Сьогодні – перший день літа, але є те, що не змінюється вже давно: стабільний потік ремастерів, ремейків і перевидань. Ми буквально на минулому тижні розповідали про гру з «Definitive Edition» в заголовку! Їх все більше і більше, а писати про них все складніше. Втім, у випадку з Xenoblade Chronicles: Definitive Edition ми говоримо навіть не про ремастер, а скоріше про ультимативну версію гри, яка з’явилася на світ ще десять років тому.
Всі скріншоти в матеріалі – портативної версії Switch. У версії для TV картинка набагато краща.
Як правило, мета ремастерів і ремейків – залучити нову аудиторію, яка з тієї чи іншої причини пропустила початковий реліз. Правда, я не впевнений, що Xenoblade Chronicles: Definitive Edition впорається з цим завданням: під новим шаром косметики ховається колишнє обличчя, і ніякі поліпшення візуального ряду не здатні приховати застарілі елементи ігрового процесу. І вам або дуже подобаються подібні ретро-ескапади, або ні. Іншого не дано, тому що ставитися до Xenoblade Chronicles байдуже дуже складно.
Історія, а точніше світ Xenoblade Chronicles, завжди був цікавий: битви двох титанів і дрібні людиська, що мешкають і виють у них на спинах. З першої ж заставки, яка помітно покращала на тлі оригіналу на Wii, створюється епічний, піднесений настрій. Протистояння двох армій, герої, негідники, стародавні артефакти і загадки – тут є все, без чого не може обійтися жодна РПГ. І нехай у назві вказується Definitive Edition, це не приголомшливе переосмислення класики, а, скоріше, фінальний шар поліролі. Персонажі не просто покращали, і прямо-таки змінилися з лиця – і не всі оцінили нову стилістику, що виникла чи то з необхідності, то чи з примхи розробників. Світ начебто і став зеленішим, а начебто і якось задубів. В одному місці радієш поліпшеній глибині прорисовки, а в іншому здивовано чешешь ріпу: в ході розробки хтось «умертвив» усі дерева, що рухалися за вітром не тільки в оригінальній версії, але і у відверто страшненькому (зі зрозумілих причин) порті на 3DS !
Читайте також: Огляд Final Fantasy VII Remake – На 20% крутіше, на 70% менше
Але якщо говорити в цілому, не чіпляючись ні за жахливу роздільну здатність екрана (720p в портативні – недосяжна розкіш), ні за дивні даунгрейди, то перед нами покращена гра, яка може за новинку себе і не видасть, але і в бруд обличчям не вдарить. Як я вже говорив, персонажі виглядають набагато кращими – і живішими. Анімації, міміка, все це – далеко не Wii. Інтерфейс теж покращав і став набагато зручнішим, хоча під час битв екран просто-таки запливає незрозумілими іконками, до яких доведеться довго звикати.
За часів, коли прийнято взагалі залишати екран без елементів UI, оформлення Xenoblade Chronicles здається архаїчним. Але ця архаїчність – і частина її чарівності. Тут немає сучасних нововведень Final Fantasy VII Remake – NPC все так само розмовляють тільки якщо до них звернутися, та й дизайн рівнів і світу не викликає захоплення. І або вам подобається нескінченна кількість квестів типу «подай-принеси», або вас від них буде нудити, тому що тут їх багато… як і завдань на кшталт «убий х тих-то і повернися до мене». Хоча ні, брешу, останньої частини немає: нагороду за виконання квестів можна отримати прямо на місці, дякуючи Monolith Soft. Взагалі, тут багато QoL-нововведень, які зробили гру набагато більш зручною.
І так, нікуди не поділися одноманітні вигуки під час боїв. Я розумію, що «I’m really feeling it!» Шулка – це вже улюблений усіма мем, проте мені вистачило перших ста повторень, щоб його зненавидіти. Деякі особливості японського саунд-дизайну мені не зрозуміти.
Боївка теж колишня: персонажі атакують ворогів автоматично, а гравець вибирає спеціальні атаки (battle arts) і стратегію. Ігор з подібною бойовою системою не так багато, і її шанувальники залишаться дуже задоволені. Грати можна за шість різних персонажів зі своїми особливостями. І начебто все на місці, хоча чого все ще не вистачає – наприклад, можливості вплинути на поведінку товаришів під час бою.
Читайте також: Огляд Xenoblade Chronicles 2 – Відкритий світ без політкоректності
Головною новинкою і найпривабливішим елементом видання є нова десятигодинна кампанія-епілог. До неї немає ніяких претензій: фанати проведуть більше часу з улюбленими персонажами і відкриють для себе нову локацію. Навіть з точки зору геймплея з’явилися зміни, але їх я особливо розписувати не буду – краще самому все дізнатися.
Наостанок слід згадати локалізацію – а точніше її відсутність. Як і оригінал, Xenoblade Chronicles: Definitive Edition залишилася без перекладу, що може стати проблемою для новачків, не знайомих із численними системами, властивими представницям цієї франшизи. Affinity? Skill Links? Arts? Що це таке? Гра добре все пояснює, але – англійською. Втім, упевнений, численні фанати (а у нас їх багато) напевно зварганять хороший туторіал.
Leave a Reply