Ровер NASA Curiosity, який наразі досліджує кратер Гейла на Марсі, збирає нові деталі загадки про те, як клімат цієї планети перетворився з потенційно придатного для життя, з доказами рідкої води на поверхні, на пустелю, яку ми знаємо та бачимо зараз.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Хоча сьогодні поверхня Червоної планети є холодною і ворожою до життя, марсоходи NASA шукають підказки, чи могло на ній існувати життя в далекому минулому. Дослідники використовували інструменти на борту Curiosity для вимірювання ізотопного складу багатих на вуглець мінералів, знайдених у кратері Гейла, і відкрили для себе нове розуміння того, як трансформувався давній клімат Червоної планети.
“Ізотопний склад цих карбонатів вказує на екстремальні обсяги випаровування, що свідчить про те, що ці карбонати, ймовірно, сформувалися в кліматі, який міг підтримувати лише тимчасову рідку воду, – заявив автор статті Девід Бертт з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA в Грінбелті. – Наші зразки не відповідають давньому середовищу з життям на поверхні Марса, хоча це не виключає можливості існування підземної біосфери або поверхневої біосфери, яка почалася і закінчилася до того, як утворилися ці карбонати”.
Ізотопи – це версії елемента з різною масою. При випаровуванні води легкі версії вуглецю та кисню частіше потрапляли в атмосферу, тоді як важкі версії частіше залишалися, накопичуючись у більших кількостях, і врешті-решт входили до складу карбонатних порід. Карбонати є своєрідним кліматичним архівом – вони можуть зберігати ознаки середовища, в якому утворилися, включаючи температуру і кислотність води, а також склад води та атмосфери. Тому вчені так зацікавлені в таких знахідках.
Дослідження пропонує два механізми утворення карбонатів, знайдених у Гейлі. За першим сценарієм, карбонати утворюються через серію волого-сухих циклів у кратері Гейла. У другому – карбонати утворюються в дуже солоній воді в кріогенних умовах. “Ці механізми утворення представляють два різних кліматичних режими, які можуть мати різні сценарії придатності для життя, – каже співавторка статті Дженніфер Стерн. – Циклічність вологих і сухих періодів вказувала б на чергування більш придатних і менш придатних для життя середовищ, тоді як кріогенні температури в середніх широтах Марса вказували б на менш придатне для життя середовище, де більша частина води замкнена в льоду і недоступна для хімії чи біології, а та, що є, надзвичайно солона і неприємна для життя”.
Такі кліматичні сценарії для стародавнього Марса пропонувалися і раніше, базуючись на наявності певних мінералів, моделюванні в глобальному масштабі та ідентифікації гірських порід. Але вперше додає ізотопні докази зі зразків гірських порід на підтримку цих сценаріїв.
Вміст важких ізотопів у марсіанських карбонатах значно вищий, ніж на Землі для карбонатних мінералів, і є найважчим вмістом ізотопів вуглецю та кисню, зафіксованим для будь-яких марсіанських матеріалів. За словами команди, для формування карбонатів, настільки збагачених важким вуглецем і киснем, необхідний як вологий-сухий, так і холодний-солоний клімат. “Той факт, що ці значення ізотопів вуглецю та кисню вищі, ніж будь-що інше, виміряне на Землі чи Марсі, вказує на те, що процес (або процеси) доведено до екстремуму”, – додав Бертт.
За його словами, результати, отримані після вимірювань, можуть означати дві речі. По-перше, існував екстремальний ступінь випаровування, який призвів до того, що ці значення ізотопів стали такими важкими. По-друге, важчі значення були збережені, тому процеси, які могли б утворити легші значення ізотопів, мали бути меншими за величиною.
Це відкриття було зроблено за допомогою приладів Sample Analysis at Mars (SAM) і Tunable Laser Spectrometer (TLS) на борту марсохода Curiosity. SAM нагріває зразки до майже 900°C, а потім використовує TLS для аналізу газів, які утворюються під час нагрівання.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: