За допомогою комп’ютерного моделювання вчені реконструювали еволюційну історію найближчого космічного оточення і дійшли висновку, що Сонце та Земля знаходяться практично в центрі величезної бульбашки діаметром 1000 світлових років, на поверхні якої формуються усі найближчі молоді зірки.
Центральна фігура дослідження – тривимірна реконструкція простору-часу, на якій видно, що всі молоді зірки та області зореутворення в межах 500 світлових років від Землі знаходяться на поверхні гігантської бульбашки, відомої як Місцева бульбашка. Астрономи знали про її існування протягом десятиліть, але тільки тепер вчені змогли зрозуміти походження Місцевої бульбашки та оцінити її вплив на навколишній космічний простір.
На поверхні бульбашки знаходяться сім добре відомих областей зореутворення, або молекулярних хмар – щільних областей у космосі, де утворюються зірки. Результати моделювання показали, що до утворення бульбашки привів ланцюг подій, що почалися 14 млн років тому. Серія вибухів наднових виштовхнула міжзоряний газ назовні, створивши бульбашкову структуру з щільною поверхнею.
«Ми підрахували, що близько 15 наднових вибухнули за мільйони років, щоб сформувати Місцеву бульбашку, яку ми бачимо сьогодні», – кажуть дослідники. На цю мить вона продовжує повільно зростати.
«Вона розширюється зі швидкістю близько 2 км на секунду. Проте з погляду швидкості вона значною мірою стабілізувалася», – зазначає вчений. Швидкість розширення бульбашки, а також минулі та сьогоднішні траєкторії молодих зірок, що формуються на її поверхні, автори вирахували на основі даних, отриманих космічною обсерваторією Gaia Європейського космічного агентства.
«Коли вибухнули перші наднові, що створили Місцеву бульбашку, наше Сонце було далеко від місця подій, – продовжує один з авторів статті професор Жоао Алвес з Віденського університету. – Але близько 5 млн років тому шлях Сонця через галактику привів його – просто завдяки щасливому випадку — майже прямо в центр бульбашки».
На думку дослідників, зореутворення відбувається всюди на поверхні Місцевої бульбашки, і таких як вона у нашій Галактиці багато.
Дослідники порівнюють Чумацький Шлях зі швейцарським сиром, дірки в якому вибиті вибухами наднових, а на поверхні дір, створених зірками, що вмирають, йде утворення нових зірок.
Читайте також: