Відкриття потенційно нового класу далеких і загадкових планет-сиріт, також відомих як самотні або міжзоряні, заінтригувало та водночас спантеличувало науковців. Особливо коли астрономи побачили вражаючі зображення, зроблені наприкінці минулого року телескопом Вебба.
Кандидатів для цього класу планет назвали бінарними об’єктами з масою Юпітера (Jupiter-mass Binary Objects, або JuMBO). Схоже, що вони обертаються одна навколо одної, вільно плавають в космосі та не прив’язані до жодної зірки, що суперечить домінуючим теоріям про те, як начебто мають працювати планетні системи. Але нещодавно астрономи представили нову, досить переконливу модель того, як могли утворитися ці об’єкти.
WE DO THE BEST ACRONYMS #JWST makes 'JuMBO' discovery of planet-like objects in Orion via @BBCAmos JuMBO = Jupiter Mass Binary Objects. But seriously – very intriguing! free-floating planets?! In pairs?! Strange! https://t.co/BmJHfEn50o pic.twitter.com/UaK7WtDDyu
— Dr. Amber Straughn (she/her/hers) (@astraughnomer) October 4, 2023
Команда використовувала передові методи, відомі як пряме моделювання N тіл, щоб дослідити, як взаємодія всередині щільних зоряних скупчень може призвести до викиду гігантських планет, які залишаються гравітаційно пов’язаними одна з одною, коли вони дрейфують галактикою. Це важливе дослідження пропонує модель того, як можуть формуватися ці загадкові бінарні системи, тим самим прибираючи критичну прогалину в нашому розумінні планетарної еволюції.
“Наші симуляції демонструють, що зоряні “зустрічі” можуть приводити до спонтанного викидання пари гігантських планет з їхніх рідних систем, змушуючи їх рухатися по орбітах одна одної в космосі, – говорять астрономи. – Ці висновки можуть суттєво змінити наше сприйняття планетарної динаміки та різноманітності планетних систем у нашому Всесвіті“.
Дослідження показує, що такі події частіше відбуваються в густонаселених зоряних скупченнях, що свідчить про те, що бінарні міжзоряні планети можуть бути більш поширеними, ніж вважалося раніше. Характеристики цих планетних пар – такі як їхнє віддалення та ексцентриситет орбіт – дають нове розуміння жорстоких умов навколишнього середовища, які впливають на формування планет. “Це дослідження представляє динамічні зоряні взаємодії як важливий фактор розвитку незвичайних планетних систем у щільному зоряному середовищі”, – додали вчені.
За словами дослідників, новий підхід не просто розширить знання про формування планет, а ще й створить основу для майбутніх спостережень за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, а вони своєю чергою можуть надати додаткові докази на підтримку прогнозів команди. “Розуміння формування таких об’єктів допомагає нам кинути виклик і вдосконалити існуючі теорії формування планет, – говорять науковці. – Майбутні спостереження з телескопом Вебба можуть допомогти нам зробити саме це, пропонуючи нові ідеї з кожним спостереженням, які допоможуть нам краще сформулювати нові теорії формування гігантських планет”.
Читайте також: