У науковців з’явилася нова теорія щодо утворення малих планет – згідно з нею, менші планети можуть народжуватися, коли газ і пил стискаються між більшими світами, наче це начинка у космічному сендвічі.
Нещодавно запропонований процес утворення планет, який отримав умовну назву “начинка в сендвічі”, міг би відбуватися у масивних “протопланетних дисках”. Близько 4,5 млрд років тому сама Сонячна система існувала як один з таких дисків навколо молодого Сонця.
Цю нову теорію народження планет розробили дослідники Ворицького університету в Англії. Згідно з нею, дві великі планети вже були присутні в протопланетному диску та обмежували потік пилу всередину через сплющену хмару газу і пилу. Це призводило до того, що між планетами збирається речовина, а щільні ділянки протопланетних дисків руйнуються, утворюючи планети. Це скупчення газу і пилу між первісними двома великими планетами згодом сформує третю планету, меншу за розміром, ніж дві її зовнішні супутниці.
Теорія, висунута командою, звісно, ще потребує підтвердження, але якщо вона буде підтверджена, то зможе пояснити, як народжуються менші планети на кшталт Марса. Вона може навіть пояснити створення таких планет, як Уран, які самі по собі досить великі, але все одно оточені масивнішими об’єктами.
“В останнє десятиліття спостереження показали, що в протопланетних дисках існують кільця та проміжки. Проміжки – це ті місця, де, як ми очікуємо, мають бути планети, і ми знаємо з теоретичних робіт, що планети спричиняють утворення пилових кілець безпосередньо біля них, – зазначає доцент кафедри фізики Університету Воріка Фарзана Меру у своїй заяві. – Що саме відбувається в цих кільцях – важливе питання для астрономів усього світу”.
Науковиця пояснила, що утворення планет у такий спосіб значно відрізняється від популярних на сьогодні моделей формування планет, згідно з якими вони утворюються послідовно, починаючи з внутрішньої частини протопланетних дисків, а потім рухаються до їхніх зовнішніх областей, а також припускає, що планети повинні ставати більш масивними в глибині диска. “Що також дуже цікаво, так це те, що є приклади, які ми знайшли зі спостережень за екзопланетами, які фактично показують цю архітектуру “затиснутої, як в сендвічі” планети - тут середня планета менш масивна, ніж її сусіди, і вона також становить розумну пропорцію систем”, – продовжує вона.
Команда підкреслила той факт, що сфера планетології зазнала значного зростання за останні десять років. Частково це сталося завдяки зображенням протопланетних дисків з високою роздільною здатністю, які були зібрані за допомогою потужних телескопів, як-от Великий міліметровий радіотелескоп Атаками. Це система з 66 12-метрових радіоантен, розташованих в пустелі Атакама на півночі Чилі, які утворюють єдиний радіотелескоп.
Розвиток планетології як галузі науки дозволив вченим почати пропонувати нові моделі формування планет на основі доказів, які вони бачать як на зображеннях протопланетних дисків, так і на основі спостережень за повністю сформованими екзопланетами. “Ці зображення дали нам підказки про те, як формуються та еволюціонують планети, – говорять вчені. – Дуже цікаво бути в авангарді цих досліджень”.
Читайте також: