Коли ми говоримо про найбільш шановані студії, майже завжди відразу ж мова заходить про Naughty Dog. Головні творці хітів на PlayStation 3, які створили надуспішні франшизи Uncharted і The Last of Us в 2016 році нарешті дістались до PlayStation 4, і випустили завершення епопеї Нейтана Дрейка, яке стало наймасштабнішим, найкрасивішим і найщирішим їх проектом.
Незнайомим з серією пояснити успіх Uncharted дуже нескладно. Ще коли вийшла перша гра, головною ідеєю студії було перекласти жанр голлівудського блокбастера на відеогру, і передати все те, за що ми любимо масштабні кінокартини: атмосферу пригоди, саундтрек, що запам’ятовується, і картинку, від якої не можна відірватись. До Uncharted ігри рідко наважувались на такий розмах. Музика тут врізається в пам’ять, головний герой зачаровує, пригоди захоплюють, а екшн-сцени вражають. І з кожною новою частиною формула повторювалась знову і знову, а ігри ставали все більшими.
До вихода Uncharted 4: A Thief’s End.
Так, нова частина прославленого бойовика раптово взяла інший тон. Добравшись до сучасного заліза, студія вирішила щось змінити. Ми очікували вибухів небувалої магнітуди, а отримали найлюдянішу частина епопеї. Uncharted 4: A Thief’s End розповідає не про те, яким чином Дрейк знову перестріляв населення острова, а про те, яким він був – і став – людиною. Якщо попередні частини успішно імітували тестостерон блокбастерів, то Uncharted 4: A Thief’s End за своєю багатогранністю перевершила їх усіх. Ще ніколи ми не бачили стільки життя в цих персонажах – ще ніколи в них так не вірилось.
Uncharted 4: A Thief’s End відкривається традиційним кліфгенгером, але швидко переноситься до життя Нейтана і Олени, чоловіка і дружини, які живуть разом після подій третьої частини. Хімія між цими персонажами хороша, як ніколи, і дякувати за це в першу чергу слід акторам Нолану Норту і Емілі Роуз. Коли за роботу беруться такі майстри, не можна навіть думати про те, щоб заглушити їх мову дубляжем. Зробіть собі послугу, і включіть субтитри.
Саме в такі моменти, на самому початку, згадуєш, які все ж таланти працюють в Naughty Dog. Спочатку ми майже не беремо участі, а швидше спостерігаємо, але зате скільки ми бачимо в цих сценках. Ми бачимо, що Нейт і Олена кохають один одного, однак Дрейк сумує за минулими пригодами. Ми дізнаємось, що Нейтан зовсім не вміє грати у відеоігри.
Сімейна ідилія, однак, обривається після повернення з небуття брата Нейта, Сема. Його колишній партнер по нелегальним справам, він, здавалось, був убитий 15 років тому, але пощастило. Втім, зараз його життя знову під загрозою, і єдиний шанс врятуватись – повернути Нейта до справ, які ледь не коштували йому життя півтора десятиліття тому.
Оскільки Uncharted 4: A Thief’s End вирішила відмовитись від безглуздих антагоністів, які нерідко з’являлись раніше, гра здається набагато реалістичнішою і правдопідібнішою. Ні потоплених міст, ні безсмертних стражників – просто піратська колонія Ліберталія і скарби. Звичайно, поганці є і тут, але вони абсолютно людяні і в них віриш.
Uncharted 4 розповідає нам про ціну одержимості. Амбіції згубили засновників колонії і перших шукачів скарбів, вони ж стали кінцем для сучасних героїв і ворогів. Ці самі амбіції у всіх проявляються по-різному: багатий і жорстокий Рейф Адлер прагне довести, що його визначає не тільки спадщина; лідер найманців Надін Росс намагається задовільнити клієнта і врятувати свою компанію; капітан Генрі Евері – засновник Ліберталії – намагався досягти спокути. Але я згадую ці деталі не просто так. Справа в тому, що ця загальна мотивація робить всіх (в тому числі стародавніх піратів) людяними. Їх можна зрозуміти. І саме ідея амбіцій замальовує Дрейка абсолютно новим персонажем: його одержимість зовсім не так яскраво виражена, як у інших. Він хоче врятувати брата, але не тільки – щось ще штовхає його в безодню, щось токсичне, що змушує його приймати одне жахливе рішення за іншим.
Творцям чудово вдалось створити історію, яка по-справжньому захоплює. Мені подобались попередні частини, але вони ніколи не захоплювали мене своїм лором так, як цей фінальний епізод. Як і раніше, за головне місце дії взяли місце з легенд, а розгадуємо ми загадки древніх піратів, кожен з яких – реальний персонаж. Я був так захоплений, що після проходження знайшов історичну книгу про піратів, щоб дізнатися, що в грі перебрехали, а що – ні. Тематика піратів просто ідеально підходить цій франшизі.
Втім, не думайте, що обійшлось без стрілянини і перегонів. Як і раніше, Дрейку доводиться випилювати армади збройних ворогів і рятуватись від них усіма можливими способами. У той час як сама історія ні в кого не викличе нарікань, бойова система когось може розділити. Вона продовжує ідеї попередніх частин, і споріднена Uncharted 3. Сидіть в укритті, відстрілюйтесь, використовуйте стелс, щоб залишитись непоміченим. Особисто я був дуже задоволений боївкою, яка, безумовно, досягла апогею свого розвитку. Але я знаю і тих, кому сам «ігровий» аспект подобався найменше.
Говорячи про бойову систему, ми зобов’язані згадати і мультиплеєр, якому було приділено дуже багато уваги. Він вийшов дуже динамічним, але, на відміну від сольної кампанії, тут ви не можете все робити самі – потрібно покладатись на партнерів. Гра дуже швидка і на подив продумана. Всі DLC до режиму можна придбати за внутрішню ігрову валюту, тобто безкоштовно. Гра активно «живе», а нові режими з’являються кожні кілька місяців. Так, тільки в березні з’явився режим «Цар гори», що дозволяє боротись за ключові точки. Крім режимів в гру додаються нові карти і зброя – все, знову ж таки, безкоштовно.
Видряпування на різні об’єкти – найважливіший аспект будь-якої частини – нікуди не поділось, зате стало набагато кращим. Тепер не здається, що просто тримаєшся прокладеного шляху. Час від часу повертаються і головоломки.
Може в Uncharted 4 і немає видатних епізодів на кшталт падаючого поїзда з другої частини, це не скасовує успіх багатьох її нововведень. Так, з’являються відкриті простори, що дозволяють пересуватись куди хочеться, і додають грі масштабу, якого не вистачало в попередніх більш «коридорних» частинах. Нове доповнення The Lost Legacy, яке стане окремою грою, має вийти десь в 2017 році, і, за обіцянками розробників, покаже найбільший і відкритий світ в історії франшизи. Взагалі ця гра помітно спокійніша і тихіша: замість перестрілок і вибухів перевага надається більш спокійним моментам діалогів. Там, де немає падаючого поїзда, є не менш вражаючий ігровий дизайн – дуже часто гра дивує візуальнію складовою.
На даний момент Naughty Dog не планують продовжувати свою серію. Це і зрозуміло: вся гра розповідає нам історію того, як Дрейк раз і назавжди зав’язав з пригодами і перестрілками. І як заключна частина вона ідеальна. Будь-якій франшизі слід повчитись тут тому, як грамотно зав’язати всі історії та попрощатись з улюбленими персонажами. Дрейк заслуговує саме такого прощання, хоча ми все-таки будемо сподіватись на те, що франшиза буде жити і без нього.
Leave a Reply