Коли я дізнався про запланований ремастер Saints Row: The Third, я відреагував так само, як і більшість – ніяк. Deep Silver в останні роки активно намагалася повернути актуальність франшизі, яка і в найкращі свої часи була не більше ніж «хорошим клоном GTA». Так що від перевипуску Saints Row: The Third – ігри, яка виглядала посередньо ще на момент свого виходу в 2011 році – я не чекав зовсім нічого. Вже точно я не думав, що незабаром буду говорити про те, що Saints Row: The Third Remastered – це один з кращих ремастерів, які я бачив.
Взагалі, мої відносини з серією Saints Row можна назвати «складними». З одного боку, особливо поважати цей відвертий клон Grand Theft Auto начебто нема за що: все, що виділяє його на тлі легендарної франшизи – це менш реалістичний тон і агресивна інфантильність. При цьому Saints Row: The Third до цього часу залишається єдиною представницею франшизи, в яку я зіграв до кінця, коли вона ще вийшла на PS3. Ту версію ідеальною назвати було складно: вже на момент виходу вона не вражала, а зараз на неї і зовсім боляче дивитися. Який ремастер, навіщо? Та ще й за такі гроші?
Я думаю, Volition все це розуміла. Saints Row: The Third багато фанатів вважають однією з кращих у серії в частині геймплея, і в цьому плані було вирішено нічого не міняти. А ось графіка… з цим треба щось робити. Перші трейлери оптимізму не додавали: навіть любителі серії покрутили пальцем біля скроні, відреагувавши на немаленький цінник і якісь 30 FPS на «базових» моделях консолей. Схоже, перед нами ще один (про інший такий прекрасний порт «злочинної» франшизи ми поговоримо в іншому матеріалі) лінивий ремастер, який навряд чи покращує його першоджерело.
Читайте також: Огляд Maneater – «Щелепи» з відкритим світом і елементами РПГ
На щастя, Saints Row: The Third Remastered – це рідкісний випадок, коли я був приємно здивований. Тому що, навіть без усяких порівнянь, я з перших же хвилин розумів, що так гра не виглядала. Нові текстури, перемальовані моделі персонажів, сучасне освітлення… краще стало, здається, все. Пропало мерехтіння, властиве багатьом іграм того періоду, і збільшилася дальність промальовування. Зовнішній вигляд Saints Row: The Third отримав такий апгрейд, що гру вже можна порівнювати з голлівудською актрисою – без вилазки в вікіпедію її вiк не визначиш. Якби мені сказали, що це – абсолютно нова гра (ну або, будемо відвертими, гра 2015 року), то я б повірив, чесно! Дуже часто видавці плутають слово «ремейк» і «ремастер», і мене це завжди дратує, проте в даному випадку я б плутанину зрозумів.
Але поговоримо про саму гру. Зізнаюся, особливої любові до серії я не відчував, і Saints Row: The Third завжди здавалася мені максимум «адекватною» альтернативою GTA, фанатом якої я теж, до речі, не є. Пройшов, видалив і забув – як-то так. Події Saints Row: The Third розвиваються через п’ять років після другої частини. Знаменита банда «Святих» перетворилася в глобальний бренд, і тепер на порядку денному не рекетирство, а автобіографічний фільм. Але в ході підготовки до зйомок банда натикається на несподівану нову загрозу – злочинну організацію «Синдикат», зацікавлену в захопленні Стилуотера. Це змушує «Святих» перебратися в Стілпорт, все ще нікому непідвладний.
Структура Saints Row: The Third Remastered гранично проста: в своєму смартфоні ми знаходимо нову місію, після чого сідаємо в машину і вирушаємо, куди треба. Ну а далі – майже завжди перестрілка і вибухи. Велику частину часу ми проводимо саме в машині, подорожуючи від точки «А» до точки «Б» по вулицях відверто безликого міста, який не може похвалитися розмаїттям або пропрацьованністю Лос-Сантоса.
Читайте також: Огляд Saints Row IV: Re-Elected на Switch – Портативна вакханалія
Але я не можу сказати, що Saints Row: The Third – це погана гра. Зовсім ні. Мені не хотілося вимикати ремастер, навіть незважаючи на те, що спочатку особливої зацікавленності у мене не було. І справа навіть не в покращеній графіці – тільки на цьому далеко не заїдеш. Тут можна відзначити і відмінний вступ, не позбавлений ні гумору, ні ефектних голлівудських сцен. Допомагає і геймплей, який залишився все таким же хаотичним і завзятим.
Я чекав, що гра серйозно постаріє на тлі сучасних аналогів, але ні – управління чутливе і зручне, а вибухи ефектні. Просто класно озброїтися дробовиком і зачищати цілі вулиці. Боївка бадьора і дуже завзята. Обов’язково слід зазначити і саундтрек: місцеве радіо, та й взагалі звукове оформлення, може переплюнути навіть роботи Rockstar. Крім крутого власного OST (іноді хотілося не залишати менюшки, а просто сидіти і слухати круте техно) тут безліч хітових ліцензованих композицій від Satisfaction Бенні Бенассі до Holding Out For A Hero Бонні Тейлор.
