Дві великі зірки, оточені вражаючою хмарою газу та пилу, кілька років інтригували науковців. Адже одна з них має магнітне поле, як і наше Сонце, а інша – ні. До того ж для таких масивних зірок не характерна наявність туманності, тож це доволі рідкісне поєднання. Що ж, схоже, астрономи змогли розгадати цю загадку.
Коли астрономи подивилися на “зірковий дует” в серці приголомшливої хмари газу і пилу, на них чекала несподіванка. Зазвичай зірки в таких парах схожі, як близнюки, але в HD 148937 одна зірка виглядає молодшою і, на відміну від іншої, має магнітне поле. Нові дані Європейської південної обсерваторії (ESO) свідчать, що спочатку в системі було три зорі, але пізніше одна зірка поглинула іншу, і ця подія створила хмару і назавжди змінила долю системи.
Система HD 148937 розташована на відстані близько 3800 світлових років від Землі в напрямку сузір’я Косинець. Вона складається з двох зірок, набагато масивніших за Сонце, і оточена туманністю, хмарою газу і пилу. “Туманність, що оточує дві масивні зірки, є рідкістю, і це дійсно змусило нас відчути, що в цій системі мало статися щось круте”, – зазначили астрономи.
“Після детального аналізу ми змогли визначити, що масивніша зірка виглядає набагато молодшою за свою супутницю, що не має жодного сенсу, адже вони мали б утворитися одночасно!”, – говорять вчені. Різниця у віці у 1,5 млн років навела дослідників на думку, що масивнішу зірку щось омолодило. Ще один шматочок головоломки – туманність, що оточує зірки, відома як NGC 6164/6165. Їй 7500 років, вона значно молодша за обидві зірки та демонструє високий вміст азоту, вуглецю та кисню, а ці елементи зазвичай зустрічаються всередині зірки, а не ззовні.
Щоб розгадати цю таємницю, команда зібрала дані за дев’ять років з інструментів PIONIER і GRAVITY, розташованих на Дуже великому телескопі-інтерферометрі ESO (VLTI), розташованому в пустелі Атакама, а також архівні дані з інструменту FEROS. “Ми вважаємо, що ця система спочатку мала три зірки. Дві з них повинні були знаходитися близько одна до одної, а третя була набагато віддаленішою, – пояснюють вчені. – Дві внутрішні зірки злилися, утворивши зірку з магнітним полем і викинувши частину матеріалу, який створив туманність. Віддаленіша зоря вийшла на нову орбіту з новоствореною магнітною зіркою, і утворилася подвійна система”.
Цей сценарій допомагає вирішити давню загадку в астрономії: як масивні зорі отримують свої магнітні поля. Хоча магнітні поля є звичайною властивістю зірок малої маси, як-от Сонце, масивніші зорі не можуть підтримувати магнітні поля в такий самий спосіб. Але зустрічаються такі виключення.
Астрономи вже давно підозрювали, що масивні зорі можуть набувати магнітних полів при злитті двох зірок. Але це перший випадок, коли дослідники знайшли прямі докази цього. У випадку HD 148937 злиття, ймовірно, відбулося нещодавно.
Читайте також: