Коли Кейта Такахасі показав світу Katamari Damacy в 2004 році, реакція гравців була приблизно однаковою: що… це? І справді, що? І чому в 2020 році, через 16 років після релізу, все ще виходять ремастери, і народ продовжує це скуповувати? Це дивна, незрозуміла і неймовірно чарівна франшиза, яка відмовляється старіти або втрачати актуальність, але зрозуміти всю її красу можна, тільки спробувавши самому.
Мені здається, багато з тих, хто за своє життя так і не пограв у “споконвічно” японську гру, представляють, що всі вони приблизно такі ж, як Katamari Damacy – дивні, ексцентричні і, за відсутністю кращого слова, рендомні. Це, звичайно ж, не так, проте заперечувати культовий статус Katamari не можна: спочатку не більше, ніж шкільний проект, вона переросла в справжній бренд з масою сиквелів і спін-оффів. Але якщо у вас руки так і не дійшли до оригіналу на PS2, або ж ви взагалі про серію не чули, то остаточний реліз Katamari Damacy REROLL на всіх сучасних платформах (ну, не рахуючи, технічно, PS5 і Xbox Series X, які підтримують її за зворотною сумісністю) просто не залишить вам вибору.
Що таке Katamari Damacy Reroll? Це ремастер оригіналу 2004 року, який зберігає всю її суть, але дозволяє грати у роздільній здатності Full HD. А що це за гра така? Чесно, мені складно придумати і жанр, і будь-які порівняння. Незважаючи на солідний вік, у Katamari все ще немає аналогів, тому її жанр і правда можна просто назвати… «катамарним»? Ну, технічно це головоломка від третьої особи, але хіба такий опис комусь щось пояснить?
Увага: буде дивно. Готові? Отже, по «сюжету», якщо його можна таким назвати, Король усього Космосу неабияк напивається і ненароком знищує всі зірки і планети, залишаючи недоторканою тільки Землю. Він визнає свою помилку, але повертати все на місце не планує – це завдання він доручає своєму п’ятисантиметрову синові. Так гравцям доводиться брати на себе управління Принцом, який повертається на Землю, озброївшись «катамарі» – чарівною кулею, яка приклеює до себе будь-який об’єкт, менший за неї. Чим довше він… закатує всілякі дрібнички з Землі, тим більше стає його куля, і тим більше об’єктів можна приклеїти. А твір мистецтва, який вийшов, можна відправити в космос, де він перетворюється на одне з небесних тіл.
Читайте також: Огляд Hyrule Warriors: Age of Calamity – Зельда, але не та
Видихнули? І справді, куди вже дивніше. При цьому презентація Katamari Damacy Reroll не відстає: дивацтва тут на кожному розі. Але нічого не вдієш: вірте чи ні, в цьому і полягає чарівність цієї серії ігор.
Взагалі, моє знайомство з Katamari почалося не на PS2, як це зазвичай буває, а на PS Vita, з релізу Touch My Katamari. За своєю суттю ігри однакові, але саме оригінальна Damacy залишається, напевне, найулюбленішою у шанувальників. Але що в ній такого?
По суті, вище я вже описав увесь геймплей. Я згадував «катамарний» жанр, але насправді Katamari Damacy Reroll можна запросто прозвати і ємним словом «закатувалка». Тому що це, по суті, все, що ми робимо: після вибору рівня ми опиняємося в новій локації, де потрібно закатати кулю певного розміру – або закатати у неї якийсь конкретний об’єкт, будь то павук, яйце або щось ще. Але є ліміт по часу, і якщо не встигнути, то доведеться починати все спочатку.
Ігри цієї серії завжди здавалися мені напрочуд розслаблюючими – це незважаючи на таймер, який мене завжди напружує. Ігровий процес може й дивний, але до біса захоплюючий, а самі ігри, при всьому своєму дивацтві, крім як чарівними (я використовую це слово вже не у перший раз) не назвеш. Чарівно все: маленький Принц, що бігає по своїй сферичній планеті немов тезка з повісті Антуана де Сент-Екзюпері, заставки між рівнями, сам «сюжет», завдання… але якимось чином кожен елемент здається доречним. Уся ця чудасія так склеєна, що виходить справжній витвір мистецтва.
Ми говоримо про ремастер вже давно не нової гри, тому певна архаїчність неминуча. Правда, відноситься це рівно до одного елементу: до управління. Воно не ідеальне. Вибрати можна з двох пресетів: класичного і простого. Перше – це жесть ще з PS2, що вимагає затискати відразу два аналогових стіки для того, щоб кудись покотитись. Незручно. Друге трохи простіше – тут вистачає одного стіку. Але і тут до ідеалу далеко: для того, щоб змінити напрямок, потрібно нахилити стік або вперед, або назад, а не в напрямку, в якому хочеться піти. Це нелогічно і вимагає довгого звикання.
Читайте також: Огляд Part Time UFO – Симулятор (інопланетного) гастарбайтера
Але в іншому все просто відмінно. Великі, розмашисті локації наповнені всілякими предметами (більше 1400 найрізніших!), а арт-стиль ні на крапельку не застарів. А звуковий супровід і зовсім крім як геніальним не назвеш: кожен рівень зустрічає гравця якимось новим найкрутішим треком у найрізніших жанрах. Музика – приголомшлива, і ніяк інакше.
Технічно від ремастера я очікував більшого. Картинка чітка, а від великих пікселів PS2 не залишилося і сліду, але всі предмети все одно вкрай незграбні, та й кадрова частота не вражає. І дуже хотілося б побільше модернізації. Тільки що вийшли консолі нового покоління, але де 4K патч? Додати сюди ще 60 fps у такій роздільній здатності, і буде цукерочка. Але розробники ніби не усвідомлюють, яка дата на календарі.
Сьогодні ж ми обговорюємо версію для PS4 – вона з’явилася недавно. А ось версія для Switch вже не нова, і там, несподівано, управління краще.
Вердикт
Katamari Damacy REROLL – це легендарна гра-головоломка, у якої все ще немає аналогів, не рахуючи численних сиквелів. Чарівна, дивна і напрочуд захоплююча, вона залишається шедевром, який повинні спробувати всі.