Наступним гігантським кроком людства може стати Марс. Але перш ніж ці місії можуть початися, вченим необхідно домогтися безлічі проривних досягнень, в тому числі навчитися вирощувати урожай на червоній планеті. Космонавти не можуть тягти нескінченний запас верхнього шару грунту через космос. Отже, геологи Університету Джорджії з’ясовують, як найкраще використовувати матеріали, котрі перебувають на поверхні планети.
Для цього вони розробили штучні грунтові суміші, що імітують матеріали, виявлені на Марсі. У новому дослідженні, опублікованому в журналі Icarus, дослідники оцінили штучні грунти, щоб визначити, наскільки родючим може бути марсіанський ґрунт.
«Ми хочемо змоделювати певні характеристики матеріалів, які можна легко отримати на поверхні Марса», – сказала Лаура Факрелл, докторант геології UGA і провідний автор дослідження. Моделювання мінерального складу або змісту солей в цих марсіанських сумішах може багато розповісти нам про потенційну родючість грунту. Такі речі, як живильні речовини, солоність, pH, є частиною того, що робить грунт родючим, і розуміння того, де знаходиться грунт Марса в цьому спектрі, є ключем до знання, чи є він життєздатним, а якщо немає, то чи є можливі рішення, які можна використовувати, щоб зробити його життєздатним».
В останнє десятиліття дослідження поверхні Марса розширило розуміння хімічного складу поверхні планети. Використовуючи дані, взяті зі зразків поверхні NASA, команда досліджувала реголіт або пухкий матеріал у поверхні, щоб розробити імітатори. У матеріалах використовувалися імітуючі грунт суміші глинистих мінералів, солей і інших матеріалів, які можна отримати з поверхні Марса шляхом зачерпування пухкого матеріалу або видобутку його з корінних порід.
Попри розріджену атмосферу, екстремальний холод і низький рівень кисню, поверхня Марса, як відомо, містить більшість основних поживних речовин для рослин, включаючи азот, фосфор і калій.
Основна проблема полягає не стільки в наявності поживних речовин, скільки в тому, що вони можуть бути настільки високі по концентрації, щоб бути вже токсичними для рослин. Використовуючи змодельовані марсіанські грунти, Факрелл і його колеги-дослідники виявили, що текстури штучних імітаторів є твердими і висушеними, що може відображати деякі несподівані умови марсіанських грунтів, які ускладнюють їх використання.
Ці проблеми становлять дуже складне, але не нездійсненне завдання. Стосовно сільськогосподарських наук, група, в яку входять викладачі UGA Пол Шредер, Мусси Хабтеселассі і Аарон Томпсон, адаптує розчини, які використовуються на Землі, рекомендації, які варіюються від полоскання грунту до додавання в грунт інокулянтів, таких як бактерії або інші гриби, для допомоги рослинам рости.
Вчені також бачать наслідки своїх досліджень для потенційних інновацій в сільськогосподарських дослідженнях на Землі. Яким би не було остаточне рішення, перспектива пілотованої місії на Марс залежить від здатності вирощувати їжу.
Читайте також: