Спойлер – якщо б за контраст між перевагами та недоліками я б виставляв фінальний бал, то Takstar WPM-400 отримав би найвищий з можливих. Бо я описати не можу, наскільки ця гарнітура мене бісить і захоплює одночасно. Бо бісить вона люто. І захоплює до запаморочення.
Почну з того, чому взагалі на неї звернув увагу. Не так давно у мене був огляд цілої серії дротових повнорозмірних навушників Takstar, де я відмічав, що для відеомонтажу вони підходять у всьому… окрім формату. Бо літо, електроенергія люто дорога, грошей мало, а вуха у мене варяться за секунди. А тут ще й масивні амбушюри з кожзаму.
І врятувати мене повинна була як раз Takstar WPM-400. Бо це:
На тест її надав київський магазин SoundMag.ua, якому я висловлюю безмежну дяку і за Takstar WPM-400, і за мікрофон Sennheiser MKE-600, що я використовую для запису майже всіх відео на Root-Nation.
Стандартний огляд не чекайте, бо я хочу, щоб ви хоча б трішечки пережили те, що пережив я у процесі експлуатації. Отже, комплектація у гарнітури чудова. До стандартних кабеля Type-C та інструкції йде досить унікальний перехідник з Type-C на 3,5 мм.
Котрий використовується, щоб під’єднати зарядний кейс до ПК або смартфона, у так званому режимі моніторингу. У цьому режимі гарнітура працює по діапазону 2,4 ГГц до 6 годин на гучності 80%. Якщо від’єднати кейс від кабеля, то Takstar WPM-400 можна використовувати по Bluetooth-з’єднанню до 7 годин на тій самій гучності.
Переваги такого підходу у тому, що бездротова гарнітура абсолютно гарантовано буде мати нульову затримку для відеомонтажу. Не те, щоб не існувало бездротових гарнітур, котрі цим не страждають – наприклад, трьохрічної давнини Huawei FreeLace Pro – але таких одиниці. А доступних мені ще менше.
Самі навушники глянцеві, досить прикольні, контролюються сенсорними областями досить великими по розмірам. І під час роботи по Bluetooth вони без проблем дозволяють керувати музикою.
Тепер. У режимі моніторингу Takstar WPM-400 мають найширшу, найбільш деталізовану та всеохоплюючу сцену, котру я коли-небудь чув. Коли я з ними граю у Fallout 4, то в залежності від музики на фоні я можу або просто захоплюватись, або стояти роззявивши щелепу, бо відчуття таке, неначе для мене і переді мною грає персональний оркестр.
Читайте також: огляд студійного мікрофону Takstar PC-K850: Кожному своє
Це не описати словами, наскільки неймовірне відчуття, котре я не очікував отримати взагалі. Ну і очевидно, що брати на звук у таких навушниках навіть занадто просто. І ніяких проблем з недоліками симульованого 7.1 немає. Прогалин у каналах нуль, все безшовно.
А режим моніторингу, оскільки він працює по 3,5 мм, у теорії означає, що маючи спліттер, ви можете підключити скільки завгодно цих гарнітур до одного джерела сигналу. І скажімо, дивитись фільми з абсолютно неймовірною тривимірною сценою, налаштувавши аудіо за 5 секунд.
Я не зустрічав вживу жодні бездротові навушники, котрі на це здатні, бо Bluetooth не здатен адекватно працювати з мульти-ресиверним сигналом. Як відомо мені, на дві бездротові гарнітури можуть передавати звук одночасно лише деякі флагмани Samsung. І то, я не тестував це детально. Ну а ПК і ноутбуки, очевидно, у прольоті.
Тепер. Здавалося б, навушники топ, але чому ж я їх так ненавиджу? Пристебніться, бо це буде весело. Загалом Takstar WPM-400 виглядає як набір нереально крутих ідей, котрі виконані у кращому випадку кострубато. Наприклад, основною бідою ідеї подвійного режима роботи є неймовірна кількість непотрібного геморою.
Ви не можете просто відключити кейс від кабеля і перемкнути режим роботи навушників. Вам треба – відключити кабель, покласти навушники у кейс. Закрити кейс. Натиснути двічі на кнопку на кейсі. Почекати, доки загориться індикатор. Дістати навушники, почекати доки вони приєднаються до смартфона, і…
І через 15 хвилин зрозуміти, що навушники сіли. Бо коли ви працюєте у режимі моніторингу, у вас немає жодної можливості перевірити рівень заряду у Takstar WPM-400. Причому ані у навушників, ані у кейса.
Це значить що? Що якщо ви хоча б трохи як я, якщо у вас ADHD і відволікаєтесь ви часто – готуйтесь до того, що навушники у вас будуть ПОСТІЙНО розряджені. І ні, вони НЕ живляться по Type-C, коли працюють по 3,5 мм. Здавалося б, кейс ПІДТРИМУЄ бездротову зарядку, але кейс не працює у якості ресівера, доки заряджається.
Додайте ще до потреби постійно відключати і підключати кейс той факт, що ергономіка саме кейсу у Takstar WPM-400 ну просто від лукавого зроблена. Вона неначе повернута на 90 градусів, при цьому кабель Type-C втикається ЗБОКУ, а не спереду, і паз для відкриття кришки по відчуттям схожий на спайку пластика і абсолютно не розрізняється пальцем.
Тобто вам буде проблематично і постійно тицяти кейсом туди-сюди, від зарядки до кабеля 3,5 мм, вам буде проблематично тримати кейс постійно зарядженим, і проблематично навіть просто його відкрити. Саме цікаве те, що я досі не впевнений – чи заряджається кейс під час зарядки навушників. Ну, якщо підключити його до живлення. Зате знаю, що під час роботи ресівером він розряджається ледь не швидше, ніж самі навушники.
І певний час фіналом, так би мовити Coup de Grace, була якість звуку. Тривимірна сцена божественна, 10 з 9, але середні частоти на диво мутні. АЧХ я не знайшов у відкритому доступі, але по відчуттям у середніх частотах іде падіння десь на 3-4 дБ як мінімум. А високі частоти болючі. Що, очевидно, для професійної гарнітури під зведення звуку, дуже сумно.
Але з часом знайшлась річ значно гірша. Я не знаю, чи брак це, чи у всіх гарнітур таке буде – але навушники почали просто відмовлятись заряджатись у кейсі. Безсистемно. Я тримаю і контакти на корпусі навушників, і піни знизу, в ідеально чистому стані – і все рівно періодично контакту немає. Що для моделі з автономністю 6 годин – сумно особливо.
Якщо компанія випустить Takstar WPM-400 v2 з умовною автономністю 10 годин, значно спрощеним перемкненням режимів, можливістю зарядки під час роботи ресівером і виправленими середніми частотами, то це буде просто… вибух веселкою прямо у вуха.
Бо вже зараз Takstar WPM-400 є ледве не єдиним варіантом для людей, у котрих пріють вуха, і найкращим варіантом у плані співвідношення ціни до якості тривимірної сцени. Я ненавиджу цю гарнітуру за те, що вона настільки крута там, де мені треба, і настільки бридотна там, де мене це бісить сильніше за все. Власне, як я і казав – тут вона прямо всі рекорди б’є.
Читайте також:
Leave a Reply