Серія Mafia – це щось особливе. Хоча б тому, що ігор в такому сеттінгу просто немає. Якщо вам подобаються гангстери, мафіозі і музика п’ятдесятих, і вам було мало L.A. Noire, то Mafia II: Definitive Edition безперечно для вас. Але з одним дуже великим «але»: гра, яка і раніше не вважалася величезним шедевром, отримала дуже лінивий ремастер, який є повною протилежністю Saints Row 3 Remastered.
Емпайр-Бей, п’ятдесяті роки. Засніжені вулиці міста похмуро зустрічають Вітторіо Скалетту, який повернувся з війни. Вже один раз спійманий, він досить швидко повертається до злочинного життя. Перестрілки, погоні і густа атмосфера п’ятдесятих – в цьому вся «Мафія». Друга частина ніколи не вважалася чимось надзвичайним, але у неї й до сьогодні безліч шанувальників, які цінують автентичність світу, цікавих персонажів і непоганий, хоч і набитий штампами, сюжет. На жаль, до їх числа не належать хлопці з Hangar 13, які подарували нам відверто поганий подарунок. «Ультимативне видання» вже ставшої класикою гри виявилося не тим, на що ми сподівалися.
Читайте також: Огляд Saints Row: The Third Remastered – Еталонний ремастер
Але почнемо з хорошого. Сюжет, історія, герої і світ гри залишилися все такими ж класними, як і раніше. Навіть у 2020 році на Емпайр-Бей дивитися – одне задоволення. Осучаснене освітлення, колишній арт, непогано оновлений зусиллями компанії D3T Limited, і гангстерський сюжет так само хороші, як і раніше. Багато що дійсно підтягнули: текстури виглядають набагато краще, ніж в 2010 році, а саме місто виглядає чудово. Кращими стали і самі персонажі – нехай їм все також бракує емоцій, текстури обличчя безумовно стали краще. Що ще приємніше, в комплект входять всі платні доповнення – The Betrayal of Jimmy, Jimmy’s Vendetta і Joe’s Adventures.
На цьому плюси закінчуються. Я не люблю лаяти ігри, але в даному випадку скажу, що очікував більшого. Наприклад, хоча б 60 FPS на PS4 Pro. Замість цього нам пропонують максимум 30 FPS, та й ті дуже часто провисаючі. Уже це виправдати дуже складно – Mafia II не така вже й вимоглива гра. Далі – гірше: постійні глюки зі звуком, елементи UI, що відмовляються зникати (немає у мене аккаунта 2K Games, і не треба!), Проблеми з ШІ, вильоти і частий pop-in текстур… і це далеко не все, чого можна очікувати. Це, знову ж таки, ми говоримо про Definitive Edition гри десятирічної давності.
Читайте також: Огляд Minecraft Dungeons – Diablo для будь-якого віку
За всім цим неподобством взагалі-то криється харизматична і захоплююча гра з безсмертною історією і протагоністом, який заслуговує згадування в одному ряду з Ецио Аудиторе, Джоном Марстоном і Семом Фішером. І в неї можна грати – якщо закрити очі на міріади недоліків. Та я от закривати очі не люблю. Але, знову ж таки, і заперечувати численні позитивні сторони Mafia II мені не хочеться.
Mafia II переведена і озвучена російською мовою, але слабо. Погана якість звуку, слабка гра Владислава Коппа, Микити Прозоровського та інших, вкупі з відцензуреною локалізацією (нагадаю, що свого часу гра побила рекорд The House of the Dead: Overkill за кількістю лайки), де гангстери виключно чортихаються, залишають неприємне враження і б’ють по реалізму. Але вибрати англійську озвучку, залишивши російські субтитри, не можна.