Ті з вас, хто збирав комп’ютер або хоча б раз бачив задню панель роз’ємів відносно сучасної материнської плати, той пам’ятає дивний прямокутний роз’єм, означений як S/PDIF. Але мало хто знає, що це – найстаріший з роз’ємів на цій панелі, за винятком міні-джеку. Це – роз’єм під оптоволоконний кабель Toslink. І зараз я розповім, що спільного між Toslink і S/PDIF, а також – як вони пов’язані з підводним Інтернетом і HDMI-кабелями на кшталт Cablexpert CCBP-HDMI-AOC-50M. Котрий коштує 8 000 гривень.
Що таке оптоволокно?
Оптоволоконний кабель – це прозорий кабель, по якому рухається світло. По суті, все. Від стандартного мідного кабеля він відрізняється тим, що інформація передається не електронними сигналами, а світловими імпульсами.
Ви самі скоріш за все бачили хоча б раз оптоволокно на зображенні. Пам’ятаєте оці ось радянські лампи-віяла? Основний принцип їх роботи у тому, що тоненькі нитки прозорого волокна, за рахунок різниці заломлення світла між волокном та повітрям, “транспортують” світло без помітної втрати яскравості.
Переваги та недоліки оптичного волокна
Далі. Головною бідою звичайних кабелів є спротив. Атоми металів заважають рухатись електронам, тому з дистанцією сигнал втрачає силу, і потребує додаткової допомоги. Якщо ви колись чули про активні кабелі – то от воно ї є. І при цьому активні кабелі зустрічаються довжиною декілька десятків метрів.
А уявіть, скільки потрібно було б підсилення, щоб провести Інтернет по дну океана, з’єднавши Європу та Америку? Саме тому у якості Інтернет-кабелів на великі дистанції використовується саме оптоволокно. Власне, ви можете його і в якості Інтернету собі провести. Технічно, підсилення і оптиці потрібне – але не через спротив.
Більше того – на відміну від кабелів, котрі мають ліміти по швидкості, і для підвищення швидкості нерідко потрібна заміна кабеля, з оптоволокном ліміт взагалі не те щоб існує. Швидкість передачі даних буде залежати від того, як швидко джерело світла наблимає вам потрібні біти і байти, тобто це ліміт не кабеля, а вхідного-вихідного пристрою.
Тому власне усі світові рекорди по швидкості Інтернету, включаючи поточний, котрий складає майже два ПЕТА-біт в секунду, ставились саме по оптоволокну. Якщо точніше про той рекорд, то там було 1,84 петабіт, це 240 терабайт на секунду.
Додайте сюди абсолютну стійкість до електромагнітних перешкод, ідеальний вологозахист, відсутність необхідності технічного забезпечення – поклали і забули – а також неможливість перехоплення даних, бо для цього треба фізично вгризатись в кабель, що призведе до втрати сигналу.
Мінусів у оптоволокна три. Тут скажу про два основних – це ціна та гнучкість. Точніше, її відсутність. Складіть мідний дріт в ізоляції навпіл – він все ще буде працювати. Спробуйте зробити це з оптоволокном – і зламаєте його. А коштує оптоволокно дорожче, бо виготовляється важче.
Toslink, S/PDIF і не тільки
Втім, якщо ви думаєте, що оптоволокно використовується лише в Інтернет-середовищі, то помиляєтесь. По суті, будь-який кабель, де використовується провідник, можна замінити на оптоволокно. Це майже завжди не вигідно, але можливо.
Там, де це і можливо, і вигідно, виникають, власне, речі на кшталт сьогоднішніх героїв. Це кабелі Cablexpert CCBP-HDMID-AOC-50M і Cablexpert CC-OPT-3M. Ну або 50-метровий HDMI-кабель з підтримкою Ethernet і трьохметровий кабель Toslink.
Почнемо з останнього, бо вам мабуть дуже цікаво, нащо він взагалі треба? Він треба для S/PDIF, або для Sony/Philips Digital Interface Format. Від того і скісна риска спереду, до речі. S/PDIF – це стандарт оптичної передачі даних з 1980 року, котрий розроблений самі розумієте ким, для використання у домашніх кінотеатрах.
Читайте також: Огляд Sennheiser MKE 600: Легендарний мікрофон-гармата!
Важливий момент у тому, що S/PDIF це протокол передачі даних, як USB 5 Гб. У USB безліч варіантів реалізації, але ми зустрічаємо частіше за все Type-A і Type-C. Зі S/PDIF ситуація ще гірша, бо цей стандарт може підтримуватись і по HDMI, і через RCA-тюльпани по коаксіальним кабелям. І через TOSLINK.
Як до цього всього добра відноситься Toslink? Це просто перехідник з електронного сигналу на оптичний. Toslink розроблений силами Toshiba у 1983 році і, як бачите, досі зустрічається на материнських платах для виведення звуку по протоколу S/PDIF.
Читайте також: Огляд ASUS ROG Crosshair X670E Gene. Компактна і крута материнка
Куди саме? Та майже куди завгодно. Річ у тому, що оптичний кабель значно дешевший, ніж HDMI, і здатен передавати, з правильною апаратурою на вході та виході, дуже багато інформації. Власне, кабель з 1983 року повинен за допомогою стиснення підтримувати, вибачте, звук 7.1, бо сам по собі штекер за 40 років НЕ ЗМІНИВСЯ.
Це, власне, причина, чому материнські плати досі випускаються з Toslink-роз’ємом для підтримки S/PDIF. Цей протокол має настільки багато старої аудіотехніки, що описувати немає сенсу. Просто знайте, що це для зворотної сумісності.
Втім, у Toslink є свій унікальний недолік. Як не дивно, це максимальна довжина – 5 метрів. Оптичний матеріал всередині – пластик і якості не промислової, а дуже навіть споживчої, та і замість потужних лазерів у Toslink просто використовуються дешеві світлодіоди, тому світло відносно швидко гасне.
Виключення є – у CableExpert є моделі довжиною до 10 м. Але не більше, по означеним причинам. І ось як раз тут ми переходимо до кабеля, котрий цієї проблеми не має.
Оптичний HDMI
Ну добре, а як сюди влазить HDMI? А таким чином, що Toslink – не єдиний стандарт трансформації цифрового сигналу в оптичний. Оптичний варіант HDMI містить свій перехідник всередині модуля роз’єму. Розбирати його, з вашого дозволу. не буду, бо частіше за все вони все рівно намертво спаяні, і видно нічого не буде.
Але ось для прикладу – Cablexpert CCBP-HDMID-AOC-50M. 50 метрів, HDMI 2.0, і передача Ethernet. Хоч це і написано на коробці, неначе це якась унікальна фішка, але Інтернет по HDMI ледве не стандартний для HDMI з часів 1.4. Тобто, якщо у вас кабель версії 1.4 і вище, то він має Інтернет підтримувати, це не проблема. Проблема знайти пристрій на вихід і пристрій на вхід, де є ця підтримка.
Ну і той факт, що кабель має довжину 50 метрів, також важливий. Мідні кабелі HDMI на це не здатні, будь-який кабель довше 5 метрів буде ловити більше і більше перешкод. З оптикою такого не буде. При цьому оптичні HDMI-кабелі часто не двонаправлені, тобто вхід і вихід не взаємозамінні.
Я не буду запитувати, кому потрібні 50 метрів HDMI, бо комусь вони та треба. Я розповім замість цього про третій недолік оптичних кабелів. По оптиці можна передати лише сигнал. Не живлення. Власне, по цій причині оптичні USB неможливі, бо 99% пристроїв по USB отримають і живильні Ампери, не тільки сигнал вперед-назад.
Підсумки по Cablexpert CCBP-HDMID-AOC-50M
У якості підсумків – факт, що оптоволоконні кабелі не стануть заміною звичайним. І причина навіть не в ціні, і не в ламкості, і не в роз’ємі. А в універсальності. USB Type-C і сигнал передає, і ноутбуки заряджає, і стоїть копійки, і під смартфони підходить. Але спробуйте ним передати Інтернет через океан – і згадаєте, чому існує оптоволокно.
Тому нагадую – кожному своє. У тому числі і Cablexpert CCBP-HDMID-AOC-50M, і Cablexpert CC-OPT-3M. Втім, у коментарях все ж напишіть – як ви думаєте, куди знадобиться 50-метровий HDMI? Чи є у вас якісь практичні ідеї?
Відео про Cablexpert CCBP-HDMID-AOC-50M
Читайте також:
- Огляд Motorola Edge 30 Neo: красивий малюк з бездротовою зарядкою
- Огляд навушників HUAWEI FreeBuds 5i: зручно, стильно та доступно
- Огляд Acer Swift 3 SF314-512: гідне та недороге офісне рішення