Інопланетний світ, розташований всього в 70 світлових роках від Землі, претендує на звання одного з найдивніших з тих, що астрономи коли-небудь знаходили. Він має масу, що дорівнює приблизно 20 масам Юпітера, температуру, при якій можна швидко розплавити алюміній, і орбіту довжиною у 10 тис. років, яка проходить навколо не однієї, а двох зірок.
Щоб отримати точні спостереження об’єкта планетарної маси, астрономи використали космічний телескоп Джеймса Вебба і виявили вируючі хмари силікатних зерен, що циркулюють в атмосфері планети під назвою VHS 1256 b. Серед компонентів атмосфери – метан, монооксид вуглецю, вода та вуглекислий газ.
“Жоден інший телескоп не виявив стільки особливостей одразу для одного об’єкта, – заявили астрономи. – Ми бачимо багато молекул в одному спектрі від телескопа Вебба, які детально описують динамічні хмарні та погодні системи планети”.
VHS 1256 b є загадковою. Її маса знаходиться на межі між планетами-гігантами та коричневими карликами. Вважається, що ці два типи об’єктів формуються по-різному. Коричневі карлики формуються як зірки, колапсуючи з щільного згустку матеріалу в хмару газу і пилу, а потім всмоктуючи більше матеріалу для зростання. Синтез дейтерію є проміжним етапом росту зірки, але коричневі карлики на цьому етапі припиняють ріст і залишаються такими, якими вони є.
Планети своєю чергою формуються з матеріалу, що залишився після формування зорі, який збирається разом. Велика орбітальна віддаленість VHS 1256 b від двох своїх сонць дозволяє припустити, що вона утворилася внаслідок колапсу хмари, але це не достовірна ознака. Точна природа VHS 1256 b невідома.
“VHS 1256 b знаходиться приблизно в чотири рази далі від своїх зірок, ніж Плутон від нашого Сонця, що робить її чудовою мішенню для Вебба, – кажуть астрономи. – Це означає, що світло планети не змішується зі світлом її зірок”.
Діапазон спостереження Вебба – це інфрачервоний і ближній інфрачервоний діапазон, який включає теплове випромінювання. А VHS 1256 b молода, їй лише 150 млн років, і ще досить гаряча – її атмосфера, в якій знаходяться піщані хмари, сягає 830°C. Астрономи проаналізували світло, виявлене телескопом Вебба, і ідентифікували не лише склад атмосфери, але й хмари піску, які, ймовірно, складаються з енстатиту, форстериту або кварцу.
Астрономи змогли ідентифікувати навіть розміри зерен – від дрібних, як частинки диму, до великих, як пісок. Вони вважають, що більші зерна занадто важкі, щоб утримуватися у верхніх шарах атмосфери, тому вони випадають дощем назад у внутрішні шари, а менші частинки підіймаються вгору. Це призводить до різкої зміни яскравості світу протягом 22-годинного дня.
Астрономи припускають, що “силікатні” хмари можуть бути загальним механізмом для таких змін у коричневих карликах. Команда вважає, що ці спостереження можна легко повторити для інших коричневих карликів і дізнатися про них більше. “Ми виділили силікати, але для кращого розуміння того, які розміри та форми зерен відповідають певним типам хмар, знадобиться багато додаткової роботи”, – говорять астрономи. – Це лише початок широкомасштабних зусиль з моделювання, спрямованих на розуміння складних даних з телескопа Вебба”.
Читайте також: