Неймовірний ліфт Байлонг, штучні острови Пальма Джумейра, дивовижний міжнародний аеропорт Кансай, і це ще не весь список дивовижних творінь інженерної думки. Цікаво? Тоді читайте далі.
Протягом своєї історії людство створило величезну кількість вражаючих архітектурних і інженерних споруд, які приваблюють безліч туристів з усього світу і символізують неймовірну силу думки, винахідливість та майстерність їх творців. Це й єгипетські піраміди, Ейфелева вежа в Парижі, величезні собори, такі як Храм Святого Сімейства в Барселоні, статуя Свободи в Нью-Йорку та багато інших. Але людство не зупиняється на досягнутому, можливості сучасних технологій дозволили останніми роками створити на нашій планеті безліч нових дивовижних споруд. Ось 10 сучасних чудес, від яких перехоплює подих.
Читайте також: Я перевірив, як працює чат-бот Bing, і взяв у нього інтерв’ю
“Фолкерське колесо” (Falkirk Wheel) — надзвичайний, унікальний обертовий суднопідіймач, побудований поблизу шотландського міста Фолкерк. Він з’єднує канали Форт-Клайд і Юніон. Це перша, і поки що єдина в світі споруда такого типу, яка за своєю конструкцією нагадує популярне “колесо огляду”.
Фолкерський суднопіднімач – унікальне та сучасне механічне чудо. Колесо, заввишки 35 м, дає змогу судну подолати 25-м перепад висот між каналами, які раніше з’єднувались між собою одинадцятьма шлюзами. Наприкінці 20-го століття було вирішено з’єднати 2 канали за допомогою інноваційного колеса, яке стало надихаючим символом нового тисячоліття. Фолкерське колесо відкрито 24 травня 2002 року Її Величністю Королевою Єлизаветою II під час святкування її Золотого ювілею.
Falkirk Wheel розташоване в природному відкритому амфітеатрі в Rough Castle неподалік від міста Фолкерк, де відвідувачі можуть покататися на спеціальних пасажирських човнах і відвідати оглядовий центр для відвідувачів, розташований на нижньому рівні споруди. Центр забезпечує сенсаційний вид на обертовий механізм крізь скляний дах, а одногодинна подорож на човні відправить відвідувача в “обертальну” подорож до вершини колеса та назад. Це безсумнівно, є одним з найцікавіших інженерних проектів останнього десятиліття.
Також цікаво: Феномен Bluesky: що за сервіс і чи надовго?
MOSE (Modulo Sperimentale Elettromeccanico), як його зазвичай називають, вважається однією із найбільш вражаючих і амбітних гідротехнічних споруд, які будь-коли втілювались в Італії. Він складається з 78 мобільних дамб у трьох вхідних портах, які відокремлюють Венеціанську лагуну від моря, і які у разі тривалих високих припливів піднімаються, щоб запобігти проникненню води. Тобто це 78 гігантських панелей зі сталі, які в момент наближення припливу захищають місто від повеней. Виконання робіт було доручено Consorzio Venezia Nuova, єдиному концесіонеру, який діє від імені Міністерства інфраструктури та транспорту та Водного управління Венеції.
Перегородки, які, по суті, являють собою металеві понтони, переважно, заповнені водою, розташовуються горизонтально на дні. У разі надзвичайної ситуації, тобто коли висока вода загрожує піднятись до 110 см й вище, стиснене повітря закачується всередину кесонів, щоб витіснити воду. У цей момент перегородки починають спливати. Основа залишається шарнірно прикріпленою до дна, тоді як верх виходить на поверхню, діючи як дамба для води, що надходить з моря.
Разом з іншими заходами, такими як укріплення берегів, підвищення рівня набережних, мощення, тощо, MOSE захищає Венецію та лагуни від припливів до 3 м. Його перша активація відбулася у 2020 році, коли MOSE успішно запобіг затопленню низинних частин Венеції. Вартість усього проекту оцінюється приблизно в 5,5 мільярдів євро, він має бути завершеним до кінця 2023 року.
Тунель під Ла-Маншем, довжиною 50 км (31 миля), також відомий який Євротунель, це залізничний тунель між Англією та Францією, що пролягає під Ла-Маншем. Він складається з трьох тунелів: два для залізничного руху та центральний тунель для обслуговування інфраструктури та безпеки. Тунель пролягає між Фолкстоном, Англія, і Сангаттом (близ Кале), Франція, і використовується як для вантажних, так і для пасажирських перевезень. Пасажири можуть пересуватися як у звичайних залізничних вагонах, так і власним автотранспортом, який завантажується в спеціальні вагони. Потяги можуть рухатися тунелем зі швидкістю до 160 км (100 миль) на годину; поїздка займає близько 35 хвилин. Євротунель має найдовшу підводну частину серед усіх тунелів у світі – 37,8 км (23,5 милі).
Найнижча точка тунеля знаходиться на 75 м нижче морського дна і на 115 м нижче рівня моря. Це найдовший тунель у світі з підводною частиною та третій найдовший залізничний тунель в історії.
Цікаво, що плани будівництва цієї споруди датуються 1802 роком, але лише через двісті років проект був введений в експлуатацію. Будівництво тунелю тривало шість років і в нинішній валюті коштувало близько 16 мільярдів фунтів стерлінгів. Тунель було офіційно відкрито 6 травня 1994 року.
У 2007 році відкрито залізничне сполучення, яке з’єднує тунель під Ла-Маншем з Лондоном (High Speed 1), що сприяє ще більшому пришвидшенню міжнародних пасажирських перевезень між материковою Європою та Сполученим Королівством. Високошвидкісна залізниця High Speed 1 має довжину 108 км (67 миль) і перетинає Темзу. Потяги можуть розвивати швидкість до 300 км (186 миль) на годину.
Ліфт Bailong або Hundred Dragons Elevator розташований у мальовничому районі Улін’юань у Чжанцзяцзе, який є одним із об’єктів Всесвітньої природної спадщини Китаю. Він вбудований у величезну кам’яну стіну в Улін’юань. Основне обладнання ліфта Bailong було розроблено та виготовлено німецькою компанією Rangger Elevator Company, його вартість складає 180 млн юанів. Ліфт було занесено до Книги рекордів Гіннеса, оскільки він визнаний “найвищим, найшвидшим, найбільшим завантаженим відкритим ліфтом у світі”. У квітні 2013 року ліфт Bailong разом з німецьким акваріумним ліфтом, американським арковим ліфтом та іншими, увійшов до 11 найкращих креативних ліфтів. Це єдиний китайський ліфт у списку.
Ліфт Байлонг чудовий. Його загальна висота становить 335 м, з яких погонна висота 326 м. 154 метри загальної висоти знаходяться в гірських колодязях, а решта 172 метри змонтовані зі сталевих вишок та інших компонентів. Ліфт складається з трьох експозиційних екскурсійних ліфтів, які працюють паралельно. Кожен ліфт може прийняти 64 пасажири за раз, а швидкість становить 3 м/с (з 2013 року швидкість була прискорена до 5 м/с). Якщо три ліфти працюватимуть одночасно, кількість пасажирів, перевезених в одну сторону, досягне 4 тис. на годину.
Ліфт Bailong дає можливість людям насолоджуватись чудовою природою Китаю, забезпечуючи зручність транспортування для відвідувачів. Пасажири можуть оцінити незрівнянні пейзажі, такі як вид на всесвітньо відомий міст Юаньцзяцзе, парк Янцзяцзе тощо. Ліфт об’єднує гору Тяньцзи, Юаньцзяцзе, потік Цзіньбянь в єдине ціле, вирішуючи проблему вузьких місць у цьому мальовничому місці, яке приваблює відвідувачів протягом багатьох років.
Ліфт Bailong забезпечує відвідувачів зручним транспортом і дає можливість перенесення готелів та інших приміщень з мальовничої зони. Таким чином, це допомагає ефективно захищати навколишнє середовище.
Подорож на ліфті займає близько 2 хвилин, а вся споруда може похвалитися аж трьома рекордами Гіннеса. Це найвищий у світі відкритий оглядовий ліфт, найвищий двоповерховий оглядовий ліфт і найшвидший пасажирський ліфт з найбільшою місткістю.
Читайте також: Щоденник сварливого старого ґіка: Штучний інтелект
Пальма Джумейра (Palm Jumeirah) – штучні острови в Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати), місце приватних резиденцій і готелів. З повітря архіпелаг нагадує стилізовану пальму всередині кола. Пальма Джумейра була побудована на початку 21 століття і в основному фінансувалася за рахунок значних доходів Дубая від нафти.
“Стовбур”, “листя”, “хребет” та “півмісяць” — це назви, під якими відомі основні сектори Пальми Джумейра. Широкий стовбур, з’єднаний з материком мостом, служить входом у забудову. Інший міст з’єднує стовбур з хребтом, вузькою центральною віссю, з якої виходять 17 листків. Півмісяць являє собою хвилеріз, який майже оточує інші частини острову. Він розділений на три секції, щоб полегшити циркуляцію морської води. Автомобільний тунель з’єднує хребет з півмісяцем, а транзитна монорейка проходить приблизно 4,8 км від материка до півмісяця через хребет і тулуб. Півмісяць має ширину 200 м і загальну довжину близько 17 км. Загалом було створено щонайменше 560 га нової землі на території діаметром приблизно 5 км.
Для будівництва островів знадобилося 5,5 млн куб. м порід, 94 млн куб. м піску, видобутого з морського дна, і 700 тонн осадових порід. На жаль, ці незвичайні споруди були оплачені значними змінами місцевої екосистеми, що негативно вплинуло на життя тварин і рослин.
Роботи розпочалися у 2001 році, а земля та базова інфраструктура були готові до 2004 року. Будівництво споруд розпочалося у 2006 році, а перші мешканці прибули у 2007 році.
На островах знаходяться будинки, торгові об’єкти, кілька готелів. Вілли розташовані вздовж довгих листків, а більшість готелів і курортів -і на півмісяці. У другому десятилітті 21 століття на Пальма Джумейра проживало щонайменше 10 000 людей.
Пальма Джумейра повинна була стати першою з трьох подібних морських проектів в Дубаї. Інші, Palm Jebel Ali та Palm Deira, набагато більші за Пальму Джумейра, але залишаються незавершеними через економічну невизначеність. Також незавершеним є проект Тhe World, група штучних островів, яка після реалізації має нагадувати карту світу.
Читайте також: 7 найкрутіших варіантів використання ChatGPT
Кансай — дивовижний японский аеропорт на штучному острові. В Японії завжди була проблема нестачі землі. Тому, коли виникла необхідність розширити міжнародний аеропорт міста Осака, з’ясувалося, що це неможливо. Навколо була розташована зона житлової забудови, а японці, які там проживають, вже страждали від зайвого шуму. Для того, щоб вирішити цю проблему, було вирішено побудувати аеропорт там, де є достатньо вільного місця — у морській затоці. І японців анітрохи не збентежив той факт, що для цього доведеться споруджувати грандіозний штучний острів на в’язкому ґрунті.
Кансай – незвичайний аеропорт, побудований на штучному острові біля японського острова Хонсю. Острів має 4 км в довжину і 2,5 км в ширину і з’єднується з материком найдовшим у світі двоповерховим мостом довжиною 3,7 км. Будівництво острова вимагало титанічних зусиль, і проектуючи його, інженерам довелося враховувати землетруси та тайфуни, які часто відбуваються в цьому районі.
Щоб побудувати острів, спочатку на морське дно на глибині 20 м насипали пісок, а потім подрібнене каміння. Транспортування вантажів контролювалося за допомогою супутників і комп’ютерів. Комп’ютери також постійно контролюють 900 опор, на яких тримається весь острів, відповідно регулюючи їх висоту.
Міжнародний аеропорт Кансай має дві злітно-посадкові смуги, два термінали, вантажний комплекс. На його будівництво було витрачено понад $20 млрд. Однак роки наполегливої праці та значні інвестиції зрештою окупилися, оскільки аеропорт кардинально змінив авіаційне сполучення Японії.
Читайте також: Google Bard AI: все, що вам потрібно знати
Дамба “Три ущелини” — китайська споруда, розташована в центральному Китаї на річці Янцзи. Вона функціонує як гребля та найбільша електростанція у світі. Це також найбільша бетонна споруда на планеті – її ширина понад 2,3 км, висота понад 180 м. Електростанція виробляє в середньому 95 ТВт-год електроенергії на рік.
Вперше про будівництво греблі замислились у 1920-х роках лідери китайської націоналістичної партії. Але ідея будівництва дамби “Три ущелини” отримала новий поштовх у 1953 році, коли китайський лідер Мао Цзедун наказав провести техніко-економічне обґрунтування низки об’єктів. Детальне планування проекту почалося в 1955 році. Його прихильники наполягали, що він контролюватиме катастрофічні повені вздовж Янцзи, сприятиме внутрішній торгівлі та забезпечуватиме таку необхідну електроенергію для центрального Китаю. Хоча проектування греблі не обійшлося без противників. Критика “Трьох ущелин” продовжувалась протягом усього будівництва. Основними проблемами вважались небезпека провалу дамби, переселення приблизно 1,3 мільйона людей (критики наполягали, що цифра насправді була 1,9 мільйона), які проживали у більш ніж 1500 містах, селищах і селах уздовж річки, а також знищення чудових пейзажів і незліченних рідкісних архітектурних та археологічних пам’яток. Існували також побоювання, деякі з яких підтвердилися, що людські та промислові відходи з міст можуть забруднити водойму, і навіть те, що величезна кількість води, зібраної у водоймі, може викликати землетруси та зсуви. Деякі китайські та іноземні інженери стверджували, що кілька набагато дешевших і менш проблемних електростанцій на притоках Янцзи можуть генерувати стільки ж енергії, скільки й “Три ущелини”, і однаково добре контролювати повені. Будівництво цих дамб, стверджували вони, дозволить уряду виконати усі головні пріоритети без ризиків.
Через ці проблеми робота над дамбою “Три ущелини” була відкладена майже на 40 років, протягом яких уряд Китаю намагався прийняти рішення щодо будівництва споруди. У 1992 році прем’єр Лі Пен, який сам отримав освіту інженера, нарешті зміг переконати Всекитайські збори народних представників ратифікувати рішення про будівництво греблі, хоча майже третина його членів утрималися або проголосували проти проекту. Цзян Цземінь не супроводжував Лі на офіційному відкритті греблі в 1994 році, а Світовий банк відмовився виділити Китаю кошти на допомогу проекту, пославшись на серйозні екологічні та інші проблеми.
Тим не менш, проект “Три ущелини” просувався. У 1993 році почалися роботи з будівництва під’їзних шляхів та підводу електрики до ділянки. У 1997 році робітники перекрили та відвели річку, завершивши першу чергу будівництва. У 2003 році водосховище почало наповнюватися, запрацювали п’ятирівневі шлюзи, які дозволяли суднам водотоннажністю до 10 000 т проходити повз дамбу, а перший з генераторів був підключений до мережі, завершивши другу чергу будівництва. Будівництво головної стіни дамби було завершено в 2006 році, решта генераторів електростанції запрацювали до середини 2012 року. Суднопідйомник дозволяв суднам водотоннажністю до 3000 т обходити п’ять шлюзів, що сприяло більш швидкій навігації повз дамбу. Будівництво було завершено наприкінці 2015 року, а з 2016 електростанція почала працювати офіційно.
Читайте також: Що таке VPN і яка його актуальність у 2023 році
Ми залишаємося в Китаї і переїжджаємо в столицю цієї країни, де стоїть найбільша сталева споруда в світі, стадіон під назвою “Пташине гніздо”, спроектований двома швейцарськими архітекторами. Він може вмістити 80 тисяч глядачів і складається з двох незалежних частин – бетонної чаші з трибунами та зовнішньої металевої конструкції.
Здалеку стадіон виглядає як гігантська збірна споруда, як величезна посудина з хвилястим краєм. Зовнішня форма повторює контури внутрішньої бетонної чаші. Здалеку можна чітко розрізнити не лише округлу форму будівлі, але й сітку несучої конструкції, яка не тільки охоплює будівлю, але й ніби пронизує її. Але те, що здається здалеку геометрично чіткою і раціональною загальною конфігурацією ліній, з наближенням розпадається, здається, на величезне хаотичне нагромадження опор, балок і сходів. Відкритий простір навколо бетонної чаші, який перетинають у різних напрямках платформи і проїзди, забезпечує природну вентиляцію стадіону і одночасно є громадською зоною, де розташовані ресторани, бари і магазини. Він є сполучною ланкою між містом і внутрішньою частиною спорткомплексу і, водночас, автономним міським майданчиком.
Дах стадіону складається з переплетених металевих балок, між якими натягнута міцна прозора плівка, яка дозволяє природному світлу проникати всередину. Щоб зробити дах стійким до атмосферних впливів, використовуються напівпрозорі мембрани з ETFE (етилентетрафторетилену), матеріал нагадує м’які наповнювачі, якими птахи заповнюють простір між сплетеними гілочками своїх гнізд. Звідси й назва стадіону “Пташине гніздо”. Стеля покрита політетрафторетиленом, акустичною мембраною, яка відбиває звук, щоб підтримувати атмосферу ентузіазму на стадіоні зосереджує увагу глядачів на спортивних змаганнях. Щоб звести цю величаву споруду, довелося навіть розробити особливий тип сталі. Спочатку планувалося зробити дах розсувним, але від цієї ідеї, зрештою, довелося відмовитися, що пов’язане з вимогами безпеки, пов’язаних із сейсмічною активністю. Вартість усієї споруди склала близько $420 млн.
Також цікаво: ChatGPT: Проста інструкція з використання
Віадук Мійо розташований на півдні Франції і завершує відсутню досі ланку на автомагістралі A75 від Клермон-Феррана до Безьє через Центральний масив. Тепер ця автомагістраль забезпечує прямий високошвидкісний маршрут з Парижа до узбережжя Середземного моря та далі до Барселони. Автором проекту мосту є французький інженер Мішель Вірложо. Ця фантастична споруда є найкращим прикладом поєднання чудової архітектури з видатними інженерними рішеннями.
Міст перетинає річку Тарн, яка проходить через мальовничу ущелину між двома високими плато.
Основою конструкції мосту є вантова система, проміжок між опорами оптимальний, що робить міст витонченим і прозорим. Його конструкція побила кілька рекордів: він має найвищі пілони у світі, найвищий настил дорожнього мосту в Європі, і є найвищою спорудою у Франції, потіснивши Ейфелеву вежу. Кожна з його секцій дорівнює 342 м, висота опор коливається від 75 до 245 м, а щогли піднімаються ще на 87 м над дорожнім настилом, кожна секція важить 2230 т.
На будівництво знаменитого французького віадука пішло, за найскромнішими підрахунками, не менше 400 мільйонів євро.
Цікаво також:
Наш список завершує найвища споруда на Землі – хмарочос Бурдж Халіфа в Дубаї. Мова йде про будівлю висотою 828 м, яка складається в основному із залізобетону з використанням спеціального покриття для захисту від високих температур цієї місцевості. У хмарочосі 57 ліфтів, вісім ескалаторів, на будівлі є оглядовий майданчик на висоті 555 м. У гарну погоду з тераси видно навіть узбережжя Ірану, а це 150 км від будівлі! Що цікаво, сама споруда практично не приносить грошей. Однак розташовані поблизу готелі та торгові центри з лишком компенсують це.
Оглядовий майданчик Бурдж Халіфа знаходиться також на 124 поверсі на висоті 452 м, а на 122 поверсі знаходиться ресторан Атмосфера, звідки відкривається чудовий краєвид на місто. Бурдж Халіфа складається зі 163 поверхів, на яких знаходяться 900 квартир, готель на 304 номери, 35 офісів та трирівнева паркувальна зона, що вміщує 3000 автомобілів.
Готель Армані та офіси займають з 1 по 39 поверх. Дизайн готелю розроблений самим Джорджіо Армані. Бажаючі можуть придбати офіс або квартиру в такій екзотичній будівлі, як Будрж Халіфа. Системи охолодження та фільтрації повітря в будівлі обладнані спеціальними мембранами, які не лише охолоджують, а й освіжають та ароматизують повітря приміщень. Аромат був спеціально створений для Бурдж Халіфа: він подається крізь спеціальні решітки, що знаходяться на підлозі. Це справжнє чудо інженерної думки.
Звичайно, інженери, будівельники та конструктори продовжують створювати нові проекти. Тож, можливо, на нас ще чекає багато нових чудес сучасних технологій.
Також цікаво:
Leave a Reply