Протагоніст на екрані з надлюдською швидкістю мчить вперед, перестрибуючи стіну вогню і на ходу розстрілюючи десяток літаючих гадів, що плюються кислотою. Ось вони – заповітні двері, після яких можна перепочити. Або потрапити у ще гіршу ситуацію. На карті – незрозумілий лабіринт, а шкала здоров’я загрожує викликати панічну атаку. У сотий раз я замислююся, а чи потрібне воно мені. Чому я знову включив Returnal, якщо знаю, що за годину-другу я знову буду відчувати образу, злість і розчарування після чергової безглуздої смерті. Складно сказати, навіщо. Я, очевидно, відчуваю якісь почуття до новинки від Housemarque, але вона не відповідає взаємністю.
Returnal складно пояснити і її складно описати, особливо коли не хочеться людей від неї відвернути. Навіть численні трейлери навряд чи змогли розкрити всю її красу: на якихось тайтл виглядає, як психологічний трилер у дусі Gone Home, а на якихось – як безпросвітний bullet hell у дусі Enter the Gungeon. Насправді ж впливів і жанрів переплітається так багато, що залишається тільки їх перерахувати, але навіщо? Легше розповісти не те, що це за гра, а те, які емоції вона викликає.
В основі Returnal лежить історія про космічну першовідкривачку, чий корабель впав на поверхню незвіданої планети під назвою Атропос. Одержима бажанням дізнатися походження таємничого сигналу «білої тіні», Селена Вассос з корпорації АСТРА вибирається з обвуглених останків свого космольоту і відправляється на пошуки відповідей. Але замість них з’являються тільки нові і нові питання. Чому поверхня нового світу усипана трупами її самої? Як вона може чути власний голос на записах, залишених там, де вона не була? І що сталося з розвиненою цивілізацією, яка нібито вмить зійшла з розуму? І головне, як повернутися додому?
Творці Returnal хотіли перш за все викликати у гравця почуття безпорадності, клаустрофобії і паніки. Селена не може не тільки повернутися додому, у неї навіть немає свободи померти – кожна її смерть повертає її на вихідну точку біля розбитого корабля. Все, що можна робити – це знову йти вперед і досліджувати такі знайомі і такі нові руїни древньої епохи.
Returnal можна описати, як шутер від третьої особи з елементами roguelike і метроідванії. Тут немає збережень, і кожна смерть повертає нас на самий початок. Це жорстока гра, яка не пробачає помилок і вимагає досконалості. Після кожного рестарту все перемішується, і планета постає в новому світлі, зі свіжими лабіринтами, новими ворогами і перемішаною зброєю і бонусами. Все залежить не тільки від скіла гравця, але і від успішності і навіть тактики. Світ Returnal ділиться на кілька величезних локацій, кожна зі своїм фінальним босом – можна згадати безліч двомірних аналогів на кшталт Dead Cells. Перемігши його один раз, боса можна не проходити, проте кожна смерть все одно повертає далеко назад, тим самим ставлячи гравця перед вибором – або поспішати до боса, пробігаючи повз ворогів і лут, або неспішно досліджувати кожну кімнату з надією знайти апгрейд, який допоможе в бою. Що краще – ризикнути всім і втратити півгодини, або підготуватися як слід, щоб потім, можливо, залишитися ні з чим через дві години поневірянь?
Читайте також: Огляд Disco Elysium: The Final Cut – Легендарних РПГ стало більше
Як більшість «рогаликів», Returnal пропонує гравцеві поставити все на кін і самому вирішити, сподіватися на удачу чи ні.
Кожне нове «обнулення» повертає Селену до вихідного стану: в руці – слабенький бластер, а костюм без апгрейдів, з мінімальною шкалою здоров’я. Але по ходу гри це можна змінити. Наприклад, Селена може знайти інопланетних паразитів, які присмоктуються до її костюму, обдаровуючи як позитивними, так і негативними ефектами. Так можна отримати реально важливі перки, які серйозно підвищать (а може, знизять) шанс гравця на успіх. Один раз я буквально ледь не пройшов двох босів поспіль завдяки одному паразитові, який постійно підліковував Селену, коли її здоров’я наближалося до нуля. Для мене це був головний ключ до успіху, і після я відчайдушно намагався знайти цей перк, але… повний рендом в Returnal означає, що бажаний лут може випасти раз на п’ять годин.
По світах також розкидано різну зброю, рівень якої залежить від рівня самої Селени на цій конкретної ходці. Можна навіть знайти корисні предмети, які дарують або який-небудь невеликий бонус, або навіть воскрешають гравця після смерті.
Returnal сповнена таємниць і розчарувань. Вона не щадить гравця і постійно загрожує йому втратою кількох годин часу. Все це звучить жахливо: я терпіти не можу такі ось ігри. І тим не менш, я граю. З першої ж хвилини щось заволоділо моєю увагою і змусило забувати все інше.
Можливо, секрет у світі, який намалювала фінська студія Housemarque, відома набагато менш масштабними проектами на кшталт Resogun, Alienation і Matterfall. Але отримавши від Sony Interactive Entertainment серйозний грант, вона збільшила кількість співробітників удвічі і взялася за створення найбільшої і найамбітнішої гри в своїй історії. Гри, яка б стала одним з головних ексклюзивних тайтлів на свіженькій PlayStation 5.
Ні, я б не сказав, що світ цей особливо оригінальний, але він вабить своєю загадковістю і атмосферою. Особливо допомагає звукове оформлення (важливо відзначити і підтримку тривимірного аудіо) і чудова робота актриси Джейн Перрі. Все це здорово, але… головне – це ігровий процес. До чого ж він крутий!
Читайте також: Огляд Outriders – Все добре, тільки нічого не працює
Складно сказати, скільки шутерів від третьої особи я бачив. Багато, взагалі. Дуже багато. Але мало які відрізнялися таким драйвом і таким чудовим управлінням. Housemarque спробувала зробити флагманський тайтл для PS5, і їй це вдалося. Не завдяки візуальному ряду, ні: в той час як гра може похвалитися симпатичною графікою і дуже вражаючими елементами частинок (коник студії), вона зовсім не тягне на титул найкрасивішої: в цьому плані її обскакали Demon’s Souls, Marvel’s Spider-Man: Miles Morales і Ratchet & Clank: Rift Apart, яка виходить незабаром. Ні, вона використовує перш за все унікальні можливості контролера DualSense, який знову, вперше після Astro’s Playroom, розкривається сповна.
Мені складно пояснити, який важливий тут цей геймпад, однак саме він дозволяє гравцеві відчути світ гри так, як не допоможе навіть сама просунута 4K-панель. Коли йде дощ, кожна крапля віддається в руки, причому в міру намокання протагоніста зменшується сила ефекту. Коли зарядився альтернативний режим зброї, контролер сповіщає про це відповідним звуком і потужною вібровіддачею. Ніби живий, геймпад гурчить і клацає в такт інопланетним істотам на екрані, що допомагає не тільки зануренню, а й геймплею: з якого боку виявиться щось цікаве, та сторона контролера і оживе. Це і додатковий динамік, і такий собі сабвуфер у руках – чудо техніки, взагалі. Чудо, про яке легко було забути після низки ігор з непереконливою імплементацією цих нових можливостей.
У справу вступають і адаптивні тригери, і ніхто не застосовував їх краще: в той час як більшість інших студій знати не знають, як їх використовувати (найчастіше їх просто роблять тугими з невідомої мені причини), Housemarque придумала геніальне по своїй простоті рішення: для того, щоб прицілитися, потрібно затиснути кнопку L2 наполовину, а для альтернативного режиму стрільби натиснути повністю. Це не тільки інтуїтивно, але і дуже зручно. У розробників, по суті, з’явилися додаткові кнопки.
Майже все вказує на те, що перед нами – ідеальний roguelike. Всі елементи, за що ми любимо жанр, тут, а для тих, хто ненавидить втрачати все, є навіть перманентні поліпшення, які дозволяють ставати трішки сильніше після кожної смерті, хоча, звичайно, якийсь реальний прогрес помічається тільки після перемоги над босом. Але в Housemarque намагалися зробити гру безкомпромісну, і значить, що багатьом вона не просто не сподобається, а стане поперек горла. Вже не перший рік ми говоримо про «повагу до часу гравців», адже чим старше ми стаємо, тим менше у нас часу присвячувати години нашого життя відеоігорам, а спробувати хочеться якомога більше! Але якщо свого часу ми лаяли Red Dead Redemption 2, то у випадку з Returnal залишається тільки розводити руками, тому що ось їй абсолютно плювати, наскільки ви зайняті. Якщо ви не готові присвятити їй годину-дві (а то і набагато більше) свого життя за раз, то, можливо, не варто і починати.
Читайте також: Огляд Hitman 3 – Відмінне, але передбачуване завершення трилогії
Це пов’язано з повною відсутністю збережень. На відміну від багатьох аналогів, Returnal не дає ніякої можливості продовжити розпочатий шлях, по суті вимагаючи, щоб її ви пройшли за одну ходку. Єдиний спосіб не починати все з початку – це переводити консоль в сплячий режим тоді, коли вам хочеться взяти перепочинок. Але навіть не думайте включати щось інше або оновлювати систему (заздалегідь вимкніть автоматичне оновлення в налаштуваннях). І моліться, щоб гра не вилетіла і не відключили електрику.
На превелику силу, але я можу прийняти таке рішення. Воно змушує ще більше перейнятися душевними переживаннями Селени, яка теж опинилася під замком, без можливості покинути світ, який хоче її знищити. Якийсь шанс взяти паузу – це померти, як і у гравця єдина можливість зав’язати – це програти. Виходить така цікава синергія реального та віртуального світу, яка, з одного боку, додає ще одну нову площину сприйняття, а з іншого банально заважає тим гравцям, які не хочуть або не можуть опинитися в заручниках однієї гри, тим більше що на горизонті вже інші цікаві новинки – чого тільки Resident Evil Village варта!
Але це все та ж розмова, яку ми вели після релізу Demon’s Souls. На питання про те, чи варто було тоді додати легкий режим для тих, кому був не по силах характерно суворий стиль гри, розробники відповіли негативно, пославшись на небажання пожертвувати авторським баченням її творців. Так і тут зручність і комфорт протиставляються основним ідеям жанру, і виграв останній. Я поважаю бажання залишатися вірним собі, і Sony за те, що дозволила творцям нічим не жертвувати, хоч і визнаю, що саме через таку особливість, швидше за все, буду змушений залишити гру до повного її проходження. Хотів би я, щоб Returnal була більш традиційним шутером від третьої особи з точками збереження і лінійною прогресією? Це просто не має значення. Догодити всім не можна, і ніколи не потрібно намагатися, інакше ніхто не буде йти на ризики.
Огляд гри робився на консолі PS5
Вердикт
Майже забувши про його існування, я ледве не пройшов повз один з найбільших релізів цієї весни і завідомо однієї з кращих ігор PS5 цього року. Returnal – це найкраще творіння Housemarque, яка ще ніколи не була настільки амбітною і впевненою у своїх силах. Це сувора, надскладна, динамічна новинка, яка лякає і зачаровує, і яка перевершила всі мої очікування. Її пройде далеко не кожен, але спробувати повинні всі.