Космічний телескоп Euclid відкрив ще сім міжзоряних планет (або планет-сиріт). Вони вільно плавають у Всесвіті, не прив’язані до жодної зірки, не маючи днів та років та потопаючи у темряві. Проте вчені відзначають ймовірність того, що на них може існувати життя, і у нашій галактиці їх можуть бути мільйони.
Минулого тижня ESA оприлюднило перші наукові результати телескопа Euclid з моменту запуску місії в липні. Серед неймовірних фото, які можна подивитися ось тут, та відкриттів були сім нових міжзоряних планет. Це газові гіганти, маса яких щонайменше в чотири рази перевищує масу Юпітера. Вони були виявлені в туманності Оріона, найближчому до нас регіоні зореутворення, приблизно за 1500 світлових років від Землі. Крім того, Euclid підтвердив існування десятків інших раніше виявлених планет-сиріт.
Проте астрономи впевнені, що це лише “верхівка айсберга”. Оскільки міжзоряні планети не відбивають світло зірки, їхнє виявлення схоже на “пошук голки в копиці сіна”. Але ті планети, які відкрив Евклід, гарячіші, тому їх трохи легше побачити. Коли космічний телескоп NASA Nancy Grace Roman буде запущений у 2027 році, очікується, що він знайде набагато більше таких планет, що, можливо, прояснить, скільки їх може бути у Всесвіті.
У вчених ці дивні світи часто викликають “почуття трепету і таємничості”. “Ми всі виросли з сонцем на небі, і тому думка про планету, яка просто дрейфує в космосі без жодної зірки на горизонті, просто захоплює”, – говорять науковці. Але насправді не всі вони блукають на самоті. Чотири з понад 20 підтверджених телескопом планет вважаються бінарними – двома планетами, що обертаються одна навколо одної в єдиній системі.
Якщо міжзоряні планети теоретично можуть бути придатні для життя, вони можуть стати ключовою ціллю для науковців. Вважається, що планети, яким бракує тепла від зірки, є холодними, із замерзлими поверхнями, і тоді будь-яка енергія, необхідна для підтримки життя, повинна надходити зсередини планети. Наприклад, більша частина енергії Нептуна надходить зсередини. А геотермальні джерела дозволяють виживати на Землі тваринам, які ніколи не бачили сонячних променів. Але навіть за найкращих умов ця екстремальна ізоляція, швидше за все, зможе підтримувати лише бактеріальне та мікробне життя, вважають вчені.
Планети-сироти мандрують самотнім шляхом у космосі, але у такого становища теж є плюс. Коли Сонце стане червоним гігантом – приблизно через 7,6 млрд років – воно значно розшириться, поглинувши Землю, а от міжзоряним планетам таке не загрожує, тож вони, імовірно, існуватимуть вічно.
Тим часом робота телескопа Euclid дає підказки про те, як вони створюються. Деякі з них могли утворитися в зовнішній частині Сонячної системи, перш ніж відірватися від своєї зірки. Але дослідження показує, що багато планет-сиріт можуть бути створені як “природний побічний продукт” процесу зореутворення.
Читайте також: