Космічні симулятори – штука крута, але рідкісна. Здається, після свого піку в кінці дев’яностих і на початку нульових з їх Freelancer і Rogue Squadron жанр зовсім закис і перестав радувати нас чимось тямущим. В останні роки, правда, ситуація змінюється: тут вам і дуже непогана Star Wars: Squadrons, і забута всіма Starlink: Battle for Atlas, і ось, будь ласка, Chorus. Красива, кінематографічна та драйвова, вона обіцяла стати всім тим, про що мріяли фанати жанру. І стала. Частково.
Як і симулятори перегонів. І навіть на тлі нехитрої Squadrons новинка здається швидше аркадою, ніж «симулятором». Тут не потрібно витрачати годину свого часу тільки для того, щоб запам’ятати управління, а найменша помилка не призводить до геймовера. Хтось скаже: попса і видалить. А хтось зрадіє. Воно. Ось я належу до останніх. Я поважаю серйозні симулятори, але часом хочеться відчути себе всемогутнім Люком Скайуокером або Веджем Антіллес (просунуті знають, про кого я).
Почнемо з гарного. Chorus – це красиво. Дуже. Я тестував гру на PS5, і так, мабуть, що це реліз свіжий. Чітка, приємна картинка, безліч деталей, масштаб і, звичайно, 60 fps – все класно. Squadrons теж симпатична, але тут навіть вона здається старою.
Друге – управління. Корабель нашої героїні, Нари, дуже крутий, і управляти ним одне задоволення. Він швидкий і навіть може виконувати дріфт в космосі, що дуже важливо під час боїв. Бойова система теж інтуїтивна, але досить глибока, з масою апдейтів, які можна або шукати, або купувати, або заробляти, виконуючи квести. Насправді, саме боївка і мотивувала мене грати якомога довше — часом хочеться чогось такого. Chorus – це симулятор космічного винищувача, і нічого більше. І сам ігровий процес уже виправдовує усі гроші.
Читайте також: Огляд Star Wars: Squadrons – Космічний симулятор, якого чекали 20 років
Але. На одній боївці далеко не виїхати. А Chorus, будучи досить серйозною грою, що мало не наближається до таємничого і невизначеного статусу ААА, повинна була мати і сюжет — з озвучкою і всім таким. Як бачите, проект солідний та недешевий. Так от, якщо озвучка відмінна і актори впоралися на «ура», то все інше вже не так радує. Синопсис досить простий і типовий: Нара – у минулому член Культу, який прагне домінувати над усім живим у Галактиці. Він поклоняється Великому Пророку і готовий убити мільярди, аби придушити опір. І ось під час однієї такої місії Нора вирішує, що з неї досить. Зарізавши мільярд, вона не знайшла сили убити ще одного нещасного, і розпрощалася з Культом.
Так починається основна історія – Нора проти Культу, Культ проти Нори. Герой із неї, звичайно, так собі — і не цікаво, і не надто співпереживається. Але в Chorus є парочка цікавих персонажів, і нехай діалоги сухі, актори намагаються, як можуть. Але чи мотивує мене ця історія? Не дуже. Мені не подобається її напущена серйозність: не люблю я, коли з серйозною міною намагаються розповісти зовсім не надихаючу історію. Емоції треба заслужити, а якщо вже не виходить, то краще бути простішим. І якби тут було більше гумору і запалу, і грати теж хотілося б більше. А так я іноді відчував себе заручником геймплею, бо якщо мені не подобається шутер, я просто вибираю наступний. А у випадку з космосимом будьте ласкаві їжте, що дають. І один той факт, що в самому кінці взагалі настає якась туга (вдаватися до подробиць не буду), явно не допомагає загальному враженню.
Читайте також: Найкращі ігри 2021 року
Chorus складно описати двома словами. З одного боку, перед нами прекрасний аркадний космосим, що виглядає по-справжньому сучасно. З іншого, досить вторинна історія і дуже тугий фінал, який трохи псує загальне враження. Але ситуація трохи витягує вартість: 40 доларів за проект, який виглядає і грається, як реальний блокбастер – непогано. Я навіть сказав би, добре. І якщо у вас настрій політати в космосі та постріляти в своє задоволення, то Chorus може стати дуже непоганим варіантом.
Читайте також:
Leave a Reply