Європейський космічний апарат трохи відкрив завісу над секретами дивної довгої хмари, яка знову і знову з’являється в марсіанському небі протягом багатьох років.
Arsia Mons Elongated Cloud є особливістю Марса: довга, яскрава, витягнута над поверхнею Марса хмара, що простирається над планетою від вулкана Arsia Mons до гори Olympus Mons, найвищої у Сонячній системі. Дивне явище повторюється щороку під час південного сонцестояння Марса, коли на Червоній планеті хмари формуються і зникають протягом 80 або більше днів.
Однак хоча хмара не є новою, її складно спостерігати в цілому через мінливу марсіанську атмосферу і труднощі спостереження з орбіти. Проте орбітальному апарату Mars Express Європейського космічного агентства вдалося зробити детальний огляд незвичайної хмари за допомогою спеціального інструменту: камери візуального спостереження (VMC), відомою також під назвою Mars Webcam.
Полювання на хмару
Спочатку VMC була встановлена для пошуку посадкового модуля Beagle 2 на Марсі, який був оголошений втраченим і, як передбачається, розбився.
Однак недавно VMC була перекваліфікована на камеру для наукових досліджень. Перепрофілювання VMC дозволило фахівцям зрозуміти і побачити хмару так, як ніколи раніше.
Цей інструмент дозволяє вченим відстежувати хмари, контролювати пилові бурі, спостерігати пилові структури в марсіанській атмосфері, досліджувати зміни в полярних крижаних шапках планети тощо. Багато інших місії також посприяли вченим вивчити цю дивну хмару на Марсі.
Теж цікаво:
- На Марсі не буває блискавок, але пилові бурі можуть породжувати іскри
- Вчені виростили мікроби на справжніх шматках породи з Марса
Дослідження хмари
Дослідники виявили, що хмара становить близько 1 800 км в довжину і 150 км в ширину. Хмара є «орографічною», що означає, що вона утворюється, коли вітер штовхає вгору елементи поверхні, і є найбільшою хмарою такого типу з коли-небудь побачених на планеті.
Хмара також дуже динамічна, вона формується перед сходом сонця, а потім швидко розширюється протягом двох з половиною годин. Вона росте з приголомшливою швидкістю – понад 600 км/год. Потім вона відділяється від місця утворення і ще більше розтягується, перш ніж випаруватися пізнім ранком. На Землі орографічні хмари ніколи не бувають такими великими і такими динамічними, що робить їх особливо дивними.
Тепер, коли дослідники краще розуміють життєвий цикл і закономірності цього явища, це дозволить їм легше спостерігати і вивчати хмару.
Читайте також: