Роки після зіткнення з астероїдом, що знищив нептахових динозаврів, були темним часом – у буквальному значенні. Сажа від бурхливих лісових пожеж заповнила небо і заслонила Сонце, що безпосередньо сприяло хвилі вимирання, що послідувала за цим.
Після удару астероїда, що стався близько 66 млн років тому, катаклізм миттєво знищив багато форм життя. Але удар також викликав зміни у навколишньому середовищі, що призвели до масових вимирань, що тривали протягом тривалого часу. Одним з таких поштовхів до вимирання могли стати щільні хмари попелу і частинок, які були викинуті в атмосферу і поширилися над планетою. Вони огорнули деякі частини Землі темрявою, яка могла зберігатися до двох років.
Протягом цього часу фотосинтез було порушено, що призвело б до колапсу екосистеми. І навіть після повернення сонячного світла цей спад міг зберігатися ще десятиліття, згідно з дослідженням, представленим 16 грудня на щорічній зустрічі Американського геофізичного союзу (AGU) у Новому Орлеані та в Інтернеті.
Крейдяний період (145-66 млн років тому) закінчився вибухом, коли астероїд, що рухався зі швидкістю приблизно 43 тис км/год, врізався у Землю. Його діаметр становив близько 12 км, і він залишив по собі шрам, відомий як кратер Чиксулуб, який знаходиться під водою в Мексиканській затоці неподалік півострова Юкатан і має діаметр не менше 150 км. В результаті зіткнення було знищено не менше 75% життя на Землі, включаючи всіх нептахових динозаврів (рід, від якого походять сучасні птахи, – єдина гілка родоводу динозаврів, що пережила вимирання).
Хмари подрібненої породи та сірчаної кислоти, що утворилися внаслідок катастрофи, могли б затемнити небо, охолодити глобальні температури, викликати кислотні дощі та лісові пожежі. Вчені вперше запропонували сценарій «ядерної зими» після падіння астероїду у 1980 роках. Ця гіпотеза передбачала, що темрява зіграла свою роль у масових вимираннях після удару крейдового періоду, сказав Пітер Роопнарін, куратор геології на кафедрі зоології безхребетних та геології Каліфорнійської академії наук та доповідач на засіданні AGU. Однак тільки в останнє десятиліття або близько того дослідники розробили моделі, що показують, як ця темрява могла вплинути на життя.
Дослідники виявили, що екосистеми могли відновитися після темряви, що тривала до 150 днів. Але через 200 днів ця ж спільнота зразків сягала критичного переломного моменту, коли «деякі види вимирали, а моделі домінування змінювалися», – повідомили вчені. У симуляціях, де темрява тривала дуже довго, вимирання різко зросло.
Коли екосистема досягла переломного моменту, вона могла зрештою відновитися з новим розподілом видів, проте цей процес зайняв би десятиліття. Дослідження показали, що після настання темряви знадобилося 40 років, щоб умови в екосистемі почали відновлюватися, повідомили вчені на конференції.
Читайте також:
- П’ять дивних речей, які відбуваються у космосі
- Космічний телескоп NASA Джеймс Вебб: гігантський стрибок до «інших Земель»