Пролітаючи повз Меркурій, зонд ESA та JAXA BepiColombo виявив різноманітні особливості магнітного поля цієї невеликої планети. Ці вимірювання дають змогу зазирнути в таємниці, які місія має дослідити, коли остаточно прибуде на її орбіту.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Як і Земля, Меркурій має магнітне поле, хоча біля поверхні планети воно значно слабше. Але воно утворює бульбашку, що називається магнітосферою, яка діє як буфер для безперервного потоку сонячних частинок. Оскільки Меркурій знаходиться дуже близько до Сонця, взаємодія сонячного вітру з магнітосферою і поверхнею планети набагато інтенсивніша, ніж на Землі. Вивчення динаміки цієї бульбашки та властивостей частинок, що містяться в ній, є однією з головних цілей місії BepiColombo.
BepiColombo має прибути до Меркурія у 2026 році, використовуючи гравітаційну підтримку Землі, Венери та самого Меркурія для коригування швидкості та траєкторії. Пізніше космічний апарат розділиться на два окремих – Mercury Planetary Orbiter (MPO) під керівництвом ESA і Mercury Magnetospheric Orbiter (MMO) під керівництвом JAXA. Апарати проведуть окремі вимірювання, необхідні для створення повної картини середовища планети.
Коли космічний апарат пролітає повз Меркурій під час прольотів, багато його наукових приладів мають змогу зробити попередній перегляд захоплюючих наукових досліджень та надають унікальну інформацію про регіони планети, які неможливо побачити безпосередньо з орбіти.
Вчені використали набір інструментів, якими оснащений MMO, під час минулорічного прольоту BepiColombo повз Меркурій, щоб створити картину магнітного ландшафту планети. “Ці прольоти швидкі, ми перетнули магнітосферу Меркурія приблизно за 30 хвилин, рухаючись від заходу до світанку на висоті всього 235 км над поверхнею планети, – каже науковиця Ліна Хадід. – Ми визначили тип частинок, їхню температуру і те, як вони рухаються, що дозволило нам окреслити магнітний ландшафт”.
Поєднання вимірювань BepiColombo з комп’ютерним моделюванням для визначення походження виявлених частинок дозволило вченим виявити різні особливості магнітосфери. “Ми побачили очікувані структури, такі як “ударна” межа між вільним сонячним вітром і магнітосферою, а також пройшли через “роги”, що обрамляють плазмовий шар – область більш гарячого, щільного електрично зарядженого газу, який витікає, як хвіст, у напрямку від Сонця, – каже вона. – Але у нас також були сюрпризи”.
“Ми виявили так званий низькоширотний прикордонний шар, визначений областю турбулентної плазми на краю магнітосфери, і спостерігали частинки з набагато ширшим діапазоном енергій, ніж коли-небудь бачили на Меркурії, багато в чому завдяки чутливості мас-спектрального аналізатора”, – зазначив співавтор дослідження Домінік Делькур.
“Ми також спостерігали енергійні гарячі іони поблизу екваторіальної площини та на низьких широтах, захоплені магнітосферою, і ми вважаємо, що єдиний спосіб пояснити це – кільцевий струм, або часткове, або повне кільце, але це область, яка викликає багато суперечок”, – додала Ліна Хадід. Вчені сподіваються дізнатися більше про це явище, коли MPO і MMO почнуть збирати дані в повному обсязі.
Науковці також спостерігали взаємодію космічного апарату з навколишньою космічною плазмою. Коли він нагрівається сонцем, він не може виявити холодніші важкі іони, тому що сам апарат отримує електричний заряд і відштовхує їх. Але коли космічний апарат рухається через тінь планети, заряд змінюється, і море холодних іонів плазми стає видимим. Наприклад, космічний апарат виявив іони кисню, натрію і калію.
Наразі дослідники вже вивчають дані, отримані під час прольоту повз Меркурій, що відбувся минулого місяця, а інженери місії готуються до двох наступних прольотів, запланованих на 1 грудня 2024 року та 8 січня 2025 року.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: