© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Команда Університету Південної Каліфорнії на чолі з професором Джоном Відале досліджувала обертання внутрішнього ядра Землі – тему триваючих дебатів. Але те, на що вони натрапили, виявилося набагато дивовижнішим.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Початковою метою дослідників не було вивчення фізичних особливостей внутрішнього ядра, але зрештою вони знайшли докази структурних змін на його поверхні. Взаємодія між внутрішнім і зовнішнім ядром є найімовірнішою причиною цих структурних змін.
«Те, що ми зрештою виявили, є доказом того, що приповерхнева частина внутрішнього ядра Землі зазнає структурних змін, – каже Відале. «Коли я аналізував сейсмограми за кілька десятиліть, один набір даних сейсмічних хвиль дивним чином вирізнявся з-поміж інших, – каже Відале. «Пізніше я зрозумів, що дивився на доказ того, що внутрішнє ядро не є твердим».
Мінливі особливості поверхні внутрішнього ядра, ймовірно, відіграють певну роль у тому, як воно обертається і як це обертання змінюється протягом тривалих періодів, що в кінцевому підсумку впливає на тривалість наших днів.
Вчені вже давно дискутують про природу внутрішнього ядра. Однак основна увага в цих дебатах і більшості проведених досліджень була зосереджена на розумінні того, як внутрішнє ядро обертається всередині Землі. Інші потенційні зміни, такі як структурні зрушення, отримали менше уваги.
Внутрішнє ядро, розташоване на глибині приблизно 5000 км під поверхнею Землі, утримується в розплавленому зовнішньому ядрі. Раніше вважалося, що воно є твердою сферою. У дослідженні проаналізовано десятиліття сейсмічних даних, включаючи записи повторюваних землетрусів поблизу Антарктиди між 1991 і 2024 роками.
Дані були зібрані зі станцій, розташованих поблизу Фербанкса, Аляска, США та Йеллоунайфа, Канада. Команда помітила дещо особливе – один набір сейсмічних хвиль, зареєстрований на канадській станції, виділявся. Він не був схожий ні на що, що раніше спостерігалося дослідницькою групою. Професор Відале спочатку був спантеличений цими даними. Ці незвичайні хвилі натякали на те, що у внутрішньому ядрі відбувається щось несподіване. Вдосконалений аналіз показав, що форма внутрішнього ядра змінюється з часом, що свідчить про те, що воно не зовсім тверде. Дослідження вказує на те, що поверхня внутрішнього ядра, ймовірно, «зазнає в’язкої деформації» – по суті, вона змінює форму на своїй межі. А турбулентне розплавлене зовнішнє ядро може знаходитися за ним.
«Загальновідомо, що розплавлене зовнішнє ядро є турбулентним, але його турбулентність не спостерігалася, щоб зруйнувати його сусіднє внутрішнє ядро в людському масштабі часу», – сказав Відале. «Те, що ми спостерігаємо в цьому дослідженні вперше, – це, ймовірно, зовнішнє ядро, яке руйнує внутрішнє ядро», – додав автор у прес-релізі.
Ця взаємодія між внутрішнім і зовнішнім ядром призводить до того, що поверхня внутрішнього ядра зміщується і деформується. Отримані дані можуть пояснити, як топографія поверхні внутрішнього ядра може впливати на його обертання.
Ці зміни обертання, своєю чергою, настільки тонкі, що фактично спричиняють крихітні коливання тривалості дня на Землі. Крім того, цей висновок може бути пов’язаний зі спостережуваним уповільненням обертання внутрішнього ядра з часом.
Читайте також:
- Астероїд, розміром з футбольне поле, прямує до Землі: що відомо на цю мить
- Місія NASA знайшла ключові інгредієнти для життя у зразках астероїда Бенну