Мені часом кажуть, мовляв, навіщо тобі такі дорогі ноутбуки, ти ж журналіст, тексти пишеш, тобі і хромбука вистачить! Можливо, в чомусь вони й праві, але перший MacBook я купила в 2006 році (точніше, тоді ще iBook – такий біленький пластиковий) і з тих пір мені не хотілося повертатися на Windows-машини, хоча спроби були. Та й в цілому ситуація як з айфонами – треба один раз добре вкластися, а потім оновлювати моделі, продаючи старі за цілком адекватні гроші. Саме так ми і вирішили діяти в кінці 2020 року.
Точніше, чоловік вирішив, я ж в цілому була задоволена своїм базовим MacBook Pro mid 2017 без Touch Bar. Однак він був захоплений тим фактом, що Apple зважилися перейти на власні процесори. І, звичайно, розповідями про ці процесори – тихі, потужні, сучасні. Поради «бувалих» почекати, раптом, баги знайдуться, чоловіка не дуже переконували. Коротше кажучи, 1 січня я знайшла під ялинкою MacBook Pro 2020 на новому процесорі Apple M1. Версія базова з 8 ГБ оперативної пам’яті і тачбаром (тепер вони всі з тачбаром).
Детальний огляд робити не буду (в мережі їх повно), а ось особистою думкою поділюся. Але для початку відповім на часте питання…
Чому не MacBook Air?
Air дешевше, а процесор той же. В принципі, можна було б взяти і Air, але я хотіла більш продуктивний варіант. У Air немає активного охолодження (вентиляторів), а це означає, що при високому навантаженні девайс буде знижувати оберти, скажімо так, а Pro включить вентилятори і продовжить працювати як ні в чому не бувало. Час від часу я працюю з вимогливими до ресурсів програмами, великими таблицями, монтую відео і так далі. Та й ноутбук береться надовго, нехай він буде найкращим.
Є між моделями MacBook Air 2020 і MacBook Pro 202 на M1 й інші відмінності, але, здебільшого, дрібні. Зокрема, у Pro більш продуктивний графічний процесор у базовій версії, більш яскравий дисплей з кращою передачею кольору, більш ємний акумулятор (20 годин автономної роботи замість 18 у Air), кращі динаміки і мікрофони, є сенсорна панель Touch Bar над клавіатурою, крупніший тачпад. Різниця у вазі і розмірах практично не суттєва. Це колись Air були подією, а тепер вони лише на 140 грамів легше за прошок.
Процес переїзду
Тут все просто – майже як з iPhone на iPhone. З’єднала кабелем, запустила Асистент Міграції та через 20 хвилин отримала два по суті ідентичних ноутбука. На новий тільки треба було встановити Rosetta для роботи додатків, які не оптимізовані під Apple Silicon.
Перші враження – дизайн, екран, клавіатура
Повторюся, у мене був базовий MacBook Pro mid 2017, порівнюю з ним. Модель відносно свіжа. Звичайно, переходити з прошок 2015 років і раніше – зовсім інша історія.
В цілому дизайн і габарити залишилися приблизно тими ж, хоча і не зовсім. Наприклад, я використовувала пластиковий кейс Speck. На нову модель він наліз, але насилу, і в процесі навіть кріплення тріснуло. Довелося замовляти нову версію через пару-трійку міліметрів різниці.
Теж цікаво:
- 10 кращих хмарних сервісів для зберігання і синхронізації даних в 2020 році
- Точка зору: Чи варто купувати новий Apple MacBook Air (2020)? Порівняння з конкурентами
Екран теж видався більш якісним – яскравість помітно вища, передача кольору більш приємна.
Але найголовніше – це клавіатура! Коли я купила свій макбук в 2017 році з новою на той момент клавіатурою типу «метелик», то мені навіть говорили, мовляв, трохи звикнеш і інші сприймати не будеш, ідеальна клавіатура! Не знаю, може це була класична поведінка «яблучників», які готові виправдовувати будь-які недоліки девайсів від «кращої в світі компанії».
Але у «метелика» був відверто поганий (і гучний) хід, а головне – загальновідома проблема засмічення кнопок. Час від часу вони просто відмовляли, допомагала тільки спроба лупити по ним, дозуючи зусилля. Велику частину часу я використовувала силіконову накладку на клавіатуру – було не дуже красиво, а ще вона залишала сліди на екрані, але все ж таки захищала кнопки від пилинок.
Клавіатура у макбуків нового покоління – це, вибачте за порівняння, оргазм. Особливо після «метелика». Ідеальний чіткий хід, зручні клавіші. І нічого не засмічується: силіконовий «презерватив» замовила, але не користуюся.
А ще тачпад (який у макбуков і так найкращий), по відчуттях, став ще чіткішим і чутливішим – хоча, здавалося б, куди вже ще.
Другі враження – нагрів, продуктивність, батарея
Як і обіцяно, ноутбук дійсно «холодний». Мені один раз за місяць вдалося змусити його не просто нагрітися, а й включити вентилятори, коли редагувала і експортувала відео у FullHD. В інший час навіть не гріється.
Можете сказати, що я тільки статейки в інеті читаю, та тексти пишу, ось і не гріється. Але попередня модель знаходила ситуації, щоб шуміти як літак на злеті. Наприклад, при звичайній розмові у Skype (це додаток, в принципі, важковаговий і неоптимізований). Або при роботі в редакторі відео – аж підвисало все. Або якщо я відкривала багато «важких» вкладок у браузері. Ще гірше, якщо це WordPress і редактор сторінок у великій кількості. MacBook Pro 2020 на M1 таких задач навіть не помічає – спритний, холодний.
Мене ще запитували, чи достатньо 8 Гб оперативної пам’яті і чи варто переплатити за більший обсяг. Думаю, варто, якщо ви працюєте з якимись складними задачами – середовища для розробки, обробка фото, відео. Для моїх задач 8 ГБ достатньо. Коли у мене був макбук на Intel, я ще думала, що наступного разу добре було б взяти модель з 16 ГБ ОЗП, але тепер не бачу в цьому сенсу. Немає задач, де швидкодія б просідала.
Фішка нових процесорів Apple Silicone ще і в тому, що вони енергоефективні. 20 заявлених годин «автономки» – цілком собі правда. У реальності, звичайно, залежить від того, що конкретно ви на ноутбуці робите, але в цілому акумулятор вражає.
Не знаю, була / є ця фішка в ноутбуках на Intel, однак з’явилася та сама опція, що і в айфонах – інтелектуальна зарядка. Ноутбук заряджається до 80%, а решта 20% набирає, вивчаючи звички користувача. Наприклад, я свій раз на 1-2 дня ставлю на зарядку на цілу ніч, так що він заряджається вночі. Невеликий «недозаряд», як відомо, добре впливає на здоров’я акумулятора.
Робота ПЗ на новому процесорі
Я така стара, що ще пам’ятаю перехід з PowerPC на Intel. Тоді все було на краще. Та й зараз на краще. Звичайно, моделі на Intel в лінійці ще залишаються, причому найпродуктивніші. Але з часом Apple «допиляє» свої чіпи так, що вони будуть конкурентоздатні у всіх цінових сегментах. На повний перехід компанія планує витратити два роки.
Читайте також:
- Огляд Apple Watch Series 6: Чи варто оновлюватися?
- Яблучна битва: Порівняння нових макбуків на чіпі Apple M1
Що стосується сумісності ПЗ – чимало додатків вже підтримує платформу Apple Silicon (або окремо, або у вигляді універсального пакета), а для інших треба встановити «прошарок» Rosetta. З ним все запускається рівно так, як якщо б ноутбук працював під управлінням процесора Intel. Вірогідно у «нативних» додатків оптимізація краще, але, як показує практика, і так немає проблем з плавністю або швидкістю роботи.
А чи потрібен Touch Bar?
Фішка далеко не нова, представлена ще в 2016 році, проте я зазвичай купую базові моделі, так що з цим «звіром» не стикалася. Нових MacBook Pro на M1 без тачбара немає в принципі, так що вибору не було.
І мені ще пощастило, тому що реалізацію тачбара поліпшили. Зокрема, повернули фізичний esc і кнопку включення / виключення (у неї ж вбудований Touch ID). Так що випробувати деякі незручності, з якими стикалися користувачі ноутбуків попередніх поколінь, мені не довелося.
Екранчик замість верхнього ряду клавіш – мило і навіть забавно. Однак щоб їм користуватися, треба розуміти, навіщо він потрібен. Мені надсилали посилання на програми для налаштування функцій тачбара, але лінь з цим розбиратися. А в іншому все роблю за допомогою тачпада і інтерфейсу системи – те ж перемотування відео, перехід між вкладками у браузері, сортування файлів у Finder, поворот зображення і так далі… Переучуватися робити це по-новому потреби немає. Але, може, з часом звикну.
Чим користуюся – вставкою смайликів з тачбара, дуже зручно (я так і не запам’ятала, як викликати їх з клавіатури), автозаміною слів, іноді тикаю там на кнопки «видалити», якщо в інтерфейсі тягнутися далеко.
А ось що роблю дуже часто, так це регулюю яскравість екрану або гучність звуку. І якщо в попередній моделі можна було просто ткнути на фізичні клавіші, тепер треба клікнути спочатку на іконку динаміка або сонечка, а потім міняти рівень. Начебто і дрібниця, але стало менш зручно.
А ось від чого пищу від захвату – так це від наявності тач айді. Мега зручно логінитися в систему, не вводячи пароль, а також виконувати дії, що вимагають авторизації, в тому числі, на сайтах. Часом навіть хочеться, щоб цей Touch ID був десь біля тачпада, а не у верхньому правому куті – щоб не тягнутися.
Підсумок
MacBook Pro 2020 на базі процесора Apple M1 – відмінна робоча машинка. Спритна, холодна, відмінно зібрана, з якісним екраном і зручною клавіатурою. Коштує, звичайно, недешево, але для шанувальників Apple дешевих варіантів і не буває. Чи варто оновлюватися, якщо у вас модель 2-3-річної давності? На мій погляд, зайвим не буде. А якщо старіша, то тим більше.
Якщо є якісь питання про модель, задавайте в коментарях.
Ціни в магазинах
Читайте також: