Астрономи вже давно не можуть відповісти на питання – де знаходяться всі залишки наднових зірок? Тож для розгадки цієї таємниці науковці об’єднали зусилля двох великих астрономічних дослідницьких програм – EMU (Evolutionary Map of the Universe) та PEGASUS.
Залишок наднової – це хмара газу і пилу, що розширюється, і вона є останньою фазою в житті зорі після того, як вона вибухнула як наднова. Але кількість залишків наднових, які астрономи вже виявили за допомогою радіотелескопів, надто мала, адже моделі передбачають у п’ять разів більше. Тож де ховаються інші? Щоб відповісти на це питання, вчені об’єднали спостереження двох провідних австралійських радіотелескопів – радіоінтерферометру ASKAP (Australian Square Kilometre Array Pathfinder) та обсерваторії Паркса.
На новому зображенні видно тонкі ниточки та купчасті хмари, пов’язані з водневим газом, що заповнює простір між зірками. Астрономи побачили ділянки, де формуються нові зірки, а також і залишки наднових. Лише на цьому фрагменті, який становить близько 1% всього Чумацького Шляху, вдалося виявити понад 20 нових можливих залишків наднових зірок, з яких раніше було відомо лише 7. Ці відкриття були зроблені канадськими науковцями та вказують на те, що вчені вже близькі до пояснення зниклих решток, адже об’єднання зображень дало більше даних.
Програма EMU – це амбітний проєкт, який астрономи реалізують за допомогою радіотелескопу ASKAP, і його метою є створення найкращого радіоатласу Південної півкулі. В рамках проєкту досліджується близько 40 млн нових далеких галактик і надмасивних чорних дір, які допоможуть зрозуміти, як галактики змінювалися протягом історії Всесвіту. Раніше дані EMU вже допомагали у відкриттях. Так, вчені показували так звані «дивні радіокола» (odd radio circles, або ORC) та цікавий феномен Dancing Ghosts.
Для будь-якого телескопа роздільна здатність його зображень залежить від розміру апертури. Такі інтерферометри, як ASKAP, імітують апертуру набагато більшого телескопа. Це 36 відносно невеликих тарілок (кожна діаметром 12 м) з відстанню між найвіддаленішими з них до 6 км, але фактично ASKAP працює як один телескоп з тарілкою шириною 6 км. Це дає йому хорошу роздільну здатність, але завдяки відсутності радіовипромінювання на великих масштабах. Саме по собі зображення ASKAP виглядає трохи схематичним.
Щоб відновити відсутню інформацію, астрономи звернулися до супутнього проєкту PEGASUS, який очолює Етторе Каретті з Національного інституту астрофізики Італії. Він використовує телескоп обсерваторії Паркса діаметром 64 м (один з найбільших радіотелескопів з однією тарілкою у світі) для складання карти неба. Навіть з такою великою тарілкою Паркс має обмежену роздільну здатність. Тому науковці поєднали інформацію від обох радіотелескопів, і кожен з них заповнив прогалини іншого, щоб дати найточніше зображення цього регіону Чумацького Шляху.
Об’єднання наборів даних EMU і PEGASUS дозволило виявити більше прихованого, адже комбінація виявляє радіовипромінювання на всіх рівнях та допомагає знайти зниклі залишки наднових. У найближчі кілька років астрономи, вочевидь, матимуть безпрецедентне зображення майже всього Чумацького Шляху, приблизно в сто разів більше, ніж те, що представлено вище, але з тим же рівнем деталізації. Науковці очікують, що там може бути до 1500 або більше нових залишків наднових.
Також цікаво:
Leave a Reply