Чесно зізнаюся з самого початку: за огляд PONG Quest я взявся з цікавості. Це не найгірша причина ознайомитися з грою, але і не обов’язково найкраща. Пам’ятаючи про такі експерименти, як Golf Story і Pool Panic, я з цікавістю поглядав у бік PONG Quest – нової гри від Atari (так, тієї самої), яка обіцяла взяти за основу рудиментарний Pong, пращура всіх відеоігор, і перетворити його в барвисту РПГ. Звучить маячнею… а раптом вийде?
Як виявилося, вийде, та не дуже. Сперечатися не буду, ідея «омолодити» таку гру-динозавра мені дуже сподобалася. Взяти за основу класику, додати парочку елементів Breakout і начепити, якимось чином, РПГ складову (можливо, надихаючись роботами Sidebar Games), і може вийти цукерочка. Теоретично.
За сюжетом (так, сюжетом), ми граємо за Ракетку, яка потрапила у службу короля. Він доручає нам знайти і забрати собі чотири артефакта для того, щоб покласти край злим силам, які просочуються крізь «Страшні двері». Структура PONG Quest – це класична Zelda, тільки без головоломок, з випадковими зустрічами з Pokémon і боями у вигляді Pong.
Читайте також: Огляд Fury Unleashed – Стара пісня на новий лад
Цікаві моменти – є. Тут (відносно) багата система кастомізації, що дозволяє нарядити Ракетку так, як нам завгодно. І з перших хвилин тутешній яскравий векторний стиль мені сподобався: варіантів оформлення багато, та й світ начебто барвистий. Наша подорож супроводжується приємною музикою, а NPC розмовляють забавним (і англійською, перекладу на російську немає) стилем. Непогано ж?
Як я вже згадував, структура гри – традиційна зелдовська. Ми опиняємося в підземеллі і ходимо по різних кімнатах, попутно воюючи з випадковими ворогами в стилі Pokémon. Перші кілька боїв мені сподобалися: я давно не грав у Pong. Тим більше, що формулу злегка модифікували: з’явилися спеціальні м’ячики, кожен зі своїми особливостями. Якісь з них йдуть по особливій траєкторї, якісь створюють щити або лікують гравця. Варіацій – багато. При цьому кожен відбитий м’яч потихеньку забирає здоров’я у нашого протагоніста, так що нескінченно грати в пінг-понг не вийде.
Ця система не позбавлена проблем. Вона гарантує те, що наш герой обов’язково втратить частину HP після кожного протистояння, причому лікуватися можна тільки одним способом – під час бою, використовуючи спеціальні м’ячі. Це означає, що такі ось лікувальні м’ячі носити з собою обов’язково, жертвуючи при цьому іншими м’ячами. Дуже незручна система, явно не продумана до кінця. Зрештою я зрозумів, що найпростіший шлях до перемоги – ігнорувати всіх ворогів крім боса. Така тактика вкоротила і без того нетривалу гру.
Читайте також: Огляд Animal Crossing: New Horizons – Ліки від депресивної реальності
Знову ж таки, на папері – забавно. Звідти і виникала моя цікавість. Але якщо у Golf Story існував не тільки сюжет, а й різні світи і цілі квести, то в PONG Quest все ну дуже вже просто. Під час гри ми апгрейдимось, так, але на цьому вся глибина і закінчується. А всі битви виходять абсолютно однакові, тим більше, що міняти м’ячик під час бою незручно. Складно і запам’ятати, який що робить. Спочатку мені сподобалися гумористичні діалоги, але незабаром я став обходити стороною ворогів, абсолютно один до одного ідентичних. Музика, знову ж таки, непогана, але вона так часто повторюється, що її починаєш ненавидіти.
PONG Quest включає в себе і класичний (а також модифікований) Pong – можливо, він і є кращою її частиною, тим більше що грати можна з другом як в локальному, так і онлайн-режимах. Правда, останній вже трохи більше, ніж повністю мертвий.
Читайте також: Нервуєте? Десять відеоігор для того, щоб максимально розслабитися під час карантину
В іншому це гранично проста гра з цікавою ідеєю, але слабким виконанням. Тут просто нічого робити: пройшовши одне підземелля, ви побачите все, що вона може запропонувати. Всього таких світів тут п’ять – кожен нібито натхненний тією чи іншою класичною грою Atari. Але слабкий ШІ і відсутність якихось нових ідей крім тієї, що можна прочитати в назві, відбивають будь-яке бажання до неї повертатися.
Leave a Reply