Уявіть собі моє здивування, коли після релізу Biomutant, в який я накатав 40+ годин без єдиного патча, я на гру побачив оцінки нижче середнього. І окей, гаразд, RAGE 2 теж людям не зайшла, а я двічі на NG+ закрив і добавки хотів. Але з Biomutant все зовсім дивно. І, на мою неадекватну (що очевидно, але раптом для вас новина) думку – несправедливо.
Тому не сподівайтеся побачити в цьому тексті негатив. За негативом вальсуйте в майже будь-який інший огляд або майже будь-який коментар стосовно гри. Їх вагон і дві лопатки та пів-совочка. Тут і зараз я виділю найбільш круті і класні речі, за які можна полюбити Biomutant.
Світ гри
По-перше, це дико величезна карта. За відчуттями і масштабами це ніби два Скайрима. І зі Скайримом я гру буду порівнювати дуже багато, оскільки будь мені не майже що 30 років, а рочків 16, це була б та сама опер-ворлд іграшка, в яку б я катав запійно, вивчаючи кожну печеру щодня.
Тому що і там, і сям, точок інтересу на карті, хоч греблю гати. Сайд-квести, вівтарі, міні-головоломки, занедбані будівлі з данжами, підвалами та просто цікавими місцями, торговці, області з елементальними загрозами – і розкидано це відносно природно, що дає мапі масштаби і реалізм.
По-друге, це дух проекту, мораль і стилістика. Biomutant просякнутий філософією кунг-фу, постійною відсилкою до балансу темної і світлої сторони. А головний для багатьох камінь спотикання – дуже наївна стилістика розповіді і малоосмислені діалоги – ідеально підійде для найперших кроків ознайомлення з цією самою філософією.
Розлогі розмірковування, життєві уроки і можливість самому вибирати собі шлях, навіть доволі поганий за кармою – і все одно пройти гру… Все це радує. Навіть головний лиходій показаний з усіх боків, і показаний дуже чесно.
Читайте також: Огляд Miitopia – Дитяча РПГ з недитячим рейтингом
Геймплей
Тут я можу порівняти Biomutant зі Скайримом вдруге, тому що і там, і там, в основі лежить комбінаційна система, поверхнева і позбавлена дикої глибини а-ля Devil May Cry, але цим і підкуповує.
У головного героя є зброя ближнього бою, зброя дальнього бою – і не тільки вогнестріл – а також є магія і пси-навички. Комбінація ближнього і дальнього бою дозволяє накопичувати очки ган-фу, завдяки яким можна увійти в режим супер-ган-фу, при якому головний герой майже невразливий і завдає жахливої шкоди.
Аж до – якщо ви змогли зберегти запас цього режиму, який зникає з часом – повного знищення ворогів прямо на самому початку бою. І так, геймплейний цикл дуже швидко перетворюється в “набив комбо-вомбо, увійшов в супер-ган-фу, зібрав лут”.
Що по глибині все одно складніше, ніж скайримівський, скажімо, стелс-білд. Але цим подібні проекти і підкуповують, вірно? Відпрацьованою механікою, де ви знаходите вашу комбінацію і застосовуєте її постійно, що дозволяє вам зосередитися на дослідженні місцевості.
Рольова складова
Тут є прокачка персонажа – не дуже глибока, але захоплююча, і яка перетворює геймплей. Можна літати, можна стрибати, можна бити блискавкою, багато чого можна робити взагалі.
І очки прокачки можна використовувати по-різному. Характеристики, навички бойові і переміщення, нові прийоми ган-фу – і більш того, гра абсолютно не ставить перед вами лімітів при збірці білда.
Ви можете качатися без левел-капа і прокачати, по суті, все до упору. Крім, напевно, характеристик – але вони теж качаються, по суті, без верхньої межі. А якщо така і є, то досягнення її особливо нічим не буде корисним.
Зате корисний буде конструктор зброї. Який, як і все у грі, дуже доброзичливий до користувача. Вам нічого не заважає розібрати гармату, якою ви користуєтеся, без єдиного пенальті до ресурсів – і зібрати нову з частини старих деталей. Так, збірка вимагає ресурсів, і ви не зможете відразу знаскоку зібрати вундервафлю.
Читайте також: Огляд New Pokémon Snap – Симулятор фотополювання для ностальгуючих
Але у вас не буде постійного страху експериментування – тому що він був би, якби на цю справу витрачалися ресурси, які ще й на квести іноді потрібні! І завдяки цьому всьому сидіти і колупатися в конструкторі, знаходити нові детальки, навіть найдрібніші – це окремий кайф.
Графіка
Тут дуже велику роль знову відіграє саме наївність і казковість проекту. Хто-небудь пам’ятає анімації NPC з Hellgate: London? Ось згадайте їх, згадайте їх ювенальність, яка абсолютно не підходить під загальний сетинг, через що вони виглядають придуркувато і не в тему. А тепер уявіть, що такі ось анімації виглядають у грі чарівно. Ось, Biomutant в цілому настільки добродушна, розслаблююча і приємна.
Графічно гра – так, безсумнівно – під 2021 рік не підходить, але бере саме стилістикою і оформленням. Чим далі віддаляєшся від персонажів з кумедною шерстю, і чим більше дивишся на траву, що колоситься, або на руїни заправок, або на веселку за горизонтом, тим більше забуваєшся.
І тут Biomutant, на мою найскромнішу з думок, досягла успіху більшого за будь-який інший аналогічний проект. Коли біжиш по схилу гори, і бачиш натурально третину карти в довжину, бачиш кілометрів за два крихітне поселення – і можеш відправитися туди, по дорозі відкривши три точки інтересу і зачистивши дві… Це стає твоєю пригодою.
Вердикт
Гра в першу і останню чергу – доброзичлива, наївна, проста, розмірена, але велика, захоплююча і, не побоюся цього слова, по-східному мудра. Це повна протилежність якій-небудь Dark Souls, це медитативний, розслабляючий і в цьому шикарно успішний проект. Biomutant – це пригода, і я можу хіба що поспівчувати тим, хто не бачить його цінності.