Важко повірити, наскільки сильно я ускладнив собі життя декілька місяців назад, коли заради цікавості зробив порівняння смартфона Motorola та мого особистого Redmi. Це ускладнило мені життя, і ускладнило огляд Motorola Edge 50 Neo. Чому?
Тому що довгий час я обмежував свій свідомий вибір смартфонів оболонками, які мали певні фішки, які мені були виключно зручними. І ці фішки були виключно у досить проблемних китайських версій Vivo та IQOO. Потім більша частина фішок з’явилась на пристроях зі свіжим Android, про що я взнав з порівняння Edge 50 Pro і Redmi Note 13 Pro.
А потім я взяв до рук Motorola Edge 50 Neo і зрозумів, що Android 14 – майже ідеальний. А там, де він не ідеальний, компенсується апаратно і безпосередньо смартфоном. Тобто, я вже не можу оглядати цей пристрій в стилі “він прикольний, комусь навіть крутий, але мені не підходить”. Сталося страшне – цікавість до Motorola Edge 50 Neo стала особистою.
Вартість цієї моделі, в золотому кольорі Latte (або Peach в деяких магазинах), в версії 8/256, складає 16500 грн, це на момент написання сценарію – рівно $400 або €360. Існують також версії в інших кольорах – Nautical Blue, сірому Grisaille та бордовому Poinciana. Так, це кольори Pantone, тому і назви “особливі”. Є також версія 12/512 ГБ, вона коштує 20 тисяч.
В коробці з помітно переробленого картону, йде лише чохол з помітно переробленого пластику, та якісний чорний кабель Type-C в Type-C.
І єдине, чого мені не вистачає – це захисного скла. Воно не наклеєне з коробки, і в коробці відсутнє, а дисплей тут з відносно застарілим Corning Gorilla Glass 3. Так, економія. І так, вона виправдана. Зокрема – дизайном.
Мені дуже повезло отримати Edge 50 Neo саме в “золоті”. Я не знаю, як виглядають інші кольори, але варіант Latte виглядає разів у 5 дорожче, ніж мав би. Він виглядає, як коштовність.
І не лише завдяки металу під золото на досить пласких торцях, не лише завдяки ультра-приємній текстурі під шкіру, яка вже стала нормою для серії.
І навіть не тому, що бірка Pantone – це не стікер, а частина корпусу, а модулі камер – з заокругленими торцями.
Смартфон симетричний спереду. Майже симетричний. Йому дуже б личила підекранна камера. Бо з нею він би взагалі на смартфон був не схожий, у гарному сенсі слова.
Метал на торцях майже однаковий по товщині з чорною рамкою навколо дисплея, і завдяки якості 120-герцової FHD+ P-OLED-панелі, як я і казав, фронтально смартфон виглядає кратно дорожче своєї ціни.
Додайте сюди компактну діагональ 6,4 дюйма, і отримаєте відчуття, якого я особисто раніше не помічав. Навіть ергономіка тут адекватна і без зайвих експериментів, кнопки живлення та гучності з одного боку. І єдине, що можу поганого сказати про дизайн – це люфт кнопок.
Але дивно те, наскільки він помітний і однаковий на обох кнопках. Таке відчуття, що його таким зробили спеціально. Перефразуючи філософію батька сучасного дизайну комп’ютерів Чарльза Харвуда, “не можеш чогось позбавитись – зроби це прикрасою”.
Далі – я коротко розповім про найважливіші технічні характеристики, а потім ми поговоримо про Android 14 з присмаком Moto. Тут система-на-чипі MediaTek Dimensity 7300, 667 тис. балів в AnTuTu, будь-яка гра йде без проблем.
Розширення ОЗП можливе до 8 ГБ, по стандарту йде обмеження керування штучним інтелектом. Оскільки пам’ять формату uMCP, внутрішній накопичувач – UFS 3.1. Wi-Fi тут версії 6E, тобто з підтримкою 6 ГГц. Тобто 40 МБ/с на завантаження Genshin Impact через роутер ASUS RT-AXE7800 я отримував спокійно. Bluetooth – 5.3, з підтримкою Hi-Res-кодека LDAC, але без LHDC. Мікрофонів два, динаміків два, стереозвук Dolby Atmos – на місці. Сканер відбитків – підекранний, є підтримка NFC. Захист корпусу – не лише IP68, але і MIL-STD 810H.
І підтримка microSD, як не дивно, відсутня. Як і підтримка двох фізичних SIM – лише eSIM і nanoSIM.
Окремий уклін за камери. Починаючи з підписаної фокусної відстані в повноформатному еквіваленті.
Якість камер – чудова, модулів три. Основний 50-мегапіксельний цікавий крутелезним сенсором Sony LYTIA LYT-700C, з дуже просунутою технологією біннінгу пікселів.
ФОТО В ПОВНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ – ПО ПОСИЛАННЮ ТУТ
Плюс – оптична стабілізація. Є також трикратний оптичний зум на 10 Мп і макро-ширик на 13. Фронталка – 32 Мп. Зйомка відео – 4К 30 к/с на всі модулі, є портретний режим і купа інших. Камера також має декілька фішок штучного інтелекту, куди ж без них.
Автономність – середня. Оскільки смартфон компактний, акумулятор всередині всього 4310 мАгод. І він забезпечує 9 годин в PCMark Battery Test на половинній яскравості – хоча дисплей тут сам по собі яскравий, до 3000 ніт в режимі HDR. І зарядка – є і дротова, до 68 Вт, і бездротова до 15 Вт, що окремо круто.
Чому оболонка тут настільки важлива? Тому що, коли я дістав смартфон з коробки і почав його налаштовувати, в певний момент Edge 50 Neo спитав у мене, що я хочу: жести… або кнопки внизу.
Цього не мало б бути, тому що чистий Android не поважає кнопки. І взагалі він обмежений настільки, що навіть Лайнус в відео про чистий Android ледь дахом не поїхав, намагаючись використовувати свіжий Pixel. Чистий Android з часом… деградує. Не він один – OneUI після версії 2.0 втратила дуже важливі функції інтерфейсу, але то Samsung. А це – Google.
Чесно – розробникам Android має бути за таке соромно. Але я розумію, що відсутність кнопок по стандарту (хоча їх можна повернути костилями) – це частина філософії. Google вирішує за вас. Їм там знати краще. Я не згоден, тому Pixel не для мене. І тут на сцену на рожевому Ролс-Ройсі заїжджає Motorola, і каже – “Не бійтесь! Ось кнопки!”.
І це – деталь, яка дозволяє мені не лякатись “чистого” Android 14 від Motorola. Філософія “нам знати краще” тут відсутня. Я не відчуваю підступу, як після презентації Apple, яка додала кнопку паузи в iOS 18. Бо кнопки паузи до цього не було. І якщо не було її, то чого ще у iOS досі немає? Функції перезавантаження? Oh, wait.
Коротше кажучи. Я починаю вірити в те, що нарешті мені навіть милиці не потрібні будуть, щоб довести Android до адекватного стану. Бо він і з коробки може бути чудовий. На відміну від HyperOS, наприклад.
Edge 50 Neo може не бути найпотужнішим, найпрестижнішим, найкращим смартфоном у світі, який робить все і одразу. Але він зручний. Смартфоном дуже приємно користуватись. Його приємно тримати в руках, приємно робити свайпи, кнопка налаштувань внизу, там де їй і місце. Є підтримка Moto Now з купою фішок.
І смартфон ШВИДКИЙ. Не тільки апаратно, але і програмно. Немає таймінгу анімацій, тобто ви можете активувати наступну до того, як закінчилась попередня. Це одна з причин, чому я абсолютно ненавиджу HyperOS. Плюс – жести, рублений рух для ліхтарика, швидкий доступ до камери поворотом зап’ястка, плюс постукування по центру позаду, яке налаштовується.
Так, від Google все ще залишилось лахміття. Чому в програмі камери немає професійного режиму відеозйомки? Не фото, саме відео. Я не знаю. Чому досі немає адекватного менеджера робочого столу? Теж не знаю. Також я помітив чотири попередньо встановлені гри.
Видалити їх можна, але лише по черзі, бо – нормального менеджера робочого столу у смартфона немає.
Це – найкращий компактний смартфон, який я тримав у руках. Будь у мене вибір – я б хоч зараз обміняв його в версії 12/512 на мій поточний. І це заслуга не лише апаратної складової. Motorola зрозуміла, що філософія Google тягне її зашморгом на дно, і пішла проти.
І я гарантую – завдяки цьому значно більше людей з задоволенням скажуть “Hello Moto” своєму новому смартфону. Можливо навіть Motorola Edge 50 Neo. І сподіваюсь, що серед них скоро буду і я.
Читайте також:
Leave a Reply