Час від часу в мої руки потрапляють пристрої, які цікавлять мене особисто, але дуже не часто я роблю огляди за своєю ініціативою. Тим не менш, саме так сталося у випадку зі смартфоном Infinix Zero Ultra. Мені ніхто не пропонував цей гаджет на тестування, я сам звернувся до представника бренду в Україні та випросив його.
Чому мені захотілося випробувати саме цю модель маловідомого виробника у той час, коли мої колеги ходять з новенькими свіжопредставленими флагманськими самсунгами? Про це я вам розповім перш за все, а потім перейду до самого смартфону.
Мені завжди було цікаво спостерігати за молодими швидкозростаючими брендами. Infinix – саме такий. До речі, це не якісь там зовсім ноунейм, а одна з компаній, що належить концерну Transsion Holdings, яка входить до ТОП-10 найбільших виробників смартфонів у світі. Для довідки. Інший бренд концерну – Tecno, увійшов на ринок України ще у 2018 році та за цей час став відомим споживачам за рахунок своїх бюджетних та ультрабюджетних смартфонів. Що до Infinix, варто відзначити, що цей виробник пропонує трохи більш дорожчі смартфони, тому бренд позиціонується як більш преміальний (якщо цей вислів можна застосувати для все ще відносно недорогих пристроїв).
Продукція Infinix з’явилася в Україні буквально декілька років тому. Але зараз деякі моделі смартфонів вже можна побачити у рубриці “популярне” на головних сторінках багатьох великих маркетплейсів. Значить смартфони доволі активно купляють. При цьому я не помічаю багато реклами Infinix навкруги. Тобто, це точно не наслідки агресивного маркетингу, а вибір звичайних споживачів та вплив на ринок їх відгуків про товар, з чого можна зробити висновки про загальну задоволеність покупців.
Читайте також: Огляд смартфона Infinix Note 12 2023: Дикий звір
В цьому плані варто згадати Xiaomi, продукція якої свого часу також стала популярною за рахунок гарного співвідношення ціна/якість. Зараз компанія все ще зберігає залишки іміджу “народного бренду”, але більше за рахунок колишніх суббрендів, а зараз – повноцінних компаній Redmi та Poco, бо ціни на Mi-смартфони вже давно злетіли на топовий рівень.
Але ж ми знаємо, що “святе місце пусто не буває”. Окрім того, деякий вакуум з’явився на ринку після того, як з нього фактично була витіснена Huawei, тому у цей простір неминуче намагаються влитися нові бренди. Я не кажу, що саме Infinix зараз претендує на місце Huawei чи Xiaomi, до цього ще дуже далеко, але деякі передумови для подібних рухів я помічаю. Звісно конкуренція на цьому ринку доволі жорстока.
До речі, ще один перспективний претендент, якого я бачу зараз – це realme. Цей бренд, що вийшов з під крила OPPO, вже доволі міцно закріпився на ринку смартфонів. Знову ж, тому що показник співвідношення ціни до якості в нього дуже високий. Фактично, це OnePlus, але помітно дешевше. Зараз realme намагається розширити екосистему продуктів за рахунок телевізорів, навушників, смарт-годинників та ноутбуків і це мені теж якимось чином нагадує шлях Xiaomi. Що ж, китайці копіюють не тільки дизайн продуктів, але й стратегії та вже не у А-брендів, а у інших успішних китайців. Ось така рекурсія.
Читайте по темі: Огляд realme Book Prime: чи вийшов перший ноутбук виробника вдалим?
Але повернемось до смартфонів. Що стосується тієї ж компанії Samsung (підставити інший відомий бренд) – там все зрозуміло. До такої міри, що навіть нудно. Мені вистачило кілька годин для знайомства з новими флагманськими пристроями, щоб скласти про них повне враження. А ось Infinix до цих пір був для мене загадковою темною конячкою. Тому я вирішив цю задачу розв’язати для себе раз і назавжди. Як ще зробити краще за все? Вірно, взяти на тест самий крутий на сьогоднішній день пристрій цього виробника. Виконано!
Традиційно, спочатку я приведу головні характеристики смартфону, щоб ми з вами вже мали уявлення, з яким рівнем апаратного оснащення маємо справу. Ну а далі перевіримо, як все це працює на практиці.
https://youtube.com/shorts/VDljbDl48Bs
Я вже згадував раніше, що Infinix Zero Ultra можна вважати поточним флагманом бренду. В лінійці є також Infinix Zero 5G 2023, який зовсім не схожий на нашого героя та має помітно гірші характеристики та бідніше оснащення, за виключенням того, що у цієї моделі чомусь є варіант як на SoC Mediatek Dimensity 920, так і на трохи більш потужному Dimensity 1080. Чому так вийшло, не маю уявлення.
Читайте також: Огляд смартфона Infinix Zero 5G 2023: найкраще всередині
Що стосується вартості, то вона мене й здивувала перш за все та примусила звернути увагу на цей смартфон. У іншому випадку я може й не помітив би його існування. Але поява на ринку смартфона Infinix за 23000 UAH (620 USD) здивувала всю нашу редакцію. До вашого відома, звичайна вартість конкурентних смартфонів на Dimensity 920 складає 12-16К грн. Висока ціна, однозначно, була однією з причин, чому я вирішив подивитися на смартфон наживо.
Покупець отримує смартфон у великій коробці з сірим світловідбивним покриттям за рахунок чого вона блищить на світу, як справжня металева. Коробка аж занадто “шикарна”, як на мене. Всередині знаходиться смартфон, прозорий чохол, кабель (з обох кінців USB-C) та масивний зарядний пристрій з вражаючою потужністю 180 Вт. Ну й ключ для лотка SIM, звичайно.
Написав я все це, та вирішив зазирнути в коробку, щоб перевіряти, чи не забув щось. Виявилося – не дарма. Бо ще тут є перехідник з USB-C на аудіо jack 3.5 мм. Прикольно, давно не бачив такого аксесуара в комплектах до смартфонів. Мені таке не потрібно, але комусь може стати у нагоді.
З одного боку, в дизайні Infinix Zero Ultra немає нічого надзвичайного, такого, що б ми не бачили раніше в інших моделях різних виробників. А з іншого боку, всі мої друзі, яким я показував смартфон (типові споживачі, далекі від експертизи в мобільних технологіях), одразу казали, що “це мабуть якісь крутий флагман” і дуже дивувались, коли я їм казав, що це за бренд, бо вони про такий ніколи навіть й не чули.
У цьому пристрої виробник зібрав всі сучасні стереотипи щодо топових смартфонів. А деякі елементи навіть трохи гіпертрофував для посилення ефекту. Але цей підхід не викликає відрази, бо кінцевий результат не перетворився на кітч. Дивіться самі.
Смартфон крупний, екран у нього, відповідно, великий з реально тонкими рамками зверху і знизу та загнутими краями дисплея справа та зліва, через що поля збоку взагалі майже непомітні.
Коли вмикається екран, ви навряд чи зможете відрізнити Infinix Zero Ultra від самих крутих флагманів, на кшталт Galaxy Note XX (S22-23 Ultra) чи Huawei Mate ХХ Pro. Сам по собі екран дуже яскравий та якісний, але про нього ми поговоримо пізніше. Тобто, що я хочу сказати – спереду наш герой виглядає ефектно та захоплююче. Топовий вигляд підкріплює невеличка фронтальна камера, що акуратно вписана у верхній частині дисплею посередині, як в самі знаєте якого “самого бажаного android-смартфону 2023 року”.
Що ще помічаєш спереду. Вірніше – не помічаєш! Це розмовний динамік. Його наче немає, хоча насправді, він звичайно тут є. Просто щілина між рамкою та склом, де розташований цей елемент, дуже тонка, як волосина. І це теж флагманське рішення з вищої ліги, подібне можна побачити у топових апаратах Samsung.
Побачити цей елемент наживо – майже неможливо. Але за допомогою макрозйомки я зміг його розгледіти та покажу вам. Я позначив зону динаміка червоними стрілками. Лівіше (на фото помітно) в цю тоненьку рамку інженерам Infinix вдалося вмонтувати спалах (!) для фронтальної камери, а справа ви також помітите датчики освітлення та наближення – ці сенсори теж мікроскопічні.
Перейдемо до задньої частини. Тут смартфон також виглядає ефектно та солідно. Звичайно, це справа смаку та звички. Але, як на мене, це вже трохи перебільшення. Блок камер нарочито величезний, верхній модуль також невиправдано великий.
Але я думаю, що розумію для чого це зроблено. Згадаємо про стереотипи. Більший – значить кращий. Такий нехитрий дизайнерський підхід повинен викликати повагу у потенціального покупця та примушувати його уявити, як він буде шокувати у подальшому всіх оточуючих зовнішнім виглядом свого смартфона. Якщо простою мовою – зроблено це все для понтів. Частково цей підхід виправдовується тим, що сенсор камери головного модуля дійсно величезний – 200 Мп. Але надпис про це – доволі скромний та майже непомітний на корпусі білого кольору. Тому смартфону доводиться вражати через форму. У виправдання можу відмітити що за формою дійсно є зміст, але про це я розкажу пізніше.
Як ви вже мабуть помітили, камер в блоці всього три. Зараз я не буду на них зупинятися. А ще тут є двотональний LED-спалах. Об’єктиви камери обрамлені алюмінієвими кільцями, що трохи виступають над площиною скла, створюючи захист від подряпин, коли смартфон лежить на поверхні.
Задня кришка Infinix Zero Ultra виконана зі скла та прикрашена незвичайним абстрактним патерном у вигляді перламутрових хвиль чи розводів. Не скажу, що мене це художнє оформлення вразило, але “не як у всіх”, принаймні подібного я раніше не бачив.
Бокові грані та торці виготовлені з міцного пластику сріблястого кольору, покриття не зовсім глянцеве і не зовсім матове, щось середнє. По бокам рамка закруглена, а зверху та знизу пласка.
У верхній торець вкарбована напівпрозора пластина білого кольору на яку нанесений слоган “Powered by Infinix” золотими буквами. Прочитати його майже неможливо, бо золото на білому зливається, а також присутній голографічний ефект і напис стає видимим тільки під певним кутом, але я якось навіть зміг це сфотографувати.
Знизу маємо слот для SIM, мікрофон, порт USB-C та решітку першого гучномовця, зверху – мікрофон та 3 отвори під другий динамік, кнопка живлення та спарена клавіша гучності розташована на правій грані, а лівий бік – пустий.
В цілому можу відмітити якість використаних матеріалів та міцну збірку смартфона. Придратися абсолютно нема до чого. Від відчуття справжнього флагману у руці, Infinix Zero Ultra віддаляє хіба що пластикова рамка корпусу. Металева була б більш доречна, у такому разі смартфон би відчувався повністю преміальним. Але, маємо шо маємо.
Читайте також: Огляд realme 10 Pro Plus: заявка на успіх у середньому класі?
Зручність користування Infinix Zero Ultra типова як для великих смартфонів в цілому. Найближчий та найяскравіший приклад – Galaxy S23 Ultra, який також має екран діагоналлю 6.8″, чи будь-який апарат Huawei Mate. Але я скажу вам, тут справа звички. Тим більш, що наш герой дуже гарно збалансований, незважаючи на здавалося б масивну верхню частину з блоком камер. Адже центр маси у нього знаходиться приблизно посередині корпусу.
Через це керувати смартфоном доволі зручно. Я навіть однією рукою справляюся з цим гігантом. Єдина порада – бажано користуватися Zero Ultra в чохлі, щоб він не вислизнув з руки, коли ви будете міняти хват щоб добратися до верхніх елементів. А це неодмінно буде ваша постійна проблема. Як варіант – ви можете використовувати опцію керування однією рукою, яка зменшує робоче вікно системи, чи змиритися з тим, що доведеться використовувати все ж таки обидві руки.
Важливий момент, як на мене – якість покриття скла дисплея. Олеофобний шар тут прямо дуже добрий! Екран відчувається як шовковий. Дуже приємний на дотик та зручний при жестах керування чи під час швидкого безперервного вводу тексту з клавіатури.
Екран, на мою думку – одна з головних переваг Infinix Zero Ultra. Цей дисплей гармонійно виглядав би навіть у набагато більш дорогому смартфоні будь-якого відомого бренду. Я не буду стверджувати, що це прямо кращий на ринку дисплей, але цілком пристойний рівень набагато вище середнього. Не хочу повторювати всі характеристики, ви можете їх подивитися у відповідному розділі вище. Розповім лише про свої враження.
Дисплей має всі властивості сучасних AMOLED матриць. Діапазон яскравості дуже широкий – в темноті екран не сліпить, вдень на вулиці користуватись комфортно. Звичайно, контраст, кольори, швидкість – всі ці параметри на висоті, претензій у мене не виникало.
Трохи про загнуті краї екрану. От щоб хтось не казав, але цей елемент повинен бути у флагманському смартфоні, на мою думку. Мабуть ті люди, хто розганяє думку про те, що робити такі екрани не потрібно, це адепти Apple, бо їм подібне не світить мабуть ніколи. Великого вигину не треба, але невеликий повинен бути, зараз поясню, чому.
По-перше, вигини створюють візуальний ефект, коли бокові рамки зменшуються, а зображення як би висувається вперед ближче до користувача. По-друге, якщо ви використовуєте керування жестами замість віртуальних кнопок, то палець не чіпляється за гострі ребра при боковому свайпі від краю екрана. Особливо, якщо у вас чохол з високими бортиками навколо дисплею.
Так, є й інша сторона медалі – помилкові торкання елементів інтерфейсу, а ще, з чим я стикнувся саме в Infinix Zero Ultra – смартфон може помилково сприймати жести при безперервному вводі з клавіатури за дію “назад”, якщо слово починається з літер, розташованих біля краю дисплея. Це дуже дивний баг, але на щастя він вирішується програмно – в меню налаштувань системною навігацією є відповідна опція, яка зменшує чутливість загнутих зон екрану, що вирішує вищезгадану проблему.
В цілому висновки по екрану: я б таким користувався із задоволенням. Тому не бачу причин не радити його будь-кому з вас.
Це самий дивний момент в смартфоні. В тому плані, що Dimensity 920 виглядає тут трохи недоречним на тлі іншого оснащення. Це типовий середньобюджетний SoC, представлений ще у 2021 році. Він точно не розрахований на флагманські смартфони.
Але, з іншого боку, це доволі продуктивне та дуже збалансоване рішення, якщо вам не важлива максимальна ігрова потужність.
Але це не означає, що смартфон не підходить для мобільного геймінгу взагалі. Повірте, на ньому можна комфортно грати у всі популярні ігри, навіть з важкою тривимірною графікою. Але не завжди якість картинки буде максимальною, чи доведеться миритися з не самим високим рівнем FPS.
Що стосується повсякденного використання, то жодного разу на протязі тестування Infinix Zero Ultra я не відчув нестачі продуктивності при виконанні будь-яких типових дій. Всі функції працюють відмінно, інтерфейс плавний, загалом смартфон відчувається дуже спритним. До того ж, Dimensity 920 мені завжди подобався за показниками енергоефективності, вона у нього просто феноменальна. Але про це ми поговоримо пізніше.
Що ще можна відмітити – CPU майже не схильний до троттлінгу, тобто він майже не втрачає потужність під довготривалим навантаженням. Ось вам результати 15-хвилинного стрес-тесту:
Хоча я розумію, що тестів даного SoC в інтернеті вистачає, я все ж таки докладаю скріншоти деяких бенчмарків.
Сподіваюсь ви розумієте, що не можна на слово вірити виробникам, які в гонитві за маркетинговими перевагами можуть написати в характеристиках смартфона, на коробці чи на корпусі, що завгодно, щоб привернути увагу покупців. Особливо таким страждають китайські бренди, особливо невідомі. А для більшості людей, як ми розуміємо, Infinix – це щось невідоме. Тому беззаперечно вірити в чудо-камеру 200 Мп з оптичною стабілізацією було б дуже необачливо. Потрібно перевіряти. Саме цим я й займався на протязі трьох тижнів.
Якщо коротко та по суті – камера прямо дуже непогана. Особливо, в досвідчених руках. У багатьох ситуаціях основний модуль не поступається в результатах іменитим конкурентам. Ним реально можливо робити шедеври мобільної фотографії. Але, все ж таки, це не топовий рівень сучасних флагманів, а рівень флагманів 2020-2021 років, що насправді – зовсім непогано, враховуючи ціну. Фактично, камера відповідає ціновому сегменту смартфона та ще надає трохи більше зверху.
Нижче я покажу вам деякі приклади зйомки фото та відео у різних ситуаціях та прокоментую отримані результати. До речі, в стандартному режимі камера робить знімки з роздільною здатністю 4064×3048 пікселів, тобто умовно – 13 Мп як на основний, так й на ультраширокий модуль. Хоча можна увімкнути режим 200 Мп за потреби. А ще, стандартний режим фото називається AI CAM, що натякає нам на участь штучного інтелекту у формуванні знімків.
ДИВИТИСЯ ВСІ ФОТО ТА ВІДЕО У ПОВНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ
Смартфон показує доволі пристойні результати при високому або середньому і навіть недостатньому рівнях освітлення. Деталізація хороша, динамічний діапазон широкий. В цілому – основна камера знімає як треба, поки є хоч якесь світло.
В цілому теж нормально, але мені не дуже подобається, як камера обробляє вогні та ліхтарі, створюючи світлі плями та ореоли на фото. Але в зонах де освітлення рівномірне, як на мене, все дуже непогано, навіть можна розібрати мілкі деталі.
В цьому плані все добре, особливо якщо достатньо освітлення та предмет попадає в зону фокусування (бо вона доволі вузька, а камера непогано розмиває фон). Деталізація відмінна, колірна передача відповідає дійсності.
На екрані застосунку камери ви можете вмикати режим повної роздільної здатності та робити знімки 200 Мп. Однак майте на увазі, що вам потрібно більш зосередитись на стабільності смартфону під час зйомки, таки знімки зберігаються помітно довше – секунду чи дві, а самі файли виходять в 10 разів більше звичайних фото – приблизно 50-80 МБ.
Ось вам декілька збільшених фрагментів фото, щоб побачити різницю між 12 та 200 Мп, бо вона дійсно є:
Чи потрібен вам цей режим кожен день? Я так не думаю. Все ж таки сенс 200 Мп в об’єднанні декількох пікселів для збільшення світлочутливості матриці, і, відповідно, покращення якості фото при зменшенні роздільної здатності. У той самий час, якщо вам потрібно отримати більше мілких деталей на фото, то можливо цей режим вам допоможе у деяких ситуаціях. Але для того, щоб просто поділитися фото у соцмережах, використовувати його не потрібно, бо різниці ніхто не побачить.
Портретний режим основної камери працює дуже штучно. На фото нижче ви можете побачити, як він намагається залишити обличчя в фокусі (не дуже вдало, до речі) та розмиває фон, а разом з ним й предмети навкруги, які точно не повинні бути розмитими, бо знаходяться на передньому плані. Тобто дуже кидається в очі, що портретні фото робляться не за рахунок оптичного ефекту, а це просто не дуже вдалий комп’ютерний алгоритм. Цей режим в Infinix Zero Ultra ще потрібно доробляти на мою думку.
Звичайні та ширококутні знімки робляться майже з однаковою роздільною здатністю та співвідношенням сторін (4064х3048 та 4160х3120), тому в галереї потім дуже важко їx розрізнити. Що стосується якості, то вона теж майже ідентична, як на мене (якщо не враховувати наявність режима 200 Мп у основного модуля).
ПЗ камери дозволяє робити знімки з максимальним десятикратним наближенням. Але, якщо чесно, то зум тут присутній ради галочки, бо кадри x2 з камери Infinix Zero Ultra ще можна якось застосовувати у реальному житті. Мабуть тому цей режим має окрему кнопку. Далі збільшення на протязі зйомки можна робити жестом pinch-to-zoom. Але я не можу порадити вам робити цього. Художніх фото з наближенням ви точно не отримаєте, а деталі (наприклад, текст чи номер машини) теж навряд чи зможете розібрати після x5, якщо це не щось велике.
Як на мене, зі зйомкою відео смартфон справляється непогано, якість пристойна, є стабілізація. Замість тисячі слів просто додам декілька прикладів, а більше ви зможете побачити в папці з оригіналами фото та відео на Google Drive.
Як інженерам Infinix вдалося розмістити спалах для фронтальної камери у тонкої рамці – і гадки не маю. Але вона тут є!
Що стосується якості фото на фронтальну камеру, то результат наче непоганий. Я не великий експерт з цього питання, але, те що я бачу, мене влаштовує.
ДИВИТИСЯ ВСІ ФОТО ТА ВІДЕО У ПОВНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ
Софт застосунку камери простий, але функціональний. Всі необхідні швидкі налаштування присутні прямо на екрані під час зйомки. Окрім стандартних фото и відео, доступні режими: створення кліпів зі спецефектами, покращення зовнішності з різноманітними налаштуваннями, портретний та нічний. Професійний режим чи будь які ручні налаштування відсутні. Прямо в застосунку камери є кнопка за допомогою якої можна запустити Google Lens для візуального пошуку об’єктів.
Я вже казав про відмінні показники енергоефективності SoC MediaTek Dimensity 920. Адже, це зовсім не секрет ні для кого. Тому в Infinix Zero Ultra цей чіп в парі з містким акумулятором на 4500 мАгод також показує відмінні результати по автономності. Якщо користуватися смартфоном дуже активно (без ігор та постійної зйомки відео камерою) – вам точно вистачить на день та ще залишиться запас 20-40%. При помірної експлуатації можете розраховувати на декілька днів. Якщо безперервно щось робити не вимикаючи екран, то вийде біля 11-12 годин, а може й трішки більше до повного розрядження батарейки.
Основний бенчмарк автономності – PC Mark Work 3.0 battery life, що імітує реальну роботу смартфона в різних користувацьких завданнях, розряджав смартфон із увімкненим екраном зі 100 до 20% майже 11 годин – це дуже гідний результат.
Окрім того, що смартфон демонструє відміну автономність, він ще й набирає заряд мегашвидко від комплектного адаптеру 180 Вт. Infinix Zero Ultra з 15% за 10 хвилин заряджається до 76%. Це дійсно вражає. При цьому смартфон в процесі трохи нагрівається сам та трохи зарядка, але нічого критичного. Ще 5 хвилин – вже 94%. Коли він зарядився до 100% – я навіть не встиг помітити, здається через хвилину.
Якщо ви пам’ятаєте, в Infinix Zero Ultra присутні стерео динаміки. Причому тут є баланс по каналах без перекосів, тому що зверху (чи зліва в альбомній орієнтації) ми маємо повноцінний гучномовець, а не просто програмне збільшення гучності розмовного динаміка, як це буває часто у інших смартфонах зі стереозвуком.
Що до того як працює ця функція, то не можу сказати, що я у великому захопленні. Найкращу якість звука можна отримати на половині рівня гучності. Все що вище – так, гучно, тут не посперечаєшся, але в основному при прослуховуванні музики чуєш здебільшого середні частоти, звук плаский та невиразний. Тим не менш, для перегляду відео та ігор такий рівень звукового супроводження цілком прийнятний. А саме для цього динаміки смартфона й призначені, чи не так?
Пам’ятаєте про розмовний динамік, який майже непомітно розташований вище екрану? Він працює задовільно, ніяких проблем під час тестування не виявлено.
На практиці ніяких проблем в плані зв’язку я не спостерігав. Смартфон відмінно працює з мобільною мережею, Wi-Fi та Bluetooth функціонують без збоїв. Що дивно, всі джерела (у тому числі офіційний сайт) вказують на підтримку в смартфоні тільки одного головного стандарту GPS (A-GPS) для геопозиціонування, хоча у переважної більшості смартфонів на ринку ми можемо побачити у характеристиках підтримку майже всіх можливі варіантів на кшталт ГЛОНАСС, Beidou, GALILEO, QZSS та інших. Але на практиці я не можу сказати, що визначення місцезнаходження працює якось повільно чи неточно. Все добре. Більше я не можу нічого сказати по цьому поводу.
Infinix Zero Ultra працює на Android 12 із власною оболонкою XOS. Не можу сказати про оболонку нічого поганого. Своє головне завдання вона виконує – дозволяє встановлювати застосунки, які працюють без проблем.
XOS має всі атрибути сучасних китайських оболонок, на кшталт EMUI чи MIUI. Свайп з екрана блокування відкриває екран швидкого доступу до популярних функцій, як то ліхтарик, звукозапис, калькулятор та іншим без розблокування смартфона. Взагалі, набір жестів на вимкненому чи заблокованому екрану та дій, які вони запускають – дуже багатий. Наприклад – можна запускати камеру, робити скріншоти чи керувати відтворенням музики.
Але у деяких ситуаціях це призводить до небажаних дій, коли смартфон лежить в кишені екраном до ноги. Тому, якщо ви носите смартфон подібним образом, краще вимкнути всі ці функції, бо вони увімкненні за замовчуванням. Докладніше – трохи нижче.
Головний екран (або лаунчер) класичний, має набір вбудованих віджетів та окремий екран застосунків, доступ до якого надається свайпом вгору. Свайп вниз відкриває пошук по смартфону. За замовчанням робочий стіл має нульовий екран з непотрібними (як на мене) віджетами та ярликами швидкого доступу до деяких функцій. Добре що его можна вимкнути. Щипок по екрану відкриває доступ до безлічі налаштувань, як то зміна шпалер, додавання елементів, масове керування ярликами, та інші опції.
Також на робочому столі можна створювати великі папки з активними іконками. Ще є бокова панель зі швидкими функціями та ярликами популярних програм.
Шторка складається із двох екранів. Перший запускається свайпом з лівої частини екрана зверху та відкриває, власне, самі сповіщення. Свайп справа відкриває панель швидких дій з перемикачами. Звісно, набір перемикачів можна змінювати на ваш розсуд.
Ще в оболонці багато різних вбудованих застосунків: теми, власний магазин програм, браузер, стрімінговий сервіс для музики, додаток для моніторингу фізичної активності, фітнесу та здоров’я, клонування додатків, дитячий та ігровий режими, FM-радіо та ще багато всього. За кількістю вбудованого ПЗ XOS не поступається іншим брендам, що намагаються створити повноцінну екосистему пристроїв та застосунків. Для роботи більшості функцій необхідно зареєструвати персональний акаунт Infinix.
Є й неприємні моменти в ПЗ, а саме такий баг: коли смартфон лежить в щільному кишені джинсів, екраном до ноги, він починає жити своїм життям – вмикає спалах чи камеру, інколи входить в деякі додатки та робить в них щось непотрібне. Буває, дістаєш його, а він вже багато разів невірно намагався набрати пін-код:
Також я помітив, що в галереї з’являються пусті знімки та скріншоти, які смартфон “самостійно” зробив в цій ситуації. А також навіть заміток в блокноті Zero Ultra наробив штук 10. Мабуть він зробив це через екран швидкого доступу до деяких функцій до якого можна дібратися свайпнув вліво з екрана блокування.
Я з’ясував, що проблема зникає, якщо в налаштуваннях вимкнути всі фішки, пов’язані з жестами на вимкненому екрані та пробудження за допомогою акселерометра чи подвійного торкання екрана. Подібне вже колись було в мене з Huawei P30 Pro. Але потім цей баг виправили в оновленні прошивки, додавши спеціальну функцію захисту від помилкового увімкнення екрана в кишені чи сумці. Пізніше ніколи ця проблема не поверталася на інших смартфонах Huawei.
Виявилось, що подібна опція навіть присутня в меню налаштувань Zero Ultra. Але чомусь вона не спрацьовує як треба…
Мабуть розробникам Infinix варто доробити функцію, бо зараз доводиться відмовлятися від деяких корисних можливостей, щоб запобігти небажаним діям. А ще, цей баг мабуть провокує більшу витрату заряду акумулятора через постійну помилкову активацію смартфона.
Якщо коротко описати мої враження від Infinix Zero Ultra після більш ніж 3 тижнів тестування, то можу просто сказати, що в цілому він мені сподобався. Смартфон безпроблемний, хоча й не без недоліків, але позитивних моментів у нього більше ніж негативних.
Головні моменти, які я можу віднести до беззаперечних переваг Zero Ultra, це яскравий екран, висока енергоефективність та автономність, а також рекордно швидка зарядка, стереодинаміки, надійна робота ПЗ в цілому, та, безсумнівно, основний модуль камери 200 Мп з оптичною стабілізацією.
Головний недолік пристрою, як це не дивно, той самий процесор Dimensity 920, що забезпечує йому відмінну енергоефективність – не те що він поганий (навіть дуже навпаки, один з моїх улюблених), просто по класу не відповідає даному смартфону, тому його використання викликає в мене одне велике питання. Чому?
Ще мені не дуже сподобався явний китайський підхід до оболонки XOS, вірніше те, що вона дуже насичена вбудованими програмами та інструментами. Це мабуть справа смаку та звички, та можливо, цей момент вимагає більш глибокого вивчення. Цілком вірогідно, що цей софт – якісний та корисний. Але, якщо у вас вже є сформована роками особиста екосистема програмних інструментів, вбудований набір вам може показатися зайвим багажем, якого неможливо позбутися. Ну й ще, великі незручності мені приносили помилкові увімкнення екрану в кишені, сподіваюсь розробники усунуть цю проблему в майбутньому.
Я можу легко виправдати трохи завищену вартість пристрою. Взяти хоча б комплектний зарядний пристрій на 180 Вт. Це взагалі дуже крута штука, яка приносить користь у домашньому господарстві, бо від адаптеру можна швидко заряджати що завгодно, навіть, наприклад, ноутбуки, павербанки, інші смартфони на максимальній потужності, яку вони дозволяють прийняти. Просто враховуйте, що подібний ЗП може коштувати більш ніж 50 баксів, а тут ви його отримуєте в комплекті, тобто безкоштовно!
Хоча, щоб ви зрозуміли, за ціну Infinix Zero Ultra ви можете купити новітній Pixel 7 чи iPhone 11, чи хоча б навіть Galaxy S22, чи безліч різних непоганих варіантів OnePlus чи realme. Скоріш за все, це будуть варіанти з меншою кількістю пам’яті чи навіть відновлені апарати, як у випадку з iPhone. А також ми бачимо тут смартфони з невеликими по сучасним міркам чи середніми екранами. А от якщо ви хочете дійсно великий смартфон, то тут вам буде вже важко знайти конкурента у такому ціновому діапазоні. Хоча, якщо дуже постаратися, то можна навіть OnePlus 10 Pro трохи дорожче взяти.
Тому, особисто я вважаю, що Infinix Zero Ultra може стати хітом продажів, якщо (чи коли?) його роздрібна вартість трохи знизиться. Я би порадив компанії зробити зниження ціни чи проводити періодичні розпродажі, хоча б просто для популяризації бренду, бо потрібно щоб більше покупців ознайомилась саме з флагманською лінійкою виробника та оцінила гарне співвідношення ціни та якості, як це вдалося мені.
Leave a Reply