Сейта Іноуе та Сінтаро Сато не позаздриш: перед двома креативними директорами постало нелегке завдання взяти еталон аркадного мережевого шутера й зробити його ще кращим. Але куди краще? Факт полягає в тому, що навіть перший млинець — оригінальна Splatoon, що вийшла на Wii U в 2015 році — виявився настільки смачним, що й міняти не було чого. Але ж міняти щось треба!
Коли я робив огляд другої частини, зазначив, що майже всі елементи залишилися на місці, але нічого міняти і не потрібно було, коли все працювало. Головне, що тепер шутер став доступним для всіх, а не лише для власників неуспішної консолі. Третя частина привнесла ще менше змін: платформа залишилася тією ж, та й графіку вже не підтягнути. Але розробники постаралися зробити все, щоб реліз став подією, і він став — новинка вже побила всі рекорди Switch, здобувши найвищий рівень продажів у перші три дні на батьківщині. Обійти Animal Crossing: New Horizons карантинного періоду — неслабке досягнення, як не крути.
Але що такого в цій Splatoon 3, що мільйони вишикувалися в чергу, щоб отримати довгоочікуваний картридж у день релізу? Що робить її феноменом у Японії, де відеогру не рекламують хіба що на туалетному папері?
Читайте також: Огляд Kirby’s Dream Buffet – Nintendo копіює, фанати аплодують
Splatoon — це аркадний шутер, де вбивати когось зовсім не обов’язково. Якщо вірити офіційній локалізації, ворогів не вбивають — їх «плюхають».
Це свого роду еволюція пейнтболу у щось екстремальне, причому події відбуваються в постапокаліптичному, але дуже яскравому сеттингу, а в головних ролях — людиноподібні кальмари (а тепер і восьминоги), здатні змінювати форму в залежності від навколишнього світу. Звучить моторошно, але від того ще цікавіше. Калашникові та гранатомети давно хочеться забути, натомість озброївшись роликами, гігантськими пензликами, водяними пістолетами та іншою нелетальною зброєю. Хочете стріляти – стріляйте. Хочете мирно собі зафарбовувати кожен міліметр мапи – будь ласка.
Читайте також: Огляд Xenoblade Chronicles 3 – Мовний бар’єр
За часів, коли аркадні мультиплеєрні ігри все частіше стали робити умовно-безкоштовними, Nintendo не прагне змінювати старі звички. Її новинка продається за повною ціною, але набита контентом. Крім класичних мережевих баталій гравцям також пропонують альтернативні режими та, увага, повноцінну сюжетну кампанію. Сюжетки (а історія тут є, вірите чи ні, як і напрочуд докладний лор) у цих ігор завжди вдавалися на славу (не кажучи вже про платне доповнення), і Splatoon 3 не виняток. Якщо ви новачок, я раджу не поспішати з онлайном, і пройти одиночну кампанію, яка виступає і свого роду туторіалом.
Варто ще відзначити, що у Splatoon 3 з’явилася карткова гра. Так, карткова гра! Цілком несподіване та необов’язкове доповнення, від якого якось віє розпачем, насправді непогане: якщо після важкого дня немає жодних сил на стрілянину, можна зайнятися колекціонуванням карток. Сама гра проста та нагадує «бій за зони», але у двомірній площині.
Як я вже неодноразово згадував, нововведень не так багато. Парадоксально, я цьому навіть чомусь радий: формула вже давно була доведена до досконалості, і винаходити колесо не було жодного сенсу. Так, я можу поскаржитися на не найбільше різноманіття локацій, хоча впевнений, що їхня кількість істотно збільшиться завдяки безкоштовним апдейтам. Так, нові режими також не з’явилися. Людина необізнана ніколи не відрізнить другу частину від третьої. Але це і не обов’язково: ніхто не змушує вас бігти до магазину та купувати новинку, адже сервери Splatoon 2 продовжують працювати. Що вже там, навіть оригінал все ще зберігає активність — і це на консолі, що давно віджила своє!
Читайте також: Огляд Mario Strikers: Battle League Football – “Бойовий футбол” як антидот від рутинних футсимів
Ті ж, хто не може чекати, задоволені. Погравши сам і поспілкувавшись із фанатами, я дійшов висновку, що реліз і справді вийшов вдалим. Графіку трохи, але покращили (знову ж таки, помітити це не так вже й легко), головний хаб перенесли в пустелю і збільшили, та й ідоли — ведучі/музиканти, які розповідають про стан справ у світі — змінилися. А з ними музика, яка мені подобається набагато більше, ніж у другій частині. Незмінний композитор Тору Мінегісі та його товариші знову надихалися рок-музикою та навіть металом.
Так що, все стало краще, все прекрасно? Ну майже. Без ложки дьогтю все ж таки не обійшлося, правда, ложка досить стара і знайома багатьом шанувальникам «великої Н». Йдеться, звичайно, про стан серверів. По-перше, якщо вірити датамайнерам, то швидкість обміну даних із сервером становить 16 герц, що навіть повільніше, ніж на Wii U. По-друге, страшний неткод нікуди не подівся, а проблем зі з’єднанням стало навіть більше, ніж у другій частині. Може, це пов’язано зі зростанням навантаження у зв’язку з великою кількістю гравців (а їх і справді багато), але у мене траплялися моменти, коли я в принципі не міг підключитися, і вимикав консоль після чотирьох помилок. Це неподобство, але очікуване: Nintendo славиться своїми проблемами з мережевими іграми.
Нова зброя, нові міні-режими, ще одна сюжетка (і нам вже пообіцяли платне доповнення) та сотні дрібних покращень – це Splatoon 3. Чи варто поспішати з покупкою? Тут вам вирішувати. Друга частина гірше не стала, але її заморожений стан відлякує активних гравців, яким тільки подавай якусь «двіхужу». А двіжухи намічається багато — перший «Сплатфест» (фестиваль усередині гри, коли відкриваються спеціальні карти, а гравці діляться на три команди, сподіваючись виграти спеціальні призи) пройшов ще до релізу, а новий був анонсований днями. Більше стало і інтеграції з мобільним застосунком, де гравцям пропонується вигравати унікальні плюшки. Причини купити безперечно є.
Для мене Splatoon була і залишається найкращим мережевим шутером на теперішній момент. Унікальний стиль, не менш унікальний геймплей і велика кількість контенту роблять Splatoon 3 ще одним вдалим релізом для Nintendo цього року. І бетонує статус провідної франшизи в колекції японського гіганта. Я не жартую: невдовзі кальмари самого Маріо посунуть.
Також цікаво:
Leave a Reply