Місяць лютий видався для користувачів PlaySation відмінним: в добірці Plus вони одержали не тільки свіже видання Control з усіма доповненнями, але й абсолютно нову і ексклюзивну гру під назвою Destruction AllStars для PS5. Правда, захвату остання викликала менше, ніж творіння творців Макса Пейна – багато в чому тому, що особливого піару ця новинка не отримувала, і крім кількох ефектних, але неінформативних роликів, про неї ми не знали рівним чином нічого. І ось ми провели з грою тиждень, хоча побачити все, що вона може запропонувати, можна було буквально за годину-дві. Так чи варто витрачати час на нового представника жанру «автомобільного бою», або навіть безкоштовно він не потрібен? Розберемося.
Destruction AllStars – це, як я вже згадував, відеогра мого улюбленого жанру vehicular combat, де мета завжди одна – знищити машину суперника. Машина тут – не більше ніж зброя. Як доводять багато представників жанру, ніякі там гонки, що асоціюються з автомобілями, взагалі не обов’язкові – згадаємо ту ж Onrush. Втім, якщо в ній ми все ж ганяємо по якійсь подобі треку, то тут усі рівні являють собою гладіаторські арени, прямо як в Rocket League – ще одній грі, яку постійно ставлять у порівняння.
Створенням займалася англійська студія Lucid Games, прекрасно знайома з автомобільними жанрами. У 2017 році вона допомагала розробляти жахливу Need for Speed Payback, а ще до того її засновники працювали в Bizarre Creations, відомій по таким іграм, як Metropolis Street Racer і Project Gotham Racing.
Загалом, досвід є, бюджет теж є, як і великий видавець. Начебто все добре, однак майже відразу такі ось ветерани індустрії стали робити помилки. Наприклад, призначивши за гру ціну в 70 доларів, яку, впевнений, не заплатив би ніхто. І тільки в кінці 2020 року стало зрозуміло, що слід піти шляхом Rocket League і Fall Guys, і зробити тайтл по суті безкоштовним, сподіваючись, що захоплюючого ігрового циклу буде достатньо для того, щоб зібрати базу відданих шанувальників, яким можна буде і мерч продати, і всілякі косметичні прикрашалки.
Читайте також: Огляд Marvel’s Spider-Man: Miles Morales – Повернення (іншого) Людини-павука
Але давайте забудемо про ціни і обіцянки, і просто спробуємо пограти. Що ж виходить? Перші враження – дуже позитивні. Як рідкісний ексклюзив для PS5, Destruction AllStars намагається використовувати всі унікальні фішки системи. Вперше за довгий час оживають усі вібромотори всередині контролера, та й в адаптивних курків з’явилося призначення! Та й сам ігровий процес ну дуже мені сподобався – багато в чому тому, що чогось такого я і очікував. Швидкі раунди займають не більше пари хвилин, а в кінці переможцем стає той, хто знищить більше машин.
Так що ж, це повна копія Destruction Derby, запитаєте ви (якщо, звичайно, вам дотатньо років, щоб її пам’ятати), і я відповім негативно. У розробників була своя досить оригінальна ідея – дозволяти гравцеві у будь-який момент з машини вибиратися і бігати по арені на своїх двох. Саме це виділяє Destruction AllStars на тлі всіх аналогів. Це, взагалі-то, класна ідея, яка виконана непогано: самі матчі починаються з того, що всі учасники вибігають на арену і намагаються якомога швидше всістися у першу-ліпшу машину. Коли ж машина знищується, нас з неї катапультують і пропонують підшукати нову (машини час від часу переміщуються на платформи) – або ж вкрасти її у суперника. Практично на будь-який ворожий автомобіль можна залізти для того, щоб або спробувати його викрасти, або просто підірвати.
Такий ось ігровий цикл дозволяє створити дуже динамічну гру, де не буває моменту спокою, або, не дай бог, нудьги. Гравці носяться по невеликих аренах, як очманілі, розбиваючи машини і збиваючи на смерть людей. Персонажів у грі всього 16, кожен зі своїм дизайном, озвученням, унікальним умінням і машиною. Хтось може лишати навколо міни, а чиясь машина стає повністю невидимою. Спеціальні вміння заряджаються в процесі матчу.
На цьому опис Destruction AllStars можна закінчити. Тут є кілька режимів, але всі вони вимагають від гравців того ж – знищити суперників і вижити. Мабуть, найцікавіший з них – це Gridfall, який працює за правилами battle royale, тобто переможцем може стати лише один виживший. В процесі битви можна заробити життя шляхом знищення суперників, проте їх легко і втратити, оскільки крім ворогів потрібно побоюватися арени, яка стрімко розвалюється, що загрожує відправити гонщиків у безодню.
Читайте також: Огляд Scott Pilgrim vs the World: The Game – Complete Edition – Стороннім вхід заборонено
Як я вже сказав, грати – до біса захоплююче. Яскрава, вкрай проста по суті гра не вимагає ніякого звикання до управління і не тероризує новачків. Самі «заїзди» короткі, і, з огляду на стрімку швидкість включення всіх ігор на PS5, гру хочеться вмикати навіть на пару хвилин – наприклад, після закінчення першого тайму футбольного матчу.
Я хвалив візуальний ряд, аплодував геймплею, але ніяк не відзначив звук. А що ж звук? Чесно – нічого хорошого. Почнемо хоча б з того, що, крім головної композиції, яка звучить під час вибору режиму і пошуку гравців, в Destruction AllStars музики немає. Всі бої відбуваються на тлі какофонії вибухів і, якщо вам так хочеться, лайки і криків учасників звукового чату, однак якихось там музичних треків немає взагалі. Це… ну дуже безглуздо.
Усі персонажі озвучені, а матчі супроводжуються репліками коментаторів, але, знову ж таки, хвалити нема що. Репліки всіх учасників односкладові і нецікаві, ну а коментатори повторюють одне і те ж і швидко починають дратувати.
Але головна біда Destruction AllStars зовсім не у звуці, а у глибині. Як виключно багатокористувацька гра (з мало потрібним аркадним режимом на випадок, якщо у вас відключать інтернет) без режиму з розділеним екраном, вона створена для того, щоб підсадити гравців, і не відпускати їх інтерес. Але навіть з огляду на всі ці оригінальні нововведення жанру, я сумніваюся, що цей тайтл не набридне своїм гравцям вже найближчим часом. Вся справа в тому, що тут дуже мало контенту. Персонажів – достатньо, але не в них справа; у грі зовсім мало арен. За особистим відчуттям, тут не більше трьох локацій, загальних у всіх режимах. Вони і між собою якось не особливо розливаються, а інших просто немає. Творці обіцяють, що у них вже в планах є контенту на рік вперед, але мені чомусь здається, що мова йде про все те, що вони вирізали, коли дізналися, що потрапили у PS Plus.
Виходить, що «чіпляти» Destruction AllStars може тільки ігровим процесом. Якщо вам він, як і мені, ну дуже сподобався, то вас може і вистачить надовго. Цього вже достатньо для того, щоб поставити на фон подкаст і насолоджуватися бездумним хаосом кілька місяців, поки відіб’ються всі ачівки і мотивувати буде нічим. Але якщо говорити об’єктивно, то цю гру, швидше за все, чекає доля вищезгаданої Onrush, забутої і залишеної своїми творцями майже відразу. А шкода – вона ж була непоганою (коли працювала).
Читайте також: Огляд Star Wars: Knights of the Old Republic II: The Sith Lords для мобільних пристроїв
Не допомагає грі і відсутність якоїсь мотивації піднімати свій рівень. З кожною новою цифрою гравець отримує тисячу монеток, які можна витратити на кастомізацію персонажів. Втім, кастомізація – занадто гучне слово. По суті, купити ми можемо скіни, що змінюють колір одягу і машини конкретних героїв, а також фразочки, або анімації для персонажів (під час гри можна натиснути на хрестовину, щоб подражнити суперника). І це все. Майже все можна купити за гроші, зароблені в процесі гри (хоча процес цей довгий), але дещо доступне тільки тим, хто придбає віртуальну валюту за дуже навіть реальні гроші. Неприємно таке бачити в ексклюзиві від PlayStation, але, у всякому разі, на ігровий процес покупки ніяк не впливають – це тільки косметичні зміни, які навряд чи хтось взагалі помітить у такій швидкій грі.
На самому старті Destruction AllStars страждала від деяких неприємних моментів, коли, наприклад, звуковий чат потрібно було самому вимикати перед кожним новим спарингом (в налаштуваннях опції позбутися від нього не було), проте після патча така проблема відпала. Але що не зникло, так це кричущий дисбаланс. Тут абсолютно точно є герої, які набагато сильніші за інших; той же Blue Fang з тигровою маскою володіє неймовірно потужною машиною, здатною знищити суперника одним дотиком. Саме ті, хто його «майнять», найчастіше стають переможцями.
Інша проблема – у самих режимах. По суті, залишається зламаним найкращий – Gridfall. Так, головна мета тут – вижити, але якщо переможців після закінчення п’яти хвилин кілька, то виграє той, у кого більше життів (які накопичуються після знищення машин ворогів). Це призводить до того, що у самому кінці раунду гравці просто відмовляються вплутуватися в бій, відсиджуючись на платформах з машинами, розуміючи, що тягнути час – стовідсотковий шанс або виграти, або домогтися нічиї, тим більше що «боївка» на ногах відверто убога – герої можуть штовхатися, і не більше.
Вердикт
Destruction AllStars – це чудова гра, яка, здається, вийшла занадто рано. Я хочу особисто потиснути руки тому, кому в голову прийшла ідея створення такої динамічної гри з такою чудовою механікою, але навіть безкоштовно вона все одно надто бідна на контент, щоб захопити гравців на довгий період. Якщо у найближчі два місяці Lucid Games не додасть нові режими і арени, то про новинку забудуть абсолютно всі.
Читайте також: