Мабуть, важко переоцінити важливість оригінальної Crysis. Про неї було стільки сказано, стільки написано, що щось нове сказати буде дуже складно. Еталон шутера у відкритому світі, технодемка, роздута пустушка — скільки людей, стільки й думок. Але одне заперечувати не можна: колись найбільш вражаюча гра, яку могли потягнути тільки суперкомп’ютери, залишається дуже красивою і в 2021. Це дивовижно, але навіть зараз мільйони гравців не знають, наскільки переконливо може виглядати цей шутер від Crytek. І тільки тепер ультимативна версія оригіналу — та його двох сіквелів — стала доступною найширшій аудиторії.
Оскільки ми говоримо про ігри, які розпочали свій шлях у 2007 році, я не особливо заглиблюватимуся в опис кожної з них. Скажу лише, що я, як і дуже багато хто, вперше доторкнувся до Crysis не в найкращий момент на не найкращому залізі. Нехай цей шутер і вважався таким собі бенчмарком для найпотужніших комп’ютерів, це не завадило йому вийти і на консолях того покоління. Зізнаюся, навіть на PS3 це було круто, але це була зовсім інша гра, що лише віддалено нагадує те, у що рубалися критики. Порт мав багато проблем, від графічного даунгрейду до вирізаних рівнів, і тільки зараз (в ідеалі — на PS5) консольні гравці зможуть побачити, як воно мало б виглядати.
Чому я вдаю, що ремайстер вийшов тільки зараз? З двох причин. По-перше, тільки зараз вийшла трилогія, в рамках якої я його розглядаю. По-друге, імениті майстри портів Saber Interactive не дуже добре впоралися зі своєю роботою вперше і останній рік провели за численними патчами оригіналу. І лише зараз їхню роботу можна назвати завершеною. Багів майже не залишилося, роздільна здатність та кадрова частота підскочили до потрібного рівня. З’явилося трасування променів, але чомусь не у всіх іграх.
То що ж, чи варто купувати трилогію? Якщо ви консольний гравець, то так, безумовно. Повертатися в Crysis через десять років — це вражаючий досвід. Знаєте, як це завжди буває, що улюблена гра в пам’яті завжди виглядає краще, ніж насправді? Мені про це наочно нагадала Super Mario 3D All-Stars. Так ось, Crysis Remastered Trilogy – це рідкісний приклад, коли стара гра виглядає рівно так, як ви очікували.
Десь через 10 хвилин після початку гри, після того, як бравий загін спецназівців приземляється на тропічний острів, що кишить північнокорейцями, наш герой нарешті вибирається з тіні і опиняється на пляжі. Це той самий «вау-момент», коли двигун гри може вперше зіграти м’язами і похвалитися небаченим до цього освітленням і фізикою. У багатьох відеоігор є такі моменти, але всі вони з тих пір перестали вражати. Всі – крім Crysis.
Читайте також: Огляд Marvel’s Guardians of the Galaxy — Неймовірно красиво і напрочуд душевно
Якщо з чим ремастер і впорався, це з графічним апгрейдом, однак решта викликає певні питання. Візуальний ряд добре омолоджує гру, але коли починається стрілянина, то розумієш, що за сучасними мірками це не такий уже й бадьорий шутер. Цілитися все ще складно, а ШІ все ще «бачить» гравця в стелс-режимі за п’ять кілометрів до своєї бази. Хоч би скільки років я грав, навчитися непомітно підкрадатися до ворогів я так і не зумів. Та й не хочеться мені – Crysis гарна, коли панує хаос.
На відміну від тієї ж Far Cry, Crysis робить головного героя кращим за інших, але не перетворює його на супермена. Якщо в Far Cry 6 протагоніст навіть в одних трусах здатний пережити постріл з танка, то тут вистачить одного спритного корейця, щоб все зіпсувати. Я вже якось забув, якими складними були колись відеоігри.
Незважаючи на всі покращення сіквелів, вони ніколи не будуть так само вражати, як і оригінал. Це пов’язано, зокрема, з їх коридорним геймдизайном. Тут немає такої свободи дій, проте ігровий процес став значно кращим. Стрілянина якась більш сучасна, а візуальний ряд нагадує еммеріхівські блокбастери доковідних часів. 4K, 60 FPS – все просто чудово.
Читайте також: Огляд Far Cry 6 – Тональний дисонанс
Це можна сказати і про другу, і про третю частину. Я не робитиму якихось оцінок самих сіквелів: за стільки часу всі вже встигли скласти свою думку і немає сенсу додавати мій голос до мільйона інших. Я можу хіба що сказати, що найскладніше мені було повертатися до третьої, найбільш лінійної частини, яка дуже мало чим нагадує оригінал. Я ціную бажання розробників рухатися вперед, не обтяжуючи себе минулим (раджу тим же зайнятися Ubisoft), проте є причина, через яку гравці рідко обговорюють сіквели, і особливо третій епізод. Я б сказав, що бажання максимально близько наблизитись до рівня та структури голлівудських бойовиків (а третя ще й досить коротка) нашкодило франшизі, яка вже давно втратила свою актуальність.
Crysis Remastered Trilogy зуміла порадувати мене навіть більше, ніж я сподівався. Нарешті, через стільки часу, вийшла еталонна версія видатного шутера, і він, уявіть собі, все ще гарний. Єдине, що незрозуміло, це чомусь не вийшло окремої версії для PS5. Навіщо обмежувати себе версією для PS4 із зворотною сумісністю? Цього я не знаю. Але навіть так я задоволений релізом.
Вердикт
Crysis Remastered Trilogy – це цікавий реліз для всіх, але особливо він важливий для гравців на консолях, які багато років були змушені задовольнятися неповноцінними версіями культового шутера. Але тепер, з 4K картинкою, 60 fps і навіть десь із трасуванням променів, ці ігри знову повернули собі актуальність. І якщо успіх цієї збірки означатиме воскресіння серії, у виграші залишаться усі.