Вчені представили 5 нових зображень далекого космосу, які були зроблені у різних невидимих для людського ока довжинах хвиль. Кожне з них створено на основі даних, зібраних потужними телескопами, серед яких рентгенівська обсерваторія NASA “Чандра”, космічний телескоп Spitzer (зараз “на пенсії”, але, можливо, це ненадовго), культовий телескоп імені Джеймса Вебба та чилійський “Дуже великий телескоп”.
В основному, ці інструменти здатні вловлювати потоки невидимого світлового випромінювання, що виходять з далеких регіонів космосу, таким чином, що вчені можуть брати цю інформацію, накладати за необхідності та перетворювати її в зображення, які можна ставити на робочий стіл.
“Галактичний центр” (Galactic Center)
Перше зображення, яке представило NASA, називається “Галактичний центр”. Розташований на відстані близько 26 тис. світлових років від Землі, це буквально центр галактики Чумацький Шлях, в якій ми живемо. Він містить надмасивну чорну діру, розпечені хмари газу, нейтронні зірки (вони настільки щільні, що столова ложка однієї з них дорівнює вазі Евересту) та інші дивовижні речі.
Причина, чому центр галактики виглядає розпливчастим, а не закрученим, полягає в тому, що ми дивимось на нього зсередини. Ця внутрішня перспектива є однією з причин, чому вчені проєкта “Телескоп горизонту подій” обрали M87*, чорну діру в одній з сусідніх галактик як об’єкт першого зображення чорної діри, замість Sgr A*, що знаходиться в центрі Чумацького Шляху (пізніше команді все ж вдалося отримати зображення Sgr A*). На цьому зображенні лідирують дані телескопа “Чандра”.
Залишки наднової Кеплера (Kepler’s Supernova Remnant)
Друге фото – це залишки наднової Кеплера, яка, за словами агентства, являє собою залишки білого карлика, що вибухнув після термоядерного вибуху. Білі карлики – це вмираючі ядра зірок, які колись процвітали та сяяли так, як наше Сонце зараз.
На цьому зображенні синім кольором показані дані Чандри, які демонструють “потужну хвилю, що пронеслася через космос після вибуху”, пояснює NASA, тоді як червоним – інфрачервоні дані телескопа Spitzer, а блакитним і жовтим – оптичне світло космічного телескопа Габбл.
ESO 137-001
Далі у нас є галактика ESO 137-001, яка рухається крізь космос зі швидкістю 2,4 млн км/год, залишаючи за собою два хвости, що складаються з перегрітого газу.
Спостереження “Чандри” фіксують цей газ синім кольором, “Дуже великий телескоп” вказує на присутність водню червоним, а оптичні та інфрачервоні дані Габбла – помаранчевим і блакитним (так, Габбл може збирати інфрачервоне світло, як і Вебб, але робить це не так добре).
NGC 1365
Продовжуючи тему галактик, NASA показує спіральну галактику NGC 1365 у досить примарній сцені. Вчені говорять, що ця область містить надмасивну чорну діру, яка живиться постійним потоком речовини.
Спостереження Чандри, зображені фіолетовим кольором, показують, що частина речовини ще не потрапила в порожнечу. Вражаючі інфрачервоні сенсори телескопа Вебба також долучилися до зображення, пропонуючи червоні, зелені та сині акценти.
Пульсар Вітрил (Vela Pulsar)
А завершує цей список пульсар Вітрил, за яким спостерігав інструмент NASA IXPE (Imaging X-ray Polarimetry Explorer), “Чандра” та Габбл. Дані цих інструментів розподілені у блакитному, фіолетовому та жовтому кольорах відповідно.
І хоча це лише п’ять об’єктів, дуже важко не звернути увагу на багатство зірок, галактик і хто знає, чого ще, яке присутнє на задньому плані фотографій. Кожна з них теж може бути космічним дивом.
Читайте також: