У космічних дослідницьких місій завжди є конкретний пункт призначення, але їм ніщо не заважає зазирнути на інші планети по дорозі та допомогти у нових наукових відкриттях. Саме так сталося з даними, отриманими від апаратів, що пролітали повз Венери.
Два зонди – BepiColombo, що прямує до Меркурія, і Solar Orbiter, що прямує в бік Сонця – нещодавно майже одночасно пройшли повз Венеру. Завдяки даним, отриманим з восьми сенсорів і двох точок спостереження внаслідок їхньої раптової «колаборації», астрономи тепер мають рідкісний погляд на роботу магнітного поля Венери.
«BepiColombo мав ідеальний огляд різних регіонів магнітної оболонки та магнітосфери», – заявила провідна авторка нового дослідження, астрономиня Токійського університету Моа Перссон.
Магнітне поле Землі є ключовою причиною того, що життя на ній настільки успішно розвивалося. Магнітні поля допомагають відхиляти високоенергетичні частинки, що летять від Сонця (сонячний вітер), захищаючи крихку атмосферу планети. Венері в цьому плані пощастило значно менше – вона не має магнітного поля, створеного глибоко в її ядрі, як Земля.
Однак у Венери є так зване «індуковане» магнітне поле – коли сонячний вітер взаємодіє із зарядженими частинками в атмосфері, утворюється магнітосфера, що оточує планету. Навколо цієї магнітної бульбашки сонячний вітер сповільнюється, нагрівається і відхиляється подібно до сліду від човна.
Solar Orbiter пройшов повз Венеру якраз за межами цієї магнітосфери та спостерігав сонячний вітер у його спокійному стані. Водночас BepiColombo пролетів через «область застою» – область, де, як очікується, сонячний вітер і атмосфера взаємодіють на Венері. Зібрані дані дали перші експериментальні докази того, що заряджені частинки в цій області значно сповільнюються внаслідок взаємодії між сонячним вітром і Венерою, і що ця зона простягається на несподівано велику відстань – 1,9 тис. км над поверхнею планети.
Також спостереження показали, що індукована магнітосфера забезпечує стабільний бар’єр, який захищає атмосферу Венери від руйнування внаслідок дії сонячного вітру. Цей захист залишається надійним навіть під час періоду так званого сонячного мінімуму, коли зниження ультрафіолетового випромінювання Сонця зменшує силу струмів, які генерують індуковану магнітосферу. Це відкриття суперечить попереднім прогнозам стосовно зв’язку між магнітними полями та змінами в атмосфері через сонячний вітер.
Це важливе відкриття також стосується і планет за межами нашої Сонячної системи, адже тепер астрономи знають, що навіть без внутрішньо генерованого магнітного поля екзопланети можуть зберігати свою атмосферу, як Венера, і, можливо, навіть підтримувати життя.
Також цікаво:
Leave a Reply