Root NationНовиниНовини ITЩо науковцi виявили на зворотньому боці Місяця

Що науковцi виявили на зворотньому боці Місяця

-

Через сім місяців після запуску, 18 лютого 2021 року, американський роботизований ровер Perseverance успішно приземлився на Марс. Посадка була частиною місії Mars2020, і її у прямому ефірі дивилися мільйони людей у ​​всьому світі, що підтверджує відродження глобального інтересу до дослідження космосу. Незабаром за ним прилетів китайський апарат Tianwen-1, міжпланетна місія на Марс, що складається з орбітального апарату, посадкового апарату та ровера під назвою Zhourong.

Perseverance та Zhourong стали п’ятим і шостим планетарними роверами, запущеними за останнє десятиліття. Першим був американський апарат Curiosity, який висадився на Марс у 2012 році, за ним були три китайські місії Chang’е.

Що науковці виявили на зворотньому боці Місяця

У 2019 році апарат Chang’е-4 та його ровер Yutu-2 стали першими об’єктами, висадженими на зворотньому боці Місяця – стороні, зверненій від Землі. Це стало важливою віхою у дослідженні планет, яка не поступається за значимістю місії Apollo 8 у 1968 році, коли дальню сторону Місяця було вперше побачено людиною.

Для аналізу даних, отриманих за допомогою роверу Yutu-2, який використовував георадар, вчені розробили інструмент, що дозволяє набагато детальніше визначити шари під поверхнею Місяця, ніж це було зроблено раніше. Це також дозволило отримати уявлення, як розвивалася планета.

Далека сторона Місяця має велике значення через її цікаві геологічні утворення, але ця прихована сторона також блокує всі електромагнітні шуми від людської діяльності, що робить її ідеальним місцем для будівництва радіотелескопів.

Наземний радар

Орбітальні радари використовуються для планетарних наук з початку 2000 років, але нещодавні місії китайських та американських роверів стали першими, які використали наземний проникаючий радар на місці. Цей революційний радар тепер стане частиною наукового навантаження майбутніх планетарних місій, де він використовуватиметься для картування надр посадкових майданчиків та проливатиме світло на те, що відбувається під ґрунтом.

Георадар здатний отримати значну інформацію про тип планетарних ґрунтів та його підповерхневі шари. Ця інформація може бути використана для отримання уявлення про геологічну еволюцію місцевості та навіть оцінки її структурної стабільності для майбутніх планетарних баз та дослідницьких станцій.

Перші доступні дані георадару на планеті були отримані в ході місячних місій Chang’е-3, Chang’е-4 та Chang’е-5, де він використовувався для дослідження структури поверхневих шарів зворотнього боку Місяця та надав цінну інформацію про геологічну еволюцію цього району.

Попри переваги георадару, одним з основних недоліків є його нездатність виявити шари з плавними межами між ними. Це означає, що поступові зміни від одного шару до іншого залишаються непоміченими, створюючи помилкове враження, що надра складаються з однорідного блоку, тоді як насправді це може бути набагато складніша структура, що представляє зовсім іншу геологічну історію.

Команда дослідників розробила новий метод, що дозволяє виявити ці шари, використовуючи сигнатури радіолокацій прихованих каменів і валунів. Новий інструмент був використаний для обробки георадарних даних, знятих ровером Yutu-2 апарату Chang’е-4, який здійснив посадку в кратері Кармана басейна Ейткен на південному полюсі Місяця.

Що науковці виявили на зворотньому боці Місяця

Басейн Ейткен – найбільший і найстаріший з відомих кратерів, який, як вважається, утворився в результаті удару метеороїда, що пробив кору Місяця і підняв матеріали з верхньої мантії (внутрішнього шару, розташованого безпосередньо під нею). Новий інструмент виявив раніше небачену шарувату структуру у перших 10 м місячної поверхні, яка вважалася одним однорідним блоком.

Використовуючи цей метод, фахівці можуть зробити точніші оцінки глибини верхньої поверхні місячного ґрунту, що є важливим способом визначення стабільності та міцності ґрунтового фундаменту для створення місячних баз та дослідницьких станцій.

Ця нещодавно виявлена ​​складна шарувата структура також передбачає, що малі кратери мають більше значення і, можливо, зробили набагато більший внесок, ніж вважалося раніше, у матеріали, відкладені внаслідок ударів метеоритів, та у загальну еволюцію місячних кратерів.

Це означає, що людство матиме цілісніше розуміння складної геологічної історії нашого супутника і зможе точніше передбачити, що ховається під поверхнею Місяця.

Читайте також:

Sourcephys
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Comments
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі