Надзвичайно цікаво порівняти уявлення про майбутнє людей, які жили більш ніж сто років тому, з часом, в якому ми зараз живемо. А допоможуть нам це зробити старі листівки, які показують, як люди XIX століття уявляли життя в XXI столітті.
Людина завжди любила думати і розмірковувати над тим, яким буде життя в майбутньому. Завдяки науковій фантастиці наші прогнози вийшли на абсолютно новий рівень, і в багатьох випадках люди почали створювати технології, на які їх надихнула саме наукова фантастика.
ХІХ століття було часом надзвичайно швидкого розвитку науки та техніки. Саме в ті часи людство отримало електрику, автомобіль, камеру, телефон, почало використовувати радіохвилі. Це було сприйнято з надзвичайним оптимізмом. На вулицях з’являлися дивовижні парові машини, футуристичні екіпажі, деякі вчені навіть почали серйозно говорити про можливість створення “вічного” двигуна. Людство прогресувало у технологічному розвитку набагато швидше, ніж будь-коли раніше, що стимулювало уяву інженерів, вчених, художників, а також багатьох творчих людей того часу.
Сьогодні ми подивимось, як цим людям уявлялося життя після 2000 року. На щастя, багаті колекції ілюстрацій збереглися до наших днів, що дає можливість побачити і зрозуміти ці ідеї. Нижче ви знайдете прогнози розвитку технологій з двох колекцій листівок, що з’явилися між 1899 і 1910 роками у Франції та Німеччині.
Так, у 1900 році німецька компанія Hildebrands, що виробляє солодощі, випустила серію листівок. Автори ілюстрацій, перенесених на картки, представили своє бачення життя у 2000 році. Ілюстратори передбачали, що технічний прогрес привнесе нові неймовірні зручності у повсякденне життя. Вони присвятили багато місця темі транспорту – тут уява не обмежувала їх. На малюнках, серед інших, можна побачити вишуканий літак, або механізм, що дозволяє рухати тротуар так, щоб пішоходам не довелося докладати зусиль.
У 1910 році Жан-Марк Коте та його команда ілюстраторів створили набір картин під назвою: “En L’An 2000”, що ми можемо перекласти з французької як: “У 2000 році”. На його листівках теж багато цікавого.
Обидві збірки стосувалися однієї теми – уявлення про життя після 2000 року. Деякі з них смішні, деякі дивують, а інші доволі цікаві. Отже, почнемо.
Згідно з описом, після 2000 року такий прилад повинен використовуватись поліцією, щоб ловити злочинців. Зрозуміло, таке бачення є наслідком вражень від відкриття рентгенівського випромінювання, яким ми користуємось і сьогодні.
Але чи можемо ми бачити крізь стіни? І так, і ні. Звичайно, вже є способи вивчити, що всередині або за стінами, але до отримання точної картини все ще далеко. Ми вже розказували про використання камери ToF та LiDAR у смартфонах. Цікавими є також дослідження з використання радіохвиль та аналіз штучного інтелекту, за допомогою яких надалі можна відтворити рухи осіб за стіною. Отже, ми близько, але ще не там.
Хтось може сказати, що ілюстрація досить смішно розказує про організацію прямих ефірів, але доля правди в ній є. Люди завжди мріяли бачити на відстані різноманітні культурні заходи так, ніби вони там присутні безпосередньо.
А що як нам взагалі не доведеться ходити до театру чи опери, оскільки і зображення, і звук будуть передаватися на відстані? Нічого не нагадує? Так, це ще одне передбачення, яке нам вдалося реалізувати набагато раніше. Перший прямий ефір по телебаченню відбувся в 1950-х роках, а зараз це вже наше повсякдення. Онлайн-зустрічі під час епідемії коронавірусу й зовсім стали звичною справою.
А уявляєте театр чи оперу, де на музичних інструментах грають не живі артисти, а… машини? Ідея замінити людей такими собі механізмами виявилася дуже вдалою, адже сьогодні ми можемо слухати будь-яку музику, записану на касети, компакт-диски або флеш-пам’ять через динаміки. Або в хмарі.
Читайте також: Кращі музичні сервіси на заміну Google Play Music
Є також роботи, які вміють грати на різних музичних інструментах. Однак, зрозуміло, що повністю замінити людину у деяких культурних заходах просто неможливо, і це, звичайно ж, стосується і оркестрів. Хоча скоро робот-художник Ai-Da влаштує свою першу велику виставку!
Літати – одна з найбільших людських мрій. Рубіж дев’ятнадцятого та двадцятого століть – це час напружених пошуків способів піднятися в повітря за допомогою апаратів, відмінних від відомої тоді повітряної кулі. Нагадаємо, що брати Райт здійснили свій перший політ лише в 1903 році.
Яка ситуація сьогодні? Літаки – наше повсякденне життя, але вони швидше “літаючі автобуси”, ніж приватні крила. Тут скоріше дельтаплани ближче до того, що собі уявляли люди в минулі часи, але вони не дають вам такої свободи, як показано на малюнку вище. Найближче до такої концепції… реактивний рюкзак! Цей пристрій вже широко протестований та представлений на різних заходах по всьому світу. Чи буде коли-небудь хтось з нас цим користуватися? Я б хотів побачити!
Ще одна з «повітряних» ідей стосується створення таксі, яке швидко доставить нас до місця призначення, уникаючи вулиць, де можуть грати діти і ходити пішоходи.
Ідея цілком реалістична, адже, наприклад, Uber та Hyundai вже працюють над такими таксі, так що, очевидно, невже недалеке майбутнє. Ви також можете отримати підтвердження цих передбачень серед інших відомих транспортних служб, наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах, де можна скористатися вертолітними послугами в години пік.
Також цікаво:
Звичайно, як тільки кожен матиме власні приватні засоби повітряного транспорту, потрібно буде якось контролювати рух та видавати дозволи на швидкість. Крім того, є ще й питання приватності, літаючі люди ж матимуть можливість вільно заглядати у наші вікна?
Звичайно, здатність літати змушує деяких порушувати правила і захоплюватися швидкістю. Але є крилаті поліціянти, які чекають на таких доморощених фанатів швидкості.
У 1900 році про камери для відстеження швидкості ще ніхто не думав, тож залишилося класичне переслідування та погроза палицею порушникам.
Так, це виглядає досить дивно, і навіть кумедно, і навряд чи буде реалізоване, але так думали сто років тому.
Ви живете на високому поверсі і не любите ходити до своєї поштової скриньки за поштою? Раніше думали, що вам не доведеться цього робити, бо кур’єр доставить посилку прямо на ваш балкон.
Сьогодні безпілотники випробовуються в цій ролі, але останні роки довели, що більшість з нас воліє йти за своїми відправленнями самі. Принаймні, наші кур’єри з Нової пошти та Укрпошти точно не вміють літати.
Також почитайте:
Гасіння пожежі з повітря? “Чому б ні?”, – думали сто років тому. Сміливий крилатий пожежник без страху підлетить до вашого балкону, врятує вас і героїчно погасить полум’я. Всі спостерігачі голосно аплодують, в повітря летять жіночі капелюшки та чоловічі циліндри.
Можливо, така картина дивно виглядає, але це вже є. Однак, тут треба знову говорити про гасіння пожежі з літаків та гвинтокрилів, ось тільки крилатих пожежників поки що немає. Однак пожежники з реактивними рюкзаками – це дуже цікава ідея, принаймні до тих пір, поки вони зможуть утримувати шланг, щоб перекачувати воду під високим тиском.
Цей винахід, на жаль, з’явився досить швидко. Кидати бомби з повітря – це ефективна військова тактика, тому не дивно, що бомбардувальник – один з перших винаходів, який був реалізований в ті часи. Сьогодні навіть можливо “скинути” бомби та ракети з космосу на будь-яку ціль на землі, про що, мабуть, навряд чи хтось тоді думав.
На жаль, цей винахід не приніс людям користі, а тільки призвів до величезної кількості людських жертв.
Броньовані машини, які будуть здатні вести бойові дії проти противника, тоді були мрією, але вона було здійснена за кілька років. Як і у випадку з бомбардувальниками, військові машини і танки з’явилися порівняно швидко завдяки двом світовим війнам. Після 2000 року наші війни все ще були такими?
Якщо замінити колеса на гусениці і додати більше броні, це буде майже схоже на сучасну бронетехніку. Тому цей прогноз відбувся на всі 100%, хоча й теж приніс багато горя і смертей.
Але спустимось з небес на землю, адже тут теж багато цікавого.
Ви не можете сидіти на місці? Вам потрібні постійні зміни? Так думали люди, що жили понад 100 років тому, які спеціально для вас проектували будинки на колесах. Тепер щодня ви можете прокидатися із зовсім іншим видом за вікном.
Ідея вже реалізована у вигляді будинків на колесах – машин-квартир, в яких можна жити цілком нормально, якщо регулярно поповнювати запаси води та утилізувати відходи. Ідея ж з цілою будівлею на колесах дещо проблематична, бо ми не змогли б нікуди дістатися по сучасним дорогам на такому широкому транспортному засобі.
Ще більш безглуздим виглядає зараз проект цілого маєтку на колесах. Але він був, і мав своє обґрунтування.
Цього разу німці пішли ще далі у своїх уявленнях, представляючи мобільні житлові квартали. Вони наче говорили, що непотрібно будувати продуктовий магазин на кожному розі, коли його можна побудувати, а потім їздити з ним по місту.
Можливо, комусь така ідея й сподобалась би, але практичності в такому кварталі на колесах мало. Так, це цікаве бачення, але, напевно, всі розуміють, що його дуже проблематично реалізувати.
Сто років тому у великих містах Європи та США знать дуже полюбляла просто прогулюватись містом, спілкуючись і обмінюючись інформацією. Своєрідний Facebook в наш час.
Але вони вірили, що потрібно цей процес вдосконалити, винайти якісь транспортні засоби, що полегшать таке пересування містом. Так, однією з ідей, які стосуються транспортних рішень, стали тротуари-платформи, які перетинатимуть міста, полегшуючи людям спілкування. Можливо, це має сенс, але версія з лавками та дахом над ними виглядає ще краще, тільки тоді виявиться, що ми щойно винайшли… трамвай.
Однак рухомі тротуари все ж знайшли розумне застосування, наприклад, в метро, аеропортах та торгових центрах, де вони мають вигляд стрічки ескалатора, на яких ми можемо пересуватися між поверхами з важким багажем.
Теж цікаво:
Людина завжди радіє яскравому сонцю, приємній погоді, весняному, легкому вітерцю. Але погода не завжди така прихильна до нас. Дощі, урагани, тайфуни і смерчі стали звичними явищами.
Як бути з поганою погодою? Ви повинні проганяти хмари, розбивати смерчі, тощо. Футуристи з початку 20 століття висунули цю ідею у вигляді спеціальної машини, яка цим займатиметься. І… вони, певним чином, мали рацію. Сьогодні ми знаємо способи поліпшити або погіршити погоду, обприскуючи хмари йодидом срібла або сухим льодом, але от спосіб позбавитись від хмар за допомогою гармат виявився недостатньо ефективним.
А оскільки контролювати погоду не так вже й просто, то може краще впоратися з цим по-іншому і… побудувати дах над містом? Найкраще засклити, щоб хоч сонячне світло проникало. Це рішення можна вважати частково реалізованим, оскільки ми знаємо багато величезних комплексів, які охоплюють павільйони та торгівельні центри, але це тільки частково. Але ціле місто? Це породжує серйозні проблеми.
По-перше, висота будівлі не повинна бути занадто високою. По-друге – вода з цього даху повинна належним чином зливатися. По-третє – дим з димоходів під дахом постійно нас труїв би. Не кажучи вже про посуху… ні, це не гарна ідея.
Одна з ілюстрацій називається “електричне чищення” і показує жінку, яка користується якоюсь дивною машиною. Жан-Марк Коте уявляв, що в майбутньому людям не доведеться чистити та мити підлоги у своїх квартирах, оскільки для цього будуть створені спеціальні машини.
У цьому випадку можна впевнено стверджувати, що ідея була не лише реалізована, але й розвинена. Перший робот-прибиральник з’явився в 1996 році і мав відому донині форму – маленький «диск», що працював на підлозі. До того ж йому не потрібні були ані дроти, ані пульт дистанційного керування.
Певним чином, мрія здійснилося – сьогодні можна придбати пилосос, який виконує замість вас всю роботу, а ви в цей час можете відпочити на дивані! Така робота по дому – мрія багатьох господинь. Може, у нас ще будуть і віники, які самостійно підмітатимуть підлогу? Мрії завжди варто мати!
Читайте також:
Майже кожен чоловік знає, як багато часу потрібно коханій жінці, щоб вийти з дому. Так, це вже навіть стало своєрідним стереотипом.
Оглядаючись на минуле, навряд чи можна здивуватися, що така мрія з’явилася, адже ще 100 років тому вдягання декількох шарів одягу складного фасону разом з повним макіяжем могло зайняти дійсно багато часу. Не дивно, що одним з найбільш бажаних винаходів був… робот для макіяжу та стрижки. Все, що вам потрібно, це натиснути кілька кнопок і важелів, і машина зробить все за вас.
Як це виглядає сьогодні? На YouTube ви можете знайти приклади винаходів домашніх «інженерів», якими вони намагаються зробити макіяж за допомогою різних пристосувань. Але вони все ще далекі від досягнення приголомшливих ефектів. А найголовніше, чи готові до цього наші жінки?
Наприкінці XIX століття чоловіки любили багато часу проводити в перукарнях, підстригаючись та приводячи в порядок свої шикарні вуса. Про жіночі зачіски я й зовсім мовчу. Правда, з часом ситуація не набагато змінилась.
Тому й не дивно, що футурологи мріяли про перукарню-автомат, яка б могла робити за годину зачіску не одній людині, а декільком. Вони вважали, що після 2000 року нам потрібно буде лише кілька важелів та кнопок, щоб запрограмувати правильну стрижку для кожного з гостей салону.
Це ще один приклад пристрою, який цілком можна здійснити – зрештою, робототехнічну руку можна запрограмувати з хірургічною точністю сьогодні, але я боюся, що така послуга була б не найдешевшою.
Одяг є важливою частиною життя людини. Мода постійно змінюється, ми постійно купуємо одяг. Для цього працює ціла індустрія модних брендів. Так завжди було і буде.
Але у минулому столітті вважали, що у 2000 роках нам буде достатньо просто стояти біля машини, яка зніме мірки з нас і миттєво видасть вже готовий наряд.
У цьому випадку ми бачимо своєрідне поєднання примітивного сканера та робота швачки. Теоретично це певною мірою можливо сьогодні, але через постійне використання дешевої робочої сили великими швейними компаніями, мало кому вигідно інвестувати в подібні рішення.
Теж цікаво:
Ви, звичайно, чули в анонсах мережі 5G, що однією зі сфер, де ця система може працювати, буде сільське господарство. Тим часом на початку 20 століття люди усвідомлювали, що сільськогосподарські роботи занадто важкі, і їх також потрібно полегшувати і виконувати віддалено.
Ну, це можливо. Теоретично можна створити навіть повністю автономний зернозбиральний комбайн. Однак, дивлячись на малюнок вище, може скластися враження, що не було б великої різниці, якби оператор сидів за кермом такого комбайну або трактора. Однак якщо взяти до уваги, що система дозволяє керувати кількома машинами одночасно, це справді могло бути корисним рішенням.
Яєчні інкубатори – це пристрої, які насправді існують сьогодні, і дозволяють здійснювати керовану «інкубацію» яєць. У цьому відношенні представлений вище пристрій виявився найуспішнішим і вже повністю реалізований.
Однак тривалість цього процесу залишається проблемою. У випадку старовинних ідей на ілюстраціях, люди змусили б яйця, зібрані в кошику, негайно перетворитись на курча або каченя. Але керування такими природними процесами все ще далеко за межами наших можливостей.
Школа у 2000 році? Тут теж багато змін. Футурологи думали, що вчитель і його помічник будуть подрібнювати книги за допомогою спеціальної машини, а знання, що містяться в них, будуть «вбиватися» в голови учнів за допомогою кабелів та навушників. Ми припускаємо, що мова йде не про фізичне надсилання слів, а про якусь вигадану передачу інформації, що міститься в книгах.
Сьогодні, дивлячись на цю картину, ми відразу уявляємо собі аудіокнигу, і цей винахід, мабуть, буде найближчим. Ми можемо відсканувати всю книгу, а синтезатор мови легко прочитає нам її. А школи? У нас вони в умовах пандемії коронавірусу вже перейшли на дистанційне навчання, тож надсилання інформації віддалено також певним чином працює.
Людина завжди хотіла навчитись ходити по поверхні води. Навіть в Біблії це робили деякі апостоли. Чому б нам не мріяти коли-небудь прогулятись по поверхні води? За деякими прогнозами з минулого століття, це могло б бути популярним способом пересування після 2000 року. Достатньо прикріпити до плечей повітряну кулю, яка врівноважила б вагу людини, і можна, в буквальному сенсі, ковзати поверхнею озера. В когось така ілюстрація викликає сміх, але спроби зробити це є.
Досить згадати про човни на повітряних подушках та водні велосипеди або мотоцикли.
Всупереч багатьом прогнозам з минулого століття, ми все ще вважаємо за краще залишатися над поверхнею води, звичайно, за невеликими винятками. І з цим є кілька проблем. Якби це був транспортний засіб, було б набагато зручніше подорожувати по воді. Якщо його використовувати для дослідження дна морів та річок, то скоріше не в околицях міст, а, наприклад, поблизу коралових рифів. Але ж в останньому випадку набагато більше цікавого ми можемо побачити під час дайвінгу в індивідуальних костюмах.
Однак ми знаємо, що реальні підводні човни і батискафи існують і використовуються для вивчення морів та океанів. А найвідомішу подорож таким батискафом, мабуть, здійснив Джеймс Кемерон, легенда кіно та режисер, створивший серед інших знаменитий «Титанік». У 2012 році він спустився до найглибшої точки на Землі – до дна Маріанської западини.
Французи мали ще більш шалене бачення майбутнього. Вони припустили, що в майбутньому “дирижаблі” будуть плавати навіть під водою. Тобто, з’явиться своєрідний підводний трамвай, але рухатиметься він завдяки силі… кита.
Вони стверджували, що людство зуміє приручити найбільшого ссавця у світі, що дасть змогу пересуватися під водою у підвішеній до кита кабіні. Не знаю, чи хтось уже намагався приборкати китів, але треба визнати, що це було б цікаво.
А як же без розваг під водою? з цим теж не буде ніяких проблем. Кінні перегони колись були надзвичайно популярним видом спорту, та й досі знаходять своїх шанувальників. Іподроми і кінні перегони відвідують навіть королівські особи.
Але вже в 1900 році, очевидно, розуміли, що до цього виду розваг інтерес суттєво впаде, тому шукали альтернативну заміну. Серед них на повному серйозі розглядалась можливість замінити кінні перегони на… підводні скачки на величезних рибах-мутантах. Гонщиків підбадьорювали б десятки дайверів, одягнених у звичайнісінькі костюми, ніби вони щойно вийшли з дому. Добре, що сьогодні у нас є водні скутери.
Читайте також:
Цікаво було б в коментарях почути, а як ви собі уявляєте майбутнє? Що має неймовірного відбутись через сто років?
Leave a Reply