятком), то нині саме через призму прикрашеної правди стримінгові сервіси розважають народ. Такі проекти, як «Король тигрів: Вбивство, хаос і божевілля», «Створюючи вбивцю» і «Останній танець» стали неймовірно популярними, і дозволили Netflix ще більше збільшити число своїх передплатників. У 2020 році в сервісі вийшло чимало таких ось серіалів, і «Рекорд» – один з них. Це новий черговий погляд на історію відеоігор. Але чи вийшло у творців зробити цікавими історії, які ми чули не раз?
Найперше, що спадає в очі після перегляду першої ж серії, це наскільки все якісно зроблено. Навряд чи варто було очікувати чогось іншого від Netflix, однак хочеться окремо відзначити відмінне почуття стилю пані Франс Кострел – кожна з шести серій супроводжується забавними піксельними анімаціями, які з гумором ілюструють слова історичних особистостей на екрані. Якість картинки, звуковий супровід і темп оповіді не викликають ніяких нарікань. Особливо приємно і те, що оповідачем виступає сам Чарльз Мартіні – незмінний голос Маріо. Втім, не намагайтеся його впізнати – актор, на жаль, не включає італійський акцент.
«Рекорд» – це документальний міні-серіал, але він, як мені здається, не дуже вміло використовує свій формат. Історія (особливо – рання) відеоігор – це дуже цікавий і насичений подіями час, проте Кострел весь час кудись поспішає, упускаючи найважливіших гравців того часу і лише побіжно згадуючи такі важливі ігри, як, наприклад, Тетріс. Тривалість кожної серії не перевищує 50 хвилин, завдяки чому інтерес не пропадає, проте кожен новий епізод перестрибує до абсолютно нової епохи. Тому такі цікаві моменти історії, як протистояння Nintendo і Sega, зачіпаються поверхнево, хоча в цьому даному випадку хвилюватися не варто – вже в вересні відбудеться прем’єра екранізації книги Блейка Дж. Харріса «Консольні війни. Sega, Nintendo і битва, котра визначила ціле покоління »(перекладена російською мовою і продається в магазинах) – вона вийде на CBS All Access. Буде цікаво, хоч і без прибріхування (яким захоплювався сам автор) не обійдеться.
Читайте також: Янкі в англійській Прем’єр-лізі. Рецензія на серіал «Тед Лассо»
Особисто я б хотів, щоб весь цей сезон зосередився на періоді до відходу восьмибітної епохи, але замість цього теми епізодів сильно скачуть, зачіпаючи історію перших консолей сімдесятих років, появу аркадних автоматів і перших рольових ігор, популяризацію файтингів і шутерів та перехід до тривимірної графіки.
Як мені здається, «Рекорд» був зроблений не для затятих фанатів відеоігор, а для більш молодого покоління, яке не пам’ятає, що робила Nintendo до 3DS, і що взагалі таке ця Sega.
Інший момент, який слід мати на увазі, це те, що серіал розповідає не тільки білу і гетеросексуальну історію, з якою знайомі наші гравці. Тут знайшовся час як для всенародно улюблених легенд, таких як Річард Аллен Герріот, Джон Ромеро, Джон Тобіас, Нолан Бушнелл і Тору Іватані, так і для фігур менш відомих, на кшталт Райана Беста – автора першої ЛГБТ-гри GayBlade, і Джеррі Лоусона, чорношкірого винахідника картриджів для Fairchild Channel F.
Очевидно, що Кострел поставила перед собою завдання не тільки переказати розказану не раз історію, а й дати голос меншинам, які теж вплинули на індустрію. Серіал спирається не тільки на енциклопедичні факти, а й розповідає про культурні та соціальні зміни, які спричинили за собою відеоігри. Знову і знову вона наочно демонструє, що ігри – це не щось небезпечне, а навпаки, корисне. Я не здивований, що Кострел приділяє стільки уваги такій темі: сама вона француженка, і ігри вона завжди вважала «універсальною мовою».
«Рекорд» перекладений російською мовою, і у мене майже немає нарікань до якості субтитрів, хоч я і знайшов, як годиться, пару-трійку помилок.
«Рекорд» не ставить перед собою завдання стати найбільш детальним або сенсаційним документальним міні-серіалом про історію відеоігор, і багато уваги приділяє емоційній складовій. Це найбільш інклюзивний, стильний і дотепний подібний проект на моїй пам’яті, однак не чекайте від нього одкровень, якщо ви вже прошерстили всю «Вікіпедію» і знаєте імена всіх деміургів напам’ять.
Leave a Reply