Якщо чесно, то повернення у світ Mandalorian просто зараз – справжня насолода для ніжного сердечка фаната Зоряних Воєн, та й просто для любителів серіалів. Так, іноді нам хочеться ескапістського задоволення, яке легко занурює вас у просту історію про добро і зло, але для деяких глядачів цієї простоти виявляється недостатньо. Їм потрібна історія, по своїй суті неймовірно насичена і складна, повна розпливчастих виносок і перехресних зв’язків, яка спирається на буквальні десятиліття канону, залучаючи кожен аспект вашого мозку, навіть коли на поверхні розповідається дуже банальна казочка, яка, можливо, не вимагає і години вашого дорогоцінного часу, але на повірку виявляється цікавішою, ніж вимучена діснєєвська трилогія ЗВ.
Отже, 2-й сезон «Мандалорця» безумовно стала саме такою історією, але в той же час підтвердив прихильність серіалу до епізодичної розповіді. Адже його епізоди можна буквально називати «главами», маючи на увазі, що кожна серія дійсно є частиною великого цілого. Наприклад, сюжетна гілка «Маршала» являє собою замкнуту історію з власним явним дійством і твердим, нехай і неоднозначним висновком.
Сюжет прем’єри 2-го сезону Mandalorian, якщо підсумувати його максимально без спойлерів, зводиться до того, що наш улюблений стрілок разом з “малюком йодой” прибувають на віддалений аванпост і погоджуються допомогти в боротьбі з «зовнішньою загрозою». Це розповідь, яка ідеально вписується в сюжет «Мандалорця». Зумовлений етос, особливо з урахуванням сюжету 1-го сезону.
Велика частина дій в прем’єрі сезону зосереджена на тому, що мандалорець продовжує свою місію по поверненню Малюка своєму народу. Це дуже нелегкий квест, зумовлений ще в кінці першого сезону. Але куди його веде цей шлях, і як тісно він пов’язаний базовим принципом тутешньої розповіді? Персонаж чогось хоче і йде заради виконання мети на угоду, що в підсумку призводить до найнесподіваніших ситуацій. Ось такий от прийом з класичних вестернів 70-х, який відмінно працює у сучасній фантастиці.
Читайте також: Шерлок-супермен і його сестра-феміністка. Огляд фільму «Енола Холмс»
Звичайно, особливість серединних серій 1 сезону полягає в тому, що вони в кінцевому підсумку не надали великого впливу на хід власне сезону, і той факт, що прем’єра так зосереджена на поясненні минулого, здається сильним індикатором того, що цей епізодичний підхід буде визначальним аспектом і другого сезону. Це, звичайно, видно, не дивлячись на загрозу, що насувається з боку злодіїв. У 1-му сезоні і, можливо, у 2-му сезоні з’являться нові ворожі сили. Буде цікаво спостерігати за тим, як серіал охоплює обидва аспекти, розвиваючи нове і не забуваючи про флешбеки, тим більше що продюсери тепер здаються набагато більш впевненими, як у своїй концепції, так і в технологіях, які вони використовують.
Коли справа доходить до порівняння сезонів, однією з сильних сторін першого було те, що велика частина епізодів тривала 40 хвилин або менше – ніколи не здавалося, що серія довше, ніж необхідно. Чесно кажучи, я не можу сказати, що так само рівно йде справа і з 2-м сезоном, де серії часом розтягуються до 55 хвилин, що, м’яко кажучи, здається часом зайвим.
Читайте також: Мері Сью і соціопатія: Огляд серіалу «Сестра Ретчед»
Проте, подібне розтягування частково виправдовується великою кількістю флешбеків, які, як я вже писав вище, грають мало не ключову роль у новому сезоні. І хоча ретроспективні кадри, що демонструють події з «Повернення джедая», могли вплинути на околиці далекої галактики і в більшості своїй досить цікаві, особливо для знавців всесвіту ЗВ, все ж часом виникає стійке відчуття, що тебе поять сценарною водицею.
Серіал реально бездоганно промальований і за своєю суттю вражаюче натуралістичний. Але самий захоплюючий аспект прем’єри 2-го сезону в кінцевому підсумку зводиться до наступного: Мандалорець, як проект, дійсно виправдав своє існування нетиповою для студії Діснея дорослістю.
Серіал майстерно показує, на що схоже життя простих мешканців галактики у Зовнішньому Кільці, що воно не така епічне, як у «головних героїв» Зоряних Воєн. Персонажі просто існують день у день, з усіх сил намагаючись вижити будь-якими способами, і радіють простим речам, навіть якщо після важкого дня їм гидко дивитися на себе в дзеркало. Це концепція, якій «Мандолорець» залишається, як і раніше, вірний. Можливо вона трохи спрощена на догоду аудиторії Міккі Мауса, але все ж, це чисте, чесне оповідання про життя у суворих куточках далекої галактики. І цей прийом, чорт забирай, працює, він викликає у глядача емоції і емпатію, а чи це не є круто?
Читайте також: Як гартувалась SpaceX: повна еволюція усіх ракет Ілона Маска