На відстані трохи більше ніж за 650 світлових років від Землі вмирає стара зірка – вчені зробили новий прогноз стану Бетельгейзе, заснований на її пульсації, і за їхніми підрахунками залишилося буквально кілька десятиліть до того, як ця зірка вибухне.
Дослідники з Університету Тохоку в Японії та Женевського університету у Швейцарії переоцінили коливання яскравості зірки та дійшли висновку, що, ймовірно, вони все ж таки представляють кінцеву стадію її життя.
Загалом небагато зірок мають власну мильну оперу, за якою мало не щоденно спостерігають вчені. Бетельгейзе раптово потьмянішала у 2019 році (так звана Велика подія затемнення), але у квітні цього року звичайне сяйво Бетельгейзе досягло свого піка, спалахнувши у півтора раза яскравіше, ніж зазвичай. Знову з’явилися припущення про долю об’єкта, а також про те, що означали ці зміни.
Червоний надгігант Бетельгейзе з’явився на світ 10 млн років тому, і, можливо, зараз він вичерпує своє паливо, тож вчені намагаються підрахувати, коли зірка завершить своє існування. Підрахунки залежать від багатьох факторів. Одним з них є її фактичний розмір, який був предметом дискусій протягом більшої частини минулого століття. Останні виміри показують, що вона має компактніші розміри, тож є ймовірність, що зірка проживе ще десятки тисяч років, перш ніж охолоне до температури, достатньої для вибуху.
Як і у багатьох зірок, її зовнішні шари пульсують у рівновазі стиснень і розширень, зумовлених внутрішньою динамікою конкуруючих між собою тиску і гравітації. Коливання яскравості, що виникають внаслідок цього, повторюються – у випадку Бетельгейзе два найпомітніші періоди тривають приблизно 2200 і 420 днів.
Вчені вирішили перевірити, а що, як у 2200-денному циклі є щось більше, ніж здається? Якби зоря стискала атомні ядра в трохи більші елементи, такі як вуглець, вона могла б мати набагато довший період радіальних пульсацій. Якщо коротші за тривалістю променеві режими зробили б радіус Бетельгейзе приблизно в 800-900 разів більшим за наше Сонце, то команда показала, що довший імпульс відповідав би радіусу приблизно в 1300 разів більшому. Науковці дійшли висновку, що зовнішні шари Бетельгейзе відходять набагато далі, оскільки її маса концентрується в ядрі, переробляючи паливо з такою швидкістю, що його двигуни можуть спрацювати не за тисячоліття, а за десятиліття.
“Ми також виявили, що синтетична крива блиску якісно узгоджується з кривою блиску Бетельгейзе аж до Великого затемнення. Ми дійшли висновку, що Бетельгейзе перебуває на пізній стадії горіння вуглецю в ядрі і є кандидатом на наступну галактичну наднову”, – йдеться у дослідженні.
Стаття ще не пройшла рецензування, але вже попередньої публікації розрахунків і міркувань достатньо, щоб зберегти певний оптимізм щодо того, що ми ще можемо спостерігати наднову за допомогою сучасних приладів за нашого життя. Якщо модель правильна, ми можемо побачити, як Бетельгейзе ненадовго затьмарить всі інші зірки незабаром після 2050 року, перш ніж вона зникне назавжди.
Читайте також: