Вчені запропонували теорію, що Земля могла мати кільцеву систему, яка сформувалася близько 466 млн років тому, і навіть надали докази на її підтвердження. Гіпотеза, яка кидає виклик звичному розумінню давньої історії Землі, випливає з реконструкцій плит ордовицького періоду. Науковці відзначили положення 21 кратера від зіткнення з астероїдами, і всі вони розташовані в межах 30° від екватора. Традиційні теорії не можуть пояснити таку статистичну аномалію, але версія з системою кілець – цілком собі може.
Дослідники вважають, що колись у бік Землі летів великий астероїд, і він потрапив у межу Роша, яку визначають як найменшу відстань від планети, де може перебувати об’єкт, зберігаючи цілісність під дією припливних сил. Астероїд пройшов занадто близько, розпався на частини під дією приливних сил та утворив навколо планети уламкове кільце на кшталт того, що є у Сатурна.
“Протягом мільйонів років матеріал з цього кільця поступово падав на Землю, створюючи сплеск метеоритних ударів, що спостерігається в геологічній історії, – сказав провідний автор дослідження професор Енді Томкінс. – Ми також бачимо, що шари осадових порід цього періоду містять надзвичайну кількість метеоритних уламків”.
Цікаво, що наявність такого кільця могла спричинити вельми неприємні кліматичні наслідки для нашої планети. Вчені припускають, що кільце могло кидати тінь на Землю та блокувати сонячне світло, що стало причиною глобального похолодання під час пізнього Ордовицького періоду. Він був визнаний одним з найхолодніших за останні 500 млн років історії Землі. “Ідея про те, що кільцева система могла впливати на глобальну температуру, додає новий рівень складності до нашого розуміння того, як позаземні події могли формувати клімат Землі”, – сказав професор Томкінс.
Зазвичай астероїди падають на Землю у випадкових місцях, тому ударні кратери більш-менш рівномірно розподілені по поверхні. Але вчені провели дослідження, використовуючи ділянки континентальної поверхні, що збереглися з того часу, щоб з’ясувати, чи не є розподіл ударних кратерів Ордовицького періоду невипадковим. Найкращими у цьому плані були Західна Австралія, Африка, Північноамериканський кратон і невеликі частини Європи. Науковці визначили, що лише 30% придатної площі суші знаходилися близько до екватора, проте всі ударні кратери цього періоду були знайдені саме в цьому регіоні. Це статистична аномалія.
Дослідження спонукає вчених переглянути вплив небесних подій на еволюцію Землі та порушує нові питання щодо потенціалу інших кільцевих систем, які могли б вплинути на розвиток життя на Землі. Чи могли подібні кільця існувати в інші періоди історії нашої планети та впливати на клімат чи навіть поширення життя? Це науковцям ще належить з’ясувати.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також:
Leave a Reply