Дві карликові планети Сонячної системи, Еріда та Макемаке, можуть мати достатню геотермальну активність, щоб підтримувати океани рідкої води. Про це свідчить моделювання, яке описує нові спостереження, зроблені за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба.
Еріда – це крижаний світ, що знаходиться глибоко в поясі Койпера, який відкрили у січні 2005 року. Всього на 44 км менша за Плутон, але на 25% масивніша завдяки більшій концентрації гірських порід у ядрі, Еріда стала прототипом карликової планети. Макемаке була помічена через два місяці після Еріда і має 1430 км в поперечнику, що приблизно на 1000 км менше, ніж Еріда і Плутон.
Їх велика відстань від Сонця – Еріда зараз знаходиться на відстані 14,4 млрд км, а Макемаке – 7,7 млрд км – означає, що про них мало що відомо. Але нещодавні спостереження за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба пролили нове світло на ці світи, виявивши дивовижне походження замерзлого метанового льоду на їхній поверхні. “Ми знайшли докази, що вказують на теплові процеси, які виробляють метан всередині Еріс і Макемаке”, – говорять вчені.
Метан утворюється з суміші атомів водню і вуглецю. Ці атоми можуть бути різних видів, або “ізотопів”, що містять однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів. “Співвідношення дейтерій/водень вказує на геохімічне походження метану, що утворюється в глибоких надрах, – зазначають науковці. – Наші дані свідчать про підвищені температури в кам’янистих ядрах цих світів, за яких метан може утворюватися. Молекулярний азот також може вироблятися, і ми бачимо це на Еріді”.
Іншими словами, гідротермальні реакції повинні були створити метан глибоко всередині Еріди та Макемаке. Щоб метан утворився таким чином, необхідна температура понад 150°C. Таку температуру можуть забезпечити лише радіоактивні ізотопи, присутні в кам’янистих ядрах кожної карликової планети, які виділяють тепло під час розпаду ізотопів. “Гарячі ядра можуть також вказувати на потенційні джерела рідкої води під їхньою крижаною поверхнею”, – говорять вчені, підвищуючи ймовірність того, що Еріда і Макемаке можуть містити придатні для життя океани.
“Можливість існування водних океанів всередині Еріс і Макемаке – це те, що вчені збираються вивчати в найближчі роки, – йдеться у заяві. – Якщо одна з них придатна для життя, то вона стане найвіддаленішим світом у Сонячній системі, який міг би підтримувати життя. Виявлення хімічних індикаторів внутрішніх процесів робить ще один крок у цьому напрямку”.
Моделі, розроблені для опису утворення і виділення метану на Еріді та Макемаке, можуть бути застосовані й до супутника Сатурна Титана. Дослідження показало, що метан та інші важливі для життя молекули на основі вуглецю, можливо, не зможуть досягти підземного океану Титану після того, як деякий час побудуть на поверхні. Це ставило під сумнів можливу придатність океану Титану для життя. Однак, якщо метан та інші гази можуть утворюватися геотермально в скелястому ядрі, як це відбувається на Еріді та Макемаке, то океан Титану може отримувати свої запаси вуглецевої хімії зсередини планети, а не з її поверхні.
Читайте також: