Fujifilm оголосила, що встановила новий світовий рекорд, створивши магнітну стрічку для зберігання даних, яка може зберігати приголомшливі 580 терабайт даних.
Прорив, розроблений спільно з IBM Research, використовує нову магнітну частинку, яка називається феритом стронцію (SrFe), яка зазвичай використовуються як сировина для виготовлення моторних магнітів. Fujifilm вивчає ферит стронцію як можливого наступника фериту барію (BaFe), який сьогодні є провідним матеріалом.
Було виявлено, що SrFe має вищі магнітні характеристики і на 60% менше обсягу частинок, ніж BaFe. Як і BaFe, SrFe є хімічно стабільним оксидом, а це означає, що він повинен добре працювати для довгострокового зберігання даних.
Дані на стрічці зберігаються з рекордною щільністю 317 гігабайт на квадратний дюйм завдяки новим технологіям, розробленим IBM, включаючи нову технологію стрічкової головки з низьким коефіцієнтом тертя, а також приводи і сервоприводи, що стоять за нею. Швидкість і точність головки чудові.
«При зчитуванні стрічки вона проходить через головку зі швидкістю близько 15 км/год, і з нашими новими сервотехнологіями, ми як і раніше, можемо позиціонувати головку стрічки з точністю, яка приблизно в 1,5 раза перевищує ширину молекули ДНК», – пише менеджер з досліджень IBM Марк Ланц. В результаті ємність нових стрічок для зберігання даних приблизно в 50 разів більше, ніж у картриджів, наявних сьогодні на ринку.
Щоб уявити собі 580 терабайт в перспективі, це приблизно еквівалентно 120 000 DVD або 786 977 компакт-дисків – IBM відзначає, що під час штабелювання такої кількості компакт-дисків в результаті вийде вежа висотою 944 м. Всі ці дані тепер можуть поміститися в стрічковий картридж на долоні.
«З точки зору витрат, зберігання даних на стрічці коштує копійки за гігабайт, і коли стрічка не використовується, вона не вимагає енергії, на відміну від жорстких дисків і флеш-пам’яті», – пише IBM. «Крім того, при правильному зберіганні дані, записані на магнітну стрічку сьогодні, будуть доступні для читання і через 30 років».
Читайте також:
Leave a Reply