Зонд ESA BepiColombo, що прямує до Меркурія, здійснив третій близький проліт повз найближчу до Сонця планету і зробив кілька фото поверхні, поцяткованої кратерами, в тому числі й одним, який щойно отримав свою назву.
Спільна європейсько-японська місія стартувала у 2018 році й зараз наближається до завершального етапу своєї семирічної подорожі внутрішніми частинами Сонячної системи. Під час цієї подорожі BepiColombo покладається на гравітацію Землі, Венери та Меркурія, щоб сповільнитись настільки, щоб мати змогу перейти з орбіти Сонця на орбіту Меркурія наприкінці 2025 року.
Під час останнього з цих гравітаційних маневрів BepiColombo пролетів на відстані 236 км від поверхні Меркурія. Вчені, що стоять за місією, скористалися можливістю провести вимірювання навколишнього середовища поблизу найвіддаленішої планети Сонячної системи та зробити знімки її випаленої поверхні.
Зображення показують те, що ESA назвало “геологічною щедрістю”: безліч кратерів, древніх вулканічних хребтів і лавових потоків. Однією з найцікавіших об’єктів на знімках є кратер, який щойно отримав назву “Една Менлі” на честь ямайсько-британської художниці.
“Під час планування зображення для прольоту ми зрозуміли, що цей великий кратер буде в полі зору, але він ще не мав назви, – говорять в ESA. – Він, безумовно, буде цікавим для вчених BepiColombo в майбутньому, оскільки вони розкопали темний “матеріал з низьким коефіцієнтом відбиття”, який може бути залишками ранньої кори Меркурія, багатої на вуглець. Крім того, дно басейну в його надрах було затоплене гладкою лавою, що свідчить про тривалу історію вулканічної активності Меркурія”.
Космічний апарат також помітив скелю Бігл Рупс завдовжки 600 км, яка утворилася мільярди років тому, коли молодий Меркурій охолоджувався і стискався. Скеля Бігл Рупс була відкрита місією NASA Messenger, яка перебувала на орбіті Меркурія з 2011 по 2015 рік, і вчені вже хочуть порівняти оригінальні види з тими, що були зафіксовані BepiColombo. Зображення також показують стародавні ударні басейни, затоплені вулканічною лавою протягом першого мільярда років життя планети, коли вона все ще була тектонічно активною.
“Це неймовірний регіон для вивчення тектонічної історії Меркурія, – говорять науковці. – Складна взаємодія між цими уступами показує нам, що в міру охолодження і стиснення планети поверхнева кора ковзала і зсувалася, створюючи безліч цікавих особливостей, які ми детально вивчатимемо, коли опинимося на орбіті”. На жаль, космічний апарат не зміг зробити знімки під час свого найближчого зближення, оскільки прибув до планети з нічного боку. Найближчі зображення були зроблені на відстані приблизно 3,5 тис. км.
Місія BepiColombo складається з двох апаратів, які рухаються в космосі один над одним, що означає, що деякі інструменти зондів зараз приховані. Це стосується і головних камер BepiColombo з високою роздільною здатністю, а доступні зображення з трьох моніторингових камер мають роздільну здатність 1024×1024.
Космічний апарат використовував ці камери для надсилання зображень додому протягом усієї своєї подорожі, в тому числі з прольоту повз Землю у 2020 році, двох прольотів повз Венеру у 2020 і 2021 роках і двох попередніх прольотів повз Меркурій у 2021 і 2022 роках. У найближчі роки відбудеться ще три прольоти повз Меркурій, перш ніж BepiColombo втратить достатньо енергії та буде захоплений слабкою гравітацією крихітного Меркурія у грудні 2025 року.
Читайте також:
Leave a Reply