Атомарний кисень був безпосередньо виявлений у денній атмосфері Венери. У листопаді 2021 року списана Стратосферна обсерваторія інфрачервоної астрономії NASA (SOFIA) зазирнула в атмосферу цього пекельного світу. SOFIA, літак Boeing 747SP, оснащений телескопом діаметром 2,5 метра, надав важливі дані, які виявили чіткі ознаки атомарного кисню, присутнього над небезпечним хмарним покривом планети.
Група дослідників під керівництвом професора Хайнца-Вільгельма Хюберса з Німецького аерокосмічного центру вивчила дані, зібрані за допомогою масивного спектрометра на борту SOFIA.
Дані SOFIA були використані для пошуку кисню у верхніх шарах атмосфери на 17 різних ділянках. Примітно, що атомарний кисень був виявлений у всіх цих точках. Найбільше атомарного кисню було виявлено на висоті 100 км над поверхнею планети.
Згідно з їхніми висновками, наявність кисню на денній стороні Венери є результатом складного ланцюга хімічних реакцій. Коли молекули вуглекислого газу та чадного газу в атмосфері Венери піддаються впливу сонячного світла, вони розкладаються. Ця реакція призводить до того, що молекули розпадаються, вивільняючи атоми кисню. Ці атоми кисню, в свою чергу, беруть участь у створенні атомарного кисню в атмосфері.
Унікальна циркуляція атмосфери на Венері відіграє вирішальну роль у цьому процесі. Вони переносять новоутворений атомарний кисень з денного боку планети до її нічного боку. У минулому вчені виявили існування атомарного кисню в нічному світінні венеріанської атмосфери.
Атомарний кисень відрізняється від кисню, яким зазвичай дихають живі організми – молекулярного кисню (O2), що складається з двох зв’язаних атомів кисню. Атомарний кисень, з іншого боку, складається з окремих, незв’язаних атомів кисню і має мінімальну тривалість життя через свою високу реакційну здатність.
Венеру часто називають злим близнюком Землі через дивовижну схожість розмірів двох планет. Радіус Землі становить 6 371 км, тоді як Венера – 6 052 км. Результати нового дослідження можуть допомогти вченим розгадати таємницю того, чому атмосфера Венери так сильно відрізняється від земної.
Тривалий час існувала теорія, що Венера перетворилася на кошмарний світ внаслідок інтенсивного “парникового ефекту, що втікає”. Довгий час припускали, що на Венері колись могли бути океани. Однак безпосередня близькість планети до Сонця відіграла вирішальну роль у трансформації її планетарних умов.
Інтенсивне сонячне випромінювання призвело до випаровування цих океанів. Водяна пара, що потрапила в атмосферу, зазнала впливу екстремального ультрафіолетового (УФ) випромінювання Сонця. Це ультрафіолетове світло сильно вплинуло на молекули води, змусивши їх розпастися на основні складові (водень і кисень).
З часом в атмосфері почав накопичуватися вуглекислий газ (CO2), утворюючи товстий шар цього парникового газу. Це накопичення CO2, що утримує тепло, створило потужний парниковий ефект, спричинивши високі температури на поверхні та перетворивши Венеру на гарячий, негостинний світ, який ми знаємо сьогодні.
Ці висновки знаменують собою значний прогрес у постійних зусиллях з планування майбутніх місій на Венеру, які зараз набувають все більшої популярності серед різних космічних агентств і навіть стартапів.
“Майбутні спостереження, особливо поблизу антисонячних і субсонячних точок, а також під усіма кутами сонячного зеніту, дадуть більш детальну картину цього своєрідного регіону і підтримають майбутні космічні місії на Венеру”, – зазначається в дослідженні.
Читайте також: