Якщо говорити про баланс між ціною та задоволенням моїх базових потреб, то Google Pixel 4 XL мав би бути найбільш прийнятним варіантом. Швидкий, з гарним акумулятором, недорогий навіть на фоні курсу долара, витривалий і з фішками цікавими, на свіженькому Android 13.
Але виявилось, що фішки або не працюють, або не потрібні, голий Android не компенсує проблеми, а місцями навіть робить гірше… Зате я зрозумів, що очікувати від нових смартфонів серії. І сподіваюсь, що помиляюсь у моїх здогадках.
Цікаво, але це – перший пристрій у мене на ретро-оглядах, котрий досі можна придбати новим у магазинах. Але – за 14 000 гривень. У Pixophone така модель на 128 гіг Б/В коштує 7 500 гривень. Втім, на те вона і Б/В, без комплекта, без зарядного пристрою, і завжди не без подряпин хоч десь.
Дякую магазину PixoPhone за допомогу у створенні даного матеріалу. У них у продажу є майже усі Google Pixel, починаючи з моделі 2 і закінчуючи Pixel 6 Pro.
Почну я з того, що взагалі зрозумів про старі та нові Pixel. Для декого це може бути очевидна інформація, але у них завжди є певний “паттерн”. Мінімум доступної пам’яті, ніяких microSD, щоб можна було продавати Google Drive. Ніяких диких акумуляторів та супер-швидкої зарядки, а автономність повністю тримається на голому Android.
Ніяких ускладнень і “професійностей”, Pro-режим камери таке, налаштувати порядок кнопок керування внизу заборонено. При цьому – щось цікаве завжди є. І не тільки з боку виключно “візуальної мови”.
Якщо точніше, то Pixel 4 XL візуально дуже дивний. Мегамозок, так би мовити. Корівка-мегабрівка зверху містить не тільки фронталку, котра єдина на цей раз, але і набір сенсорів для повітряного керування. Ми його затестуємо пізніше. Скло ззаду… Так, преміальне і витривале, Corning Gorilla Glass 5. Що спереду, що ззаду. Але – слизьке до бридотності, і відбитки збирає як магніт. Тому чохол дуже бажаний.
Колір – стильний, повністю чорний з єдиною білою кнопкою збоку і жовто-білою цяткою спалаху ззаду. Скло виявилось дуже витривалим, і подряпин за увесь цей час майже немає. Мене чомусь дуже здивувала відсутність міні-джеку, але так, це вже смартфон з “нових” флагманів. Ну хоч стереодинаміки на місці. IP68, до речі, також.
На задній кришці смартфон лежить дуже впевнено і хитається ледве-ледве. Хоч виступ камери оком і помітний, але він досить широкий, щоб створити стабільну базу.
Читайте також: Google розкрила подробиці про Pixel Notepad и Pixel Tablet
При цьому смартфон – не лопата. Розміри – 160,4×75,1×8,2 мм, вага 193 г. У руці він лежить впевнено і комфортно. Плюс – завжди доступний режим роботи однією рукою, але про нього пізніше. Перехоплювати смартфон майже ніколи не треба, це головне.
Бокові рамки, до речі, алюмінієві, матові та приємні на дотик, що теж додає Google Pixel 4 XL приємності у користуванні. Тим не менше – усюди, звідки смартфон може зісковзнути, він без чохла зісковзне.
Діагональ екрану – 6,3 дюйма, P-OLED з роздільністю QHD+ на 537 PPI. Частота оновлення – 90 Гц, HDR підтримується, і проблеми з вигоранням, як я зрозумів, вирішені майже повністю.
Google Pixel 4 XL оснащено системою-на-чіпі Qualcomm Snapdragon 855. Колись вона була флагманом, та і зараз задніх особливо не пасе. 520 000 балів у AnTuTu v9 – це рівень середньобюджетника.
Зрозуміло, це не найсвіжіший з процесорів, але я нагадую, що смартфон вийшов всього 3 роки назад. Це вам вже не LG G4 який-небудь, тут будь-які ігри йдуть без проблем вже на середніх налаштуваннях.
Передача даних – дуже навіть непогана. За винятком SIM-карт, котра одна плюс eSIM. На місці Wi-Fi 5, Bluetooth 5.0 з підтримкою AptX HD, GPS, BDS, Galileo. Є NFC, працює гарно. А USB Type-C взагалі 3.1, зі швидкістю 5 Гбіт! Я це виділяю у перевагу, бо далеко не всі навіть сучасні флагмани мають USB версії вище 2.0.
Саме так, у деяких смартфонів є USB Type-C 2.0. Ййого не має існувати згідно зі специфікаціями USB IF. Але знаєте що? Після того, як я побачив, придбав і навіть активно користуюсь кабелями USB Type-C 2.0 з AliExpress, котрі без проблем заряджають мій ноутбук з потужністю 100 Вт, я перестав дивуватись взагалі.
Читайте також: Стандарт USB4 версії 2.0 матиме пропускну здатність до 80 Гбіт/с
Просто відмічаю, що Google роблять приємне діло. Пам’яті, до речі, теж вистачає… На перший час так точно. 6 ГБ оперативної, 128 ГБ постійної, є версії на 64, але їх я не рекомендую абсолютно. Немає, звичайно ж, підтримки карт пам’яті, і розширення оперативної неможливо.
Здавалося б, на момент виходу це була ледве не найкраща камера на смартфонах взагалі. Особливо гарно відмічали астрофотографію і так, вона дійсно гарна. Якщо ви, на відміну від мене, цим користуєтесь.
Мене не може не бісити той факт, що камера ззаду складається з 4 елементів, а модулів насправді усього два. Я серйозно, основний – 12-мегапіксельний зі світлосилою F/1.7, додатковий – телефото з двократним збільшенням, 16 Мп F/2.4.
Стандартний модуль непоганий в цілому, а телефото гарно працює при гарному світлі. І, на відміну від основного, працює гірше при поганому. Але працює, і для портретних фотографій, з урахуванням обчислювальних можливостей Google, працює досі як король. Нерідко помиляється, але не зупиняється, і це головне.
Також, що приємно – оптична стабілізація є на обох модулях. І відео знімається дуже файно, 4K 30 FPS зі стабілізацією. Плюс, у Google завжди максимально природні відтінки шкіри, максимально натуральні, і з часом, з оновленнями, вони стають лише краще.
ВСІ ФОТО З GOOGLE PIXEL 4 XL В ОРИГІНАЛЬНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ
Неочікувано для себе відмічаю можливість “кінематографічного” сповільнення відео з додатковою стабілізацією, дарма що лише у FHD. Ну і шумодав на відео абсолютно крутий. Це також стає краще з часом, бо також фішка програмна, а не апаратна. Фронтальна камера – присутня, 8 Мп F/2.0. Тут портретний режим проявляє себе по стандарту гарно, нічого поганого про неї не скажу.
Як і про можливості змінювати фото. Портрети особливо – є підтримка штучного підсвічування, зміна глибини фокусу пост-фактум, а до взагалі усіх фото можна використати навіть штучний HDR.
Сам чистий Android – щось середнє між iOS і тою ж MIUI. Є досить солідна кастомізація, є досить серйозний рівень додаткових фішок, і оновлення завжди є. Ну, на смартфонах Pixel так точно.
Наприклад, версія Android 13 дозволяє налаштувати режим “Не турбувати” зручніше, ніж MIUI, але досі не дозволяє розширити оперативку, зробити клони програм, змінити гучність програм окремо або навіть змінити чергу кнопок керування, лише вибрати між кнопками і керуванням жестами.
Власне, я все життя на кнопках сидів і жести мені не по кайфу, вони для мене значно більш повільні, і не дають ніяких переваг. Ну тобто – трохи більше екрану знизу звільнилось, ну і що? Ви його в оренду здавати будете?
З іншого боку – вхід в режим керування однією рукою абсолютно найкращий, що я бачив. Просто свайп вниз, 100% точність завжди. Воно на 6 дюймах не дуже треба, але! Я хочу таке у інших. Зате у інших є хоч якійсь жест швидкого ввімкнення фонарика чи камери. Тут – нічого. Взагалі.
Про швидкість роботи Google Pixel 4 XL я нічого не кажу. Частіше за все, коли про неї кажуть, то мають на увазі анімації меню, скролінг і так далі. Так от, ви можете будь-який смартфон прискорити до рівня Pixel через меню девелопера, просто зменшивши множник часу.
А, пам’ятаєте я казав про набір сенсорів на передній панелі? Зверху, там де мегабрівка? Я збрехав, система не працює в Україні. Є також фішка “Стисни боки” для виклику Google Ассистенту, і її навіть хвалили, але я Ассистента викликав двічі і обидва рази – випадково. Втім, чи то з оновленнями, чи у зв’язку з глюками, але пункт то з’являвся у налаштуваннях, то зникав звідти, безсистемно і хаотично.
У будь-якому випадку обидві унікальні фішки Google Pixel 4 XL мені виявились не потрібні. До чого я адаптувався – так це до відсутності сканера відбитків пальців. Так, взагалі, немає ні збоку, ні ззаду, ні в екрані. Розпізнавання лиця і все.
Сказати, що я цьому не довіряю – не сказати нічого. З одного боку, є ось ці всі сенсори спереду, і якщо лице щось і сканує, то вони роблять це гарантовано. Але… якщо вони працюють. Бо я не знаю, чи активовані вони взагалі в Україні.
Окрім того, розблокування лицем відбувається одразу і дуже швидко. Смартфон можна просто направити на моє лице, і втекти. Мені не в кайф, дякую. Я великий пропонент сканера відбитків… Котрого у Pixel 4 XL немає.
Автономність? Забудьте. Акумулятор тут літій-полімерний, ємністю 3 700 мАгод. І Google Pixel 4 XL виявився найменш автономним смартфоном, котрим я користувався за увесь час, мабуть, взагалі моєї роботи оглядачем.
Швидкість зарядки – 18 Вт. І то – на піку, не постійно. Чим менше заряд, тим більше Ватів. Що логічно. Але все рівно, дивно бачити напис “90%, 30 хв. до повного заряду”. При тому, що повний заряд триватиме 1 годину 20 хвилин.
З одного боку, така поведінка збереже життя акумулятору, бо ви навряд будете кожен раз заряджати пристрій повністю. Навіть якщо покласти Google Pixel 4 XL на заряджання вночі – інтелектуальна система зарядку сповільнить. Це, власне, зберігає акумулятор на довгий час. І навіть Б/В смартфон відносно автономний. “Відносно”.
Відносно настільки, що втрачає до 20% заряду за ніч. Просто лежачи на спині. А, і ще відмовляється живитись від деяких блоків. До абсолютних переваг відношу підтримку бездротової зарядки Qi, хоч вона і повільна.
Нічого не попишеш – цей смартфон залишається найбільш незвичним у лінійці, і, на жаль, унікальність ця пройшла повз мене. Частково через географію, частково через особисті вподобання – і кожен раз я сприймав це як велике горе.
Бо кожна ця унікальна фішка фактично заміщає собою базові можливості, на кшталт дактилоскопічного сенсора або більш ємного акумулятора. І мені, як і багатьом іншим людям, такий обмін не вигідний абсолютно ні в якій мірі.
Якщо ж ви – звичайний користувач без особливих претензій, вмієте виділити користь з найсвіжіших версій Android і, що важливіше за все, маєте беззупинний доступ до зарядного пристрою або павербанку, то я Google Pixel 4 XL можу рекомендувати навіть зараз.
У динаміці на смартфон можна буде полюбуватись прямо тут:
Також цікаво:
Leave a Reply