Новий аналіз даних, отриманих марсоходом Curiosity, показав, що значна частина кратерів, що зараз є на Марсі, могла колись бути придатними для життя річками. “Ми знаходимо докази того, що Марс, ймовірно, був планетою річок, – заявив доцент кафедри геонаук у Пенсильванському університеті Бенджамін Карденас. – Ми бачимо ознаки цього по всій планеті”.
У новому дослідженні вчені використовували чисельні моделі для моделювання ерозії на Марсі протягом тисячоліть і виявили, що поширені кратерні утворення, найімовірніше, є залишками давніх річищ.
Це дослідження стало першим, в якому ерозія давнього марсіанського ґрунту була нанесена на карту шляхом навчання комп’ютерної моделі на основі комбінації супутникових даних, знімків Curiosity і, як не дивно, 3D-сканування стратиграфії, або шарів гірських порід, що відклалися за мільйони років на дні Мексиканської затоки. Аналіз показав нову інтерпретацію звичайних марсіанських кратерних утворень, які до цього часу ніколи не асоціювалися з еродованими річковими відкладеннями.
“У нас є все, щоб дізнатися про Марс, краще розуміючи, як ці річкові відкладення можуть бути інтерпретовані стратиграфічно, думаючи про гірські породи сьогодні як про шари осаду, що відклалися з плином часу, – говорять науковці. – Цей аналіз – не моментальний знімок, а запис змін. Те, що ми бачимо сьогодні на Марсі, – це залишки активної геологічної історії, а не якийсь застиглий у часі ландшафт”.
Попередні дослідження супутникових даних з Марса виявили ерозійні форми рельєфу, які можуть бути кандидатами на давні річкові відкладення. Використовуючи дані, зібрані марсоходом Curiosity в кратері Гейла, команда виявила ознаки річкових відкладів, які пов’язані не з флювіальними формами рельєфу.
“Це свідчить про те, що в інших місцях планети можуть існувати ще не виявлені річкові відкладення, і що ще більша частина марсіанської осадової товщі могла бути створена річками протягом придатного для життя періоду історії Марса, – говорить Бенджамін Карденас. – На Землі річкові коридори дуже важливі для життя, хімічних циклів, колообігу поживних речовин і циклів осадових порід. Все вказує на те, що на Марсі ці річки поводяться так само”.
Розробляючи свою комп’ютерну модель, Карденас і його команда знайшли нове застосування 25-річним скануванням стратиграфії Землі. Зібрані нафтовими компаніями сканування морського дна Мексиканської затоки стали ідеальним порівнянням з Марсом, пояснюють науковці. Команда змоделювала ерозію, подібну до марсіанської, використовуючи 3D-сканування реальної, зафіксованої стратиграфії на Землі.
“Наше дослідження показує, що на Марсі могло бути набагато більше річок, ніж вважалося раніше, що, безумовно, створює більш оптимістичний погляд на давнє життя на Червоній планеті, – додав Бенджамін Карденас. – Воно пропонує бачення Марса, де на більшій частині планети колись були сприятливі умови для життя”.
Читайте також: