 увійшло в історію, оголосивши про першого «парастронавта».){kind=link}
Минулого тижня Європейське космічне агентство (ESA) увійшло в історію, оголосивши про першого «парастронавта» – 41-річного громадянина Великої Британії Джона Макфолла. Він став першим кандидатом, відібраним для участі в проєкті Parastronaut Feasibility, який ESA описує як «серйозну, цілеспрямовану і чесну спробу розчистити шлях у космос для професійного астронавта з фізичними вадами». Макфоллу, колишньому паралімпійському спринтеру, ампутували праву ногу після мотоциклетної аварії у віці 19 років.
NASA вперше відібрало астронавтів, Меркуріанську сімку, в 1959 році. Набір обмежувався військовими льотчиками-випробувачами чоловічої статі віком до 40 років, з відмінним фізичним і психічним здоров’ям та зростом менш як 1,8 м (капсула Mercury була крихітною).
Сьогодні NASA використовує аналогічний базовий відбір. Кандидати повинні мати зір 20/20 (коригувальні лінзи і лазерна хірургія очей допускаються), кров’яний тиск нижче 140/90 у сидячому положенні і зріст від 1,49 до 1,93 м (щоб поміститися в наявні скафандри).
Однак, це найлегша частина. Кандидати проходять кілька раундів співбесід і тестування, і якщо їм пощастить бути відібраними, повинні будуть пройти тривалу польотну фізичну підготовку астронавта. Це виснажлива тижнева перевірка фізичних здібностей, необхідних для космосу, таких як спритність і зорово-моторна координація, а також толерантність до екстремального тиску та інерційних (обертових) середовищ.
Після цього слідує дворічний період тренувань з освоєння складного космічного обладнання і програмного забезпечення, виконання імітованих виходів у відкритий космос (EVA) в Х’юстонській лабораторії нейтральної плавучості, а також випробування невагомості під час параболічного польоту.
Подібні програми використовуються в усіх космічних агентствах. Визначення того, які адаптації до підготовки потрібні для того, щоб дозволити участь кандидатів з обмеженими фізичними можливостями, стане одним з результатів проєкту з підготовки астронавтів.
У культурному плані критерії відбору астронавтів повільно еволюціонували з часів перших суто чоловічих, суто військових когорт. Перша жінка (і цивільна особа) в космосі, радянська космонавтка Валентина Терешкова, полетіла на капсулі Восток-6 в 1963 році. До класу астронавтів NASA 2021 року з десяти кандидатів увійшли чотири жінки та кілька кандидатів з культурно різноманітного походження.
Здавалося б, що різноманітність у відборі астронавтів відставала від суспільства, і ESA зробило сміливий крок з проєктом парастронавтів. Спочатку ESA зосередилося на кандидатах з інвалідністю нижніх кінцівок. Астронавти в основному використовують верхню частину тіла, щоб пересуватися в невагомості, і інвалідність нижніх кінцівок навряд чи заважатиме пересуванню. У цьому відношенні невагомість створює рівні умови.
Проблеми, ймовірно, можуть виникнути при експлуатації існуючого космічного обладнання. Дослідження парастронавтів має на меті визначити, які модифікації ракет-носіїв, скафандрів та інших космічних систем будуть необхідні для того, щоб астронавт з обмеженими фізичними можливостями міг жити і працювати в космосі.
Ми все ще далекі від того, щоб будь-хто міг подорожувати в космос. Наші знання про фізичні, психічні і операційні ризики, пов’язані з космічними польотами, все ще неповні. З понад 600 космічних мандрівників на сьогодні лише 70 були жінками, і розуміння гендерних відмінностей у космічному здоров’ї тільки починає формуватися.
Як фізичні вади можуть вплинути на роботу астронавта в космосі? Ми не знаємо, але ESA робить перший крок до з’ясування цього питання. Схоже, що космос дійсно є останнім рубежем.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Також цікаво:
- Китайські астронавти вийшли у відкритий космос з нової станції
- Японські астронавти полетять на Місяць