Якби я взявся проводити конкурс на самий нудний смартфон кінця 2017 початку 2018 року, то однозначно висунув би цей апарат в якості одного з претендентів. Однак, хто сказав, що бюджетний смартфон повинен бути веселим? Швидше за все він повинен мати інші якості, такі, як оптимальне оснащення і надійна робота за невисоку вартість. І схоже, що Meizu M6 цілком відповідає цим критеріям. Пробую підтвердити свої підозри в даному огляді.
У акуратній білій коробці ми не знайдемо нічого несподіваного, лише сам смартфон, кабель USB/microUSB, блок живлення без підтримки швидкої зарядки, ключ лотка SIM і трохи паперової документації.
Meizu M6 – живе втілення всіх стереотипів про класичні смартфони. Зовнішній вигляд – абсолютно не трендовий. Звичайні пропорції екрану 16:9, величезні рамки, кнопка під екраном. Причому – справжня, механічна!
Простий нерозбірний корпус, досить тонкий. На відміну від старшого брата з лінійки, металевого Meizu M6 Note, який ми розглянули раніше, корпус повністю виконаний з пластика, який на вигляд дуже схожий на метал.
Проте, M6 не викликає явної відрази – цілком акуратний і якісно зібраний смартфон. Чи не скрипить і навіть кнопки не бовтаються!
Спереду – екран, прикритий 2.5D-склом з непоганим олеофобним покриттям. Над екраном розмовний динамік, датчики освітленості і наближення, фронтальна камера і світлодіодний індикатор білого кольору. Під екраном – овальна кнопка з вбудованим сканером відбитків пальців, яка також виконує функцію “назад” дотиком і “дім” при натисканні на кнопку.
На правій грані – кнопка живлення і клавіша регулювання гучності. Зліва – гібридний лоток для 2-х сім-карт або однієї сімки і карти пам’яті.
Знизу – порт microUSB, основний динамік і мікрофон. Зверху – аудіо-роз’єм 3,5 мм.
Ззаду маємо кругле вічко камери, яке не виступає над корпусом, світлодіодний спалах і блискуче лого Meizu нижче.
У цього напису ховається найголовніша дизайнерська фішка смартфона – вона має голографічне покриття і створює ефект при якому здається, що напис дуже глибоко викарбувано в корпус. Насправді – це просто обман зору. Але прикольно.
Ще одна “дизайнерська знахідка” смартфона – дві блискучі смужки, що розділяють задню кришку корпусу зверху і знизу.
В цілому, смартфон зручний у використанні. За рахунок повністю заокругленого корпусу відносно невеликого розміру і правильного розташування фізичних кнопок.
Крім того, покриття пластикового корпусу не слизьке, смартфон досить надійно лежить в руці.
5,2 дюйма, IPS, 1280×720 щільність пікселів 282 ppi.
Якщо чесно, дисплей мене спочатку злегка розчарував. Звичайно, зрозуміло, що смартфон бюджетний, але все ж конкуренти часто ставлять кращі екрани і в більш дешеві смартфони.
Основна проблема екрану – слабкі кути огляду – картинка втрачає яскравість і кольори спотворюються при найменшому відхиленні. Особливо це добре помітно на яскравості нижче середньої. Крім того, щільність невисока і пікселі трохи помітні при читанні тексту.
При включеній автоматичної яскравості (тобто за замовчуванням) вона завжди знижується. Але якщо відключити авторегулювання, то екран сприймається краще. І виявляється, що діапазон яскравості цілком непоганий. Максимальна достатня для використання екрана в сонячної день. Мінімальна – теж хороша для читання в темряві. Крім того, є приємний режим захисту зору, який активується вручну або за розкладом.
З переваг екрана – передача кольору наближена до природної і можливість ручного налаштування температури екрана.
Загалом, екран в Meizu M6 не найкращий, але після недовгого звикання з ним цілком можна жити.
Начинка смартфона вкрай бюджетна. Процесор MediaTek MT6750 1,5 ГГц, відеоприскорювач Mali-T860, 2 ГБ оперативної пам’яті і 16 ГБ постійної пам’яті. У синтетичних тестах результати передбачувано низькі. У старій 6-й версії AnTuTu – близько 38000 балів, запуск тесту в новій 7-й версії просто “підвішує” додаток.
Але варто зазначити, що Meizu M6 сам по собі здається досить швидким в реальній експлуатації. Хоча анімації оболонки повільні. Але плавні. Загалом претензій до роботи смартфона в мене за великим рахунком немає. Швидше навіть дивує, що з таким слабким залізом апарат працює цілком пристойно.
Ігри? Ну в щось нескладне пограти звичайно можна, добре оптимізовані гри теж йдуть нормально, але смартфон, природно, абсолютно не ігровий. І про важкі ігри власнику Meizu M6 доведеться забути.
Основна камера 13 Мп, f/2.2, є фазовий автофокус, геотеги, фокус дотиком і визначення осіб, а також HDR.
Модуль середній з усіма відповідними наслідками. Нормальні знімки можна зробити лише при хорошому освітленні і то, якщо сильно постаратися. В основному непогано виходять тільки пейзажі та міська архітектура. Фото предметів з близькоїта середньої дистанції мають тенденцію змазуватись через те, що фокус зловити складно і немає ніякої стабілізації, крім того, деталізація отриманих знімків слабка, навіть якщо у вас вийшло зробити ідеальний кадр.
В умовах низької освітленості все ще гірше. До всіх недоліків, описаних вище, додаються шуми. Приклади фото говорять самі за себе.
ДИВИТИСЯ ПРИКЛАДИ ФОТО І ВІДЕО З ПОВНОЮ РОЗДІЛЬНОЮ ЗДАТНІСТЮ
ДИВИТИСЯ ПРИКЛАДИ ФОТО І ВІДЕО З ПОВНОЮ РОЗДІЛЬНОЮ ЗДАТНІСТЮ
Фронтальна камера має роздільну здатність 8 Мп і діафрагму f2 / 0. Селфі виходять нижче середнього. Портретний режим? Він є. Як і поліпшення обличчя. Але особливого ефекту поліпшення знімків прііспользованіі цих примочок я не побачив.
Модуль камери знімає відео з максимальною роздільною здатністю Full HD 30 к / с. Якість знову ж середня. При хорошому освітленні – в принципі непогано. Мене навіть швидше здивував цей момент, ніж засмутив.
Додаток камери простий і зрозумілий. Налаштувань небагато, найпотрібніші функції винесені на головний екран. Є можливість ручного налаштування параметрів зйомки.
Дивна ємність акумулятора 3070 мАг забезпечує стабільний день роботи пристрою. Якщо користуватись смартфоном не дуже активно, можна розтягнути на півтора, а то й два дні і 4-6 годин активного екрану.
А ви знаєте, звук при прослуховуванні музики в навушниках цілком пристойний. Я не очікував. Але мабуть не даремно Meizu на зорі свого становлення випускала музичні плеєри. Десь ще залишився порох в порохівницях. Крім того, є еквалайзер – простий, але дозволяє дещо поліпшити звучання улюблених композицій.
А ось основний динамік в смартфоні просто жахливий. Частотного діапазону немає зовсім. Гучністю теж не може похвалитись. Але для повідомлень і рингтонів підійде.
Розмовний динамік середньої якості. Співрозмовника чути нормально, але тембр звучання захоплення він не викликає.
У Meizu M6 присутній весь “джентельменський” набір модулів будь-якого бюджетного смартфона – є 3G і 4G, GPS, Bluetooth. Хоча на Wi-Fi виробник незвично розщедрився і крім класичного 2,4 ГГц додав підтримку каналу 5 ГГц. NFC в смартфоні відсутній, тому про бездротові платежі можна забути.
Взагалі, сам по собі працює сканер нормально. Він досить швидкий і помиляється не часто. Але від самого механізму його активації віє анахронізмом. Тобто зі сплячого режиму він взагалі ніяк не спрацьовує – спочатку необхідно включити екран. Кнопкою живлення або кнопкою під сканером. А вже потім можна скористатись сканером. Якщо чесно, від такої несподіванки я трохи очманів і все намагався знайти заповітний пункт меню в налаштуваннях, щоб активувати “правильну” роботу датчика. Але ні…
Також сканер працює в стилі класичного Touch ID – можна натиснути на центральну кнопку і утримуючи її в такому стані дочекатись розблокування за відбитком. Але дідько … Це дуже довго, особливо з урахуванням повільних анімацій оболонки Flyme. Якось я відвик від такого. Може комусь і подобається подібний алгоритм, але не мені.
Традиційно для смартфонів Meizu, в M6 встановлена оболонка Flyme версії 6.0, основна на Android 7.0. Мій тестовий екземпляр був позбавлений сервісів Google з коробки і довелося встановлювати їх з фірмового магазину додатків.
Що стосується оболонки – вона зовні і функціонально дуже схожа на інші китайські напрацювання – MIUI і EMUI. В принципі, нічого поганого я в цьому не бачу, знаходжу оболонку досить симпатичною і стильною.
Вбудовані додатки якісні і функціональні, явного сміття майже немає. Є підтримка тем для зміни стилю інтерфейсу, інструменти по забезпеченню безпеки, оптимізації системи та очищення її від сміття.
Крім того є кумедні корисні фішки на зразок набору інструментів з ліхтариком, лінійкою, лупою, рівнем і іншим. Також мені сподобався набір дій після зняття скріншота і повідомлення в шторці.
Основною особливістю оболонки можна також вважати управління жестами по сканеру і виклик екрана багатозадачності свайпом від нижнього краю екрана.
Загалом, оболонка своєрідна, місцями дивна, на поціновувача, але звикнути до неї легко, тому я розумію численних фанатів бренду, які її хвалять. Хоча – об’єктивно, нічого особливого та оригінального в ній немає. Але працює швидко і досить надійно.
Meizu M6 відчувається якісним виробом, незважаючи на всю свою бюджетность. Зібраний він відмінно, виглядає приємно, зручно лежить в руці. Але в смартфоні геть відсутній навіть натяк на оригінальний дизайн. Він страшенно нудний, і мені здається, що такий образ приївся вже навіть фанатам бренду.
З точки зору оснащеності апарат також не вражає. Залізо слабке, екран і камера середні, як і акумулятор. Хоча, ці елементи цілком відповідають невисокій ціні пристрою (приблизно $135). А в реальній роботі смартфон може приємно здивувати – враження від його експлуатації у мене в основному хороші.
Основною перевагою Meizu M6 я б назвав якісний софт і функціональну оболонку Flyme. У підсумку маємо добротний бюджетник, який виконує всі базові функції і працює надійно і швидко.
Але варто враховувати, що деякі конкуренти (не показуватимемо пальцем) за ту ж ціну пропонують не менш надійні програмні рішення в апаратах на платформі Qualcomm і вони можуть здатися покупцям більш вигідною пропозицією. Проте, не дивлячись на вихід інноваційного Meizu M6S, “звичайний” M6 залишиться актуальним ще деякий час, як найдешевший смартфон в лінійці.
Leave a Reply